Справа № 740/337/24
Провадження № 2/740/493/24
02 лютого 2024 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпусь І.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 121 200 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Відповідно до вимог ст.185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175,177 вказаного Кодексу.
Позивач у позовній заяві просить відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, завдану вчиненням відповідачем кримінального правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 301/1283/17 викладено позицію, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Для вирішення спору, який виник на підставі звернення до суду позивача, який вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої права, суду необхідно встановити наявність у позивача такого права, факт його порушення і у зв'язку із зазначеним з'ясувати, чи правильний спосіб захисту свого права обрано позивачем при зверненні до суду.
Право звернутися з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином має лише потерпілий від злочину або особа, яка має право діяти від його імені. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 02.07.2004 № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» звертає увагу судів на те, що особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, набуває передбачених законом прав учасника процесу лише після визнання її потерпілим. Визнання особи потерпілим у справі або відмова в цьому мають бути процесуально оформлені постановою органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду.
Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК України).
Матеріали позовної заяви не містять доказів у підтвердження наявності у ОСОБА_1 статусу потерпілого.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, у позовній заяві позивач посилається, як на підставу звільнення його від сплати судового збору на положення ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, зміст наведеної статті дозволяє дійти висновку, що від сплати судового збору звільняються позивачі у зв'язку із поданням ними позовів про відшкодування лише матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про відкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою. В такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди (у даному випадку в розмірі 1211,20 грн.), надавши до суду відповідні підтверджуючі документи, а також надати документи, що підтверджують наявність у позивача статусу потерпілого у кримінальному провадженні.
За таких обставин, відповідно до ст. 185 ЦПК України позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для виправлення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 175,177, 185 ЦПК України, суддя
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання ухвали, для усунення вказаних у ній недоліків.
У разі усунення недоліків у встановлений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Карпусь