05 лютого 2024 р. Справа № 520/1561/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 10.05.23 у справі № 520/1561/23
за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ
до ОСОБА_1
про стягнення суми,
Харківський національний університет внутрішніх справ (далі за текстом також - позивач, ХНУВС) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом також - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив стягнути з відповідача на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 40 214,24 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 40 214,24 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що з 24 лютого 2022 року відповідач перебуває у лавах Збройних Сил України, а тому повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в ХНУВС, отримати не міг. З огляду на вказані обставини не погоджується з сумою витрат, визначених позивачем, оскільки не проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 24.02.2022 по 07.06.2022. Звертає увагу на пропуск строку звернення до суду з позовом у цій справі позивачем.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що твердження відповідача, наведені у апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та у ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції підтверджено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 19.07.2019 по 07.06.2022.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 19.07.2019 за №240 о/с відповідача прийнято на службу до Національної поліції України, зараховано курсантом ХНУВС з 15.08.2019 та присвоєно звання «рядовий поліції».
Між відповідачем, ХНУВС та Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області 01.09.2019 укладено контракт №359 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі за текстом - контракт).
Положеннями абзацу 5 пункту 3 розділу ІІ вказаного контракту передбачено, що особа зобов'язується у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».
При цьому абзацом 5 пунктом 1 розділу ІІ контракту передбачено, що виконавець, яким у даному випадку є позивач, зобов'язується після відрахування особи (закінчення навчання) затвердити довідку-розрахунок витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, за весь термін навчання.
Наказом ХНУВС від 07.06.2022 №200 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України відповідно до пункту 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 10.06.2022.
Доказів утрати юридичної сили згаданим наказом з будь-якої причини матеріали справи не містять.
Згідно з довідкою ХНУВС про фактичні витрати, пов'язані з утримання курсанта, №4/384-д-д фактична сума витрат, пов'язаних з утриманням курсанта (відповідача) за період з 15.08.2019 по 10.06.2022 становить - 40 214,24 грн.
Вказаною довідкою конкретизовано структуру витрат на утримання під час навчання, а саме: витрати по грошовому забезпеченню - 7431,83 грн., витрати по продовольчому забезпеченню - 9582,86 грн., витрати по медичному забезпеченню - 288,99 грн., витрати по речовому забезпеченню - 4130,24 грн., витрати на комунальні послуги та спожитих енергоносіїв - 18 214,24 грн.
На виконання абзацу 5 пунктом 1 розділу ІІ контракту позивач склав повідомлення про зобов'язання відповідача відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, від 07.06.2022 за №200 о/с у добровільно порядку протягом 30 діб з моменту отримання вказаного повідомлення в сумі, зазначеній у довідці ХНУВС №4/384-д.
Листом від 07.11.2022 за №7/121 ХНУВС направив на адресу реєстрації відповідача, а саме: вулиця Баварська, будинок 7, місто Харків, 61039 повідомлення про зобов'язання відповідача відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, від 07.06.2022 за №200 о/с та довідку про фактичні витрати, пов'язані з утримання курсанта №4/3841-д, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якої наявна у матеріалах справи, проте на адресу ХНУВС повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У зв'язку із достроковим розірванням контракту за ініціативою відповідача та невідшкодуванням витрат, пов'язаних із утриманням під час навчання, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що станом на час звернення до суду позивач дотримався порядку, який має передувати зверненню до суду в цій категорією справ та надав до суду докази, які підтверджують факт надсилання та отримання відповідачем повідомлення про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, проте таке відшкодування у добровільному порядку відповідачем не здійснене.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на момент укладення договору між учасниками справи) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VІІІ вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України і здійснювали навчання курсантів, слухачів, ад'юнктів та докторантів за державним замовленням з підготовки фахівців для потреб міліції, продовжують їх навчання та підготовку як фахівців для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення для потреб міліції.
За змістом частини другої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п'ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 за № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261).
Цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Відповідно до пункту 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Типову форму контракту затверджує МВС.
Пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку № 261).
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що у разі укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України між вищим навчальним закладом, територіальним органом внутрішніх справ та курсантом та проходження ним навчання на останнього покладаються відповідні обов'язки передбачені чинним законодавством України та договором.
Відповідні обов'язки покладаються на особу і у разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Так, у разі звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції) протягом трьох років після закінчення навчання, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Зі змісту наявного у матеріалах справи контракту про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, від 01.09.2020 за №359, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області та громадянином України - відповідачем, встановлено, що абзацом 4, 5 пунктом 3 розділу II серед обов'язків особи (відповідача) передбачено: після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».
Контракт від 01.09.2020 за №359 підписаний власноруч відповідачем.
Отже відповідач обізнаний про наявність у нього обов'язку відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у разі дострокового припинення контракту.
Доказів визнання контракту недійсним у судовому порядку до матеріалів справи не надано.
Наказом ХНУВС від 07.06.2022 за №200 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України відповідно до пункту 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 10.06.2022.
З огляду на зазначене у відповідача виник обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що за правилами положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі №520/11540/19.
Тобто, відповідно до Порядку №261, позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише у разі відмови відповідача може звернутися до суду.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Позивач наголошує, що повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати з довідкою про суму витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, які має відшкодувати відповідач, та довідка №4/384-д-д направлялись на адресу реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням.
Суд першої інстанції, беручи до уваги доводи позивача про дотримання порядку досудового врегулювання спору, вказав, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт надсилання та отримання відповідачем повідомлення про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання, наявність яких дає підстави для висновку, що відповідачу запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі, а отже у позивача виникло прав на звернення із позовом у цій справі, оскільки ним виконано вимоги статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку № 261.
Проте, колегія суддів уважає такі висновки суду першої інстанції помилковими.
Так, згідно з визначенням, наведеним у Правилах надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №260, рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.
Отже, надані позивачем копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, конверту та довідки про причини повернення/досилання (а.с.14,18) не дають достовірно встановити направлення позивачем саме повідомлення про відшкодування витрат з відповідною довідкою про розмір витрат.
При цьому поштове відправлення, яким за твердженням позивача направлено повідомлення про зобов'язання відповідача відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, довідку про фактичні витрати, не було вручене відповідачу та повернулося на адресу позивача з довідкою про причини повернення/досилання позначкою за «закінченням терміну зберігання».
Отже, позивачем під час судового розгляду не подано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт отримання відповідачем зазначеного повідомлення.
Разом з цим, колегія судів ураховує, що з апеляційною скаргою відповідачем подано копію довідки від 19.11.2022 за № 587, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 04.11.2022 по теперішній час.
Вказане дає суду підстави для висновку, що відповідачу не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки станом на час звернення до суду позивачем не дотримано порядку, що має передувати зверненню до суду у цій категорії справ.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.08.2022 у справі №480/8200/20.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач просить стягнути витрати, пов'язані з утриманням курсанта, за період з 15.08.2019 по 10.06.2022.
Проте відповідачем з апеляційною скаргою надано копію військового квитка, згідно з яким ОСОБА_1 з 24.02.2022 по теперішній час перебуває у лавах Збройних Сил України, а отже у період з 24.02.2022 по 10.06.2022 не перебував на утриманні в Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Отже висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є необґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.
Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск строку звернення до суду з позовом у цій справі позивачем, колегія суддів зазначає, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог (постанова ВП ВС від 05.12.2018 за № 522/2110/15-ц).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини даної справи, що мають значення для даної справи, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, а тому скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасування з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми відмовити.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №520/1561/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко