Справа №463/900/24
Провадження №1-кс/463/1186/24
про повернення скарги
05 лютого 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням №16399 від 30.11.2023 року, -
05.02.2024 року скаржник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням №16399 від 30.11.2023 року.
Крім того, просить поновити строк на подачу такої скарги, пропущений з поважних причин, про що подав відповідну заяву. Просячи поновити, пропущений з поважних причин строк на звернення до суду із скаргою, скаржник зазначив про те, що військова частина немає повноважень для входу до ЄРДР, то про невнесення відомостей за її заявою, а відтак про оскаржувану бездіяльність дізналась лише 23.12.2023 року, отримавши від ТУ ДБР лист-відмову.
Так як з 03 червня 2021 року по даний час особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучений до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в областях України, а відтак вказане, за твердженням скаржника, унеможливлює своєчасно відпрацьовувати належним чином будь-яку кореспонденцію, в тому числі судову. Крім цього, згідно довідки №401 від 12.01.2024 року особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучений до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в різних областях України.
У зв'язку із наведеними обставинами скаржник просить поновити строк на звернення до суду із скаргою, пропущений з поважних причин.
Оглянувши матеріали скарги та додані до неї письмові документи вважаю, що такі слід повернути скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.304 КПК України, скарга повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Згідно з положеннями ч.1 ст.304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Аналіз вказаних положень законодавства з урахуванням позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, висловленої «Узагальненнях «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 року свідчить про те, що обчислення десятиденного строку для подання скарги на оскаржуваний вид бездіяльності беручи до уваги положення ч. 1 ст. 214 КПК, згідно з якою внесення відомостей до ЄРДР здійснюється не пізніше 24 годин після подання заяви, а також положення ч. 5 ст. 115 КПК, відповідно до якої при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, десятиденний строк для подання скарги на оскаржуваний вид бездіяльності починається з дня, наступного за тим, у який закінчився перебіг 24-годинного строку для реєстрації відомостей.
Як вбачається зі матеріалів скарги скаржник оскаржує бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням №16399 від 30.11.2023 року.
Поряд з цим скаржник просить поновити строк на подачу скарги, оскільки такий пропущено з поважних причин, зазначаючи при цьому, що про невнесення відомостей за заявою, а відтак оскаржувану бездіяльність дізнався лише 23.12.2023 року, отримавши від ТУ ДБР лист-відмову. Крім того, з 03 червня 2021 року, в тому числі згідно довідки 401 від 12.01.2024 року, по даний час особовий склад військової частини НОМЕР_1 залучений до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в областях України, а відтак вказане унеможливлює своєчасне опрацювання належним чином будь-якої кореспонденції, в тому числі судової, і відповідно своєчасне звернення до суду із скаргою.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого скаржником клопотання про поновлення строку на звернення до суду із скаргу суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням наведеного слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню.
Також суд звертає увагу, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Оцінюючи наведені скаржником в заяві про поновлення строку причини пропуску строку на звернення до суду із скаргою на предмет їх поважності суд вважає, що вказані скаржником обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку.
По-перше, як зазначено вище аналіз положень статті 214 КПК України у взаємозв'язку із ст.304 КПК України дає підстави стверджувати про те, що бездіяльність уповноваженої особи, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення, підлягає оскарження протягом 10-денного строку з моменту вчинення такої бездіяльності, який обраховується після закінчення, передбаченого ст..214 КПК України строку на внесення відомостей до ЄРДР (невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення).
З огляду на те, що повідомлення про вчинення кримінального правопорушення із відповідними матеріалами подано до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, 05.12.2023 року, про що свідчить відповідний штрих-код із датою на повідомленні, долученому скаржником до матеріалів скарги і вказану обставину скаржник не оспорює, то 24-годинний строк для реєстрації відомостей закінчився 06.12.2023 року, а тому зі скаргою скаржник мав право звернутись уже починаючи з 07.12.2023 року до 18.12.2023 року включно (зважаючи на те, що останній день строку припав на вихідний день 16-17.12.2024 року), а звернувся лише 05.02.2024.
По-друге, стверджуючи про залучення особового складу військової частини НОМЕР_1 до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в різних областях України, як підстава на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду зі скаргою, скаржник не представив суду доказів про те, що саме особи, які зверталися до ТУ ДБР з повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а потім зі скаргою до суду у визначений період були залучені до здійснення відповідних заходів, що унеможливило своєчасне звернення до суду. Навпаки, на думку суду, представлені скаржником матеріали свідчать про те, що незважаючи на дійсно залучення особового складу військової частини НОМЕР_1 до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в різних областях України, у військовій частині НОМЕР_1 завжди були наявні особи, зокрема в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , які уповноважені на здійснення організаційно-правової роботи: опрацювання поштової кореспонденції, в тому числі судової, здійснення заходів щодо представництва інтересів в/ч в суді, в тому числі щодо звернення до суду із відповідним процесуальними документами. Зокрема, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення підписав ТВО командира в/ч ОСОБА_3 , виконавцем зазначений ОСОБА_4 . Крім того, згідно витягу з наказу від 30.12.2023 року №331 ОСОБА_5 з 30 грудня 2023 року приступив до виконання обов'язків ТВО командира військової частини НОМЕР_1 .
Більше того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про те, що труднощі в організації належного виконання цивільних обов'язків військовослужбовцями військової частини не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають звернутися до суду із скаргою в межах встановленого законодавством строку на звернення до суду із скаргою. Таким чином, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб військової частини є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
А також слідчий суддя враховує те, що скаржником не надано до суду доказів того, що всі особи військової частини відповідальні за претензійно-позовну роботу, без покладення обов'язків, залучені починаючи з 03 червня 2021 року по даний час до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в різних областях України, що фізично унеможливило здійснення діяльності претензійно-позовної роботи та звернення з цією скаргою до суду.
А відтак суддя приходить до висновку, що заявлене у даній справі скаржником клопотання про поновлення строку є необґрунтованим та безпідставним. А тому таке, на думку суду, до задоволення не підлягає.
З урахуванням вищенаведеного, приходжу до висновку, що скаргу слід повернути скаржнику, оскільки така подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою ст.304 КПК України, а підстав для його поновлення слідчий суддя за заявою особи не знайшов, оскільки зазначені такі скаржником у поданій скарзі не відповідають ознакам поважності.
Керуючись ст.ст. 303,304 КПК України, суд, -
постановив:
В заяві про поновлення строку на подання скарги - відмовити.
Скаргу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням №16399 від 30.11.2023 року - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення скарги не позбавляє його права повторно звернутися до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені статтею 395 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1