вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"30" січня 2024 р. м. Рівне Справа №918/1054/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому попередньому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність
у попереднє засідання учасники по справі не з'явилися
12 жовтня 2023 року до Господарського суду Рівненської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою від 17.10.2023 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Підготовче засідання призначено на 01.11.2023.
Ухвалою від 01.11.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Мельник Ірину Анатоліївну. Заборонено ОСОБА_1 відчужувати майно. Строк виконання всіх грошових зобов'язань ОСОБА_1 вважається таким, що настав 01.11.2023. Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 01.12.2023 включно для подання до Господарського суду Рівненської області відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду. Встановлено керуючому реструктуризацією боржника строк до 01.02.2024 включно для підготовки та подання до Господарського суду Рівненської області плану реструктуризації боргів боржника. Визначено дату проведення попереднього судового засідання 19.12.2023. Зобов'язано арбітражного керуючого не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника. Зобов'язано керуючого реструктуризацією у строк до 19.12.2023 провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
Окрім того, ухвалою віл 01.11.2023 зобов'язано контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, - Головне управління ДПС у Рівненській області, надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про доходи за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки боржника та членів її сім'ї; зобов'язано орган державної прикордонної служби - Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про перетинання боржником та членами її сім'ї державного кордону за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки.; зобов'язано Державної митну службу України надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію щодо фактів декларування при переміщенні через митний кордон України за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки товарів боржником ОСОБА_1 та членами її сім'ї; зобов'язано банківські установи, в яких відкрито рахунки ОСОБА_1 надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 .
02 листопада 2023 року на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Номер публікації 71763.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.
27 листопада 2023 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява про визнання його кредитором у справі № 918/1054/23 на загальну суму 41 423 грн 14 коп. Заява надійшла в межах процесуального строку, встановленого КУзПБ - протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 30.11.2023 заяву АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитором у справі прийнято та призначено її до розгляду у попередньому засіданні суду на 19.12.2023. Зобов'язано керуючого реструктуризацією у строк до 01.12.2023 надати суду відомості про результати розгляду грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредитора), а також доказів направлення заявнику відомостей про результати розгляду його заяви.
05 грудня 2023 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання його кредитором у справі № 918/1054/23 на загальну суму 658 837 грн 50 коп. Заява надійшла в межах процесуального строку, встановленого КУзПБ - протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі, позаяк із відмітки відділення поштового зв'язку вбачається, що заяву направлено суду 02.12.2023.
Ухвалою від 06.12.2023 заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором у справі прийнято та призначено її до розгляду у попередньому засіданні суду на 19.10.2023. Зобов'язано керуючого реструктуризацією у строк до 18.12.2023 надати суду відомості про результати розгляду грошових вимог ОСОБА_2 (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредитора), та доказів направлення заявнику відомостей про результати розгляду його заяви.
13 листопада 2023 року від Державної митної служби України надійшов лист про надання інформації, у якому зазначено, що на виконання вимог ухвали Господарського суду Рівненської області від 01.11.2023 у справі № 918/1054/23 Держмитслужба повідомляє, що в базах даних Єдиною інформаційної автоматизованої системи митних органів та Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», станом на 10.11.2023 в період з 01.01.2020 до 10.11.2023 не знайдено інформації щодо фактів декларування при переміщенні через митний кордон України товарів та майна ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
13 листопада 2023 року від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист на виконання вимог ухвали Господарського суду Рівненської області від 01.11.2023 у справі № 918/1054/23 щодо витребування інформації в частині, що стосується перетинання боржником ОСОБА_1 та членами її сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 та ОСОБА_8 державного кордону України за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки і про майно, задеклароване такими особами при перетині кордону. За результатами розгляду Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформує про те, що ОСОБА_1 перетинала державний кордон України у пункті пропуску Порубне 05.06.2021 о 06:21 год. та 29.08.2022 о 17:29 год. із напрямом на виїзд та транспортному засобі із державним номером НОМЕР_2 . Інформації про перетинання державного кордону іншими вказаними особами в базі даних немає.
30 листопада 2023 року від Головного управління ДПС у Рівненській області лист на виконання вимог ухвали Господарського суду Рівненської області від 01.11.2023 у справі № 918/1054/23 щодо витребування інформації про доходи за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки боржника та членів її сім'ї.
18 грудня 2023 року від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про уточнення заяви з грошовими вимогами до боржника.
18 грудня 2023 року від керуючого реструктуризацією Мельник Ірини Анатоліївни надійшли:
- Звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та пояснення по справі;
- письмові пояснення № 02-02/20-918/1054/23-26 від 13.12.2023, у яких вказано, що аналізуючи отримані матеріали щодо боржника стосовно наявних судових спорів та відкритих виконавчих проваджень керуючим реструктуризацією не виявлено наявності в боржника грошового зобов'язання перед кредиторами щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, відсутні відомості і щодо того, що у боржника наявні зобов'язання, які є забезпечені заставою майна активів боржника.
Ухвалою від 19.12.2023 заяву АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитором у справі - задоволено. Визнано грошові вимоги кредитора АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 у розмірі 41 423 грн 14 коп. друга черга задоволення. Включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 5 368 грн 00 коп. Відкладено попереднє засідання (в т.ч. заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором) на 11.01.2024. Запропоновано ОСОБА_1 надати суду до 09.01.2024 (включно) письмові пояснення щодо мети отримання за розпискою від 30.11.2020 коштів від ОСОБА_2 та подальше їх використання, з документальним обґрунтуванням.
05 січня 2024 року від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік з квитанцією № 2, яка підтверджує сукупний дохід ОСОБА_2 за 2018-2020 рік 3 907 487 грн 30 коп.
05 січня 2024 року від боржника надійшли:
- письмові пояснення щодо мети отримання за розпискою від 30.11.2020 коштів від ОСОБА_2 та подальше їх використання, з документальним обґрунтуванням;
- клопотання про проведення судового засідання 11.01.2024 без його участі та участі його представника.
11 січня 2024 року від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про проведення судового засідання 11.01.2024 без його участі та участі заявника ОСОБА_2 .
11 січня 2024 року згідно довідки секретаря судового засідання Ярощук О.П., 11.01.2024 у приміщення Господарського суду Рівненської області з'явився керуючий реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражний керуючий Мельник Ірина Анатоліївна. Боржник та заявник кредиторських вимог скористалися правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подали клопотання про проведення судового засідання 11.01.2024 за їх відсутності та відсутності їх представників. Однак у визначений судом час для проведення судового засідання по даній справі у Рівненській області було оголошено повітряну тривогу через загрозу ракетних ударів. Відтак судове засідання у справі 918/1054/23, призначене на 11.01.2024 на 14:00 год. не відбулося.
Ухвалою від 11.01.2024 (з урахуванням ухвали від 22.01.2024 про виправлення описки) повідомлено сторін, що наступне попереднє засідання у справі № 918/1054/23 (в т.ч. розгляд заяви ОСОБА_2 про визнання кредитором) відбудеться 30.01.2024. Постановлено провести судове засідання 30.01.2024 із представником Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” Ювко Віталієм Олександровичем в режимі відеоконференції. Зобов'язано ОСОБА_1 протягом 3-х днів з моменту отримання даної ухвали надати суду докази направлення письмових пояснень від 04.01.2024 для Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”: опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) або опис вкладення про надсилання в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 ГПК України). Встановлено Акціонерному товариству Комерційний банк “ПриватБанк” процесуальний строк для надання суду своїх письмових заперечень проти задоволення заяви ОСОБА_2 з урахуванням письмових пояснень боржника ОСОБА_1 протягом 5-ти днів з дня їх отримання.
25 січня 2024 року від боржника надійшло клопотання на виконання вимог ухвали від 11.01.2024 про долучення до матеріалів справи доказів направлення Акціонерному товариству Комерційний банк “ПриватБанк” письмових пояснень по справі 04.01.2024з додатками.
25 січня 2024 року від керуючого реструктуризацією Мельник Ірини Анатоліївни надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника, а також доказів надсилання даного Звіту боржнику і кредиторам.
30 січня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виправлених Декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021, 2022 та станом на 01.09.2023 роки.
30 січня 2024 року від керуючого реструктуризацією Мельник Ірини Анатоліївни та від боржника ОСОБА_1 надійшли клопотання про проведення судового засідання 30.01.2024 без їх участі.
30 січня 2024 року від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, на підтвердження обставин, викладених у Звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника у справі № 918/1054/23.
30 січня 2024 року судом встановлено, що боржник, керуючий реструктуризацією, кредитор та заявник кредиторських вимог ОСОБА_2 чи їх представники у попереднє засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи та заявників у попереднє засідання не визнавалася обов'язковою, з урахуванням клопотань боржника та керуючого реструктуризацією, суд дійшов висновку про можливість проведення даного судового засідання без участі ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та їх представників і без участі представника Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” .
На розгляді перебуває заява з кредиторськими вимогами до боржника, подана ОСОБА_2 .
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18).
Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Господарський суд, розглянувши заяву ОСОБА_2 про визнання його кредитором встановив наступне.
Заява надійшла до суду у межах встановленого законом процесуального строку.
В обґрунтування грошових вимог ОСОБА_2 вказує, що 30.11.2020 ним було надано ОСОБА_1 в позику грошові кошти в сумі 25 000,00 дол. США., які позичальник зобов'язувався повернути до 31.07.2023. На підтвердження передачі боржник власноруч написав розписку, вказавши в ній свої паспортні дані, яку скріпив своїм підписом. Однак у встановлений строк ОСОБА_1 позику позичальнику не повернула в повному обсязі, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про грошові вимоги до боржника в розмірі 658 837 грн. 50 коп., що включає основний борг по тілу позики.
На підтвердження обставин, що викладені в заяві кредитором надано: копію розписки від 30.11.2020, копію Виписки з ЄДРПОУ, копії Податкових декларації за 2018 рік та 2020 рік.
18 грудня 2023 року від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про уточнення заяви з грошовими вимогами до боржника, у якому адвокат Павлюк Ірина Анатоліївна вказує, що під час переведення 25 000 доларів США в гривневий еквівалент станом на 01.11.2023 було допущено помилку та взято курс 26, 3535 грн/дол США, що призвело до розрахунку кредиторських вимог у розмірі 658 837 грн 50 коп., - при цьому курс долару США НБУ станом на 02.12.2023 становив 36,3535 грн, а відтак правильною сумою грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 є 908 837 грн 50 коп.
Зі звіту керуючого реструктуризацією боржника № 02-02/20-918/1054/23-25 про надіслані кредиторам боржника ОСОБА_1 по справі № 918/1054/23 повідомлень про результати розгляду грошових вимог, а також із Повідомлення вих. № 02-01/20-918/1054/23-23 від 13.12.2023 про результати розгляду Заяви про визнання кредитором ОСОБА_2 до боржника вбачається, що арбітражний керуючий Мельник Ірина Анатоліївна, розглянувши спільно з боржником письмову заяву, повідомляє, що оскільки заявлені грошові вимоги до боржника не забезпечені заставою, а також з урахуванням ст. ст. 12, 45, 113, 114, 122 та 133 КУзПБ, - грошові вимоги кредитора визнаються керуючим реструктуризацією в повному обсязі на суму 25 000,00 дол. США, що станом на дату звернення з заявою еквівалентно за курсом НБУ - 908 837 грн. 50 коп., як такі, що підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів у справі № 918/1054/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 як вимоги 2 (другої) черги задоволення.
Судом встановлено, що повідомлення про результати розгляду грошових вимог керуючий реструктуризацію боржника направила для заявника кредиторських вимог ОСОБА_2 16.12.2023 на його електронну пошту.
У судовому засіданні 19.12.2023 під час розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника, присутній у судовому засіданні в режимі ВКЗ представник АТ КБ «Приватбанк» заперечив проти задоволення заяви ОСОБА_2 та піддав сумніву отримання 30.11.2020 коштів від ОСОБА_2 та будь-яке їх спрямування боржницею на свої цілі.
У судовому засіданні 19.12.2023 під час з'ясування обставин, зокрема, щодо мети отримання ОСОБА_1 позики у ОСОБА_2 у розмірі 25 000 дол. США та подальшого їх використання, суд дійшов висновку про необхідність відкладення заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника у попередньому засіданні задля надання можливості відсутньому у судовому засіданні боржнику надати письмові пояснення із документальним обґрунтуванням із даного питання.
05 січня 2024 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо мети отримання за розпискою від 30.11.2020 коштів від ОСОБА_2 та подальше їх використання.
У даних поясненнях боржниця вказує, що 30.11.2020 дійсно ОСОБА_1 було отримано в позику від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 25 000,00 дол. США строком до 31.07.2023. Дані кошти боржниця змушена була позичити у зв'язку із тим, що сім'я ОСОБА_1 опинилася в скрутному фінансовому становищі та з метою закриття іншого боргу в сумі 600 000 грн. 00 коп. Дана ситуація склалась тому, що ОСОБА_1 та її сім'я (чоловік та 3 дітей) станом на 2019 рік проживала разом з батьками чоловіка в квартирі, яка по площі на 1 особу, що проживають в ній, не відповідала вимогам чинного законодавства (орієнтовна житлова площа на 1 особу становила 4,5 кв.м,), у зв'язку з чим боржницею та її чоловіком було прийнято рішення набути у власність власне житло шляхом участі в будівництві в якості інвестора. 24.09.2019 боржницею було укладено з Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЛА ВІОЛА» договір про асоційоване членство № 06 та було передано Кооперативу будівельні матеріали на суму 788 750 грн. 00 коп.
В свою чергу, з метою реалізації даної умови та оскільки сім'ї боржника не вистачало коштів, ОСОБА_1 було позичено 600 000 грн. 00 коп. у ОСОБА_3 , що підтверджується розпискою від 24.09.2019. Дані кошти, ОСОБА_1 зобов'язувалась повернути ОСОБА_3 до 31.12.2020. Однак, в листопаді 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стався конфлікт, в результаті чого остання почала вимагати негайного повернення коштів в повному обсязі та переїзду сім'ї боржника з квартири, де вони проживали.
Таким чином, та оскільки в 4 кварталі 2020 року сім'я ОСОБА_1 мали отримати уже власне житло, ОСОБА_1 30.11.2020 позичила кошти в ОСОБА_2 , строком до 31.07.2023.
З огляду на вищевказане, ОСОБА_1 зазначає, що змушена була позичити кошти - для того щоб погасити борг перед ОСОБА_3 в сумі 600 000 грн. 00 коп., та для проведення косметичного ремонту в квартирі для того щоб її сім'я могла по швидше переїхати жити у власне житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Фіскальні чеки щодо придбання сантехніки, будівельних матеріалів та інших речей, що потрібні для проведення ремонту із Епіцентру, вказує, що не збереглися.
Окремо боржник зазначає, що змушена була звернутися до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, так як не має можливості погасити борги перед кредиторами, які вказані в заяві, що виникли в результаті шахрайських дій по відношенню до ОСОБА_1 протягом періоду з вересня по листопада 2021 року. Оскільки шахраями після зламу електронної скриньки та телефонного номеру без відома ОСОБА_1 оформили на неї ряд кредитних договорів в т. ч. і щодо АТ КБ «Приватбанк», в результаті чого заволоділи кредитними коштами в сумі 109 230 грн. 64 коп. Враховуючи дане, за заявою боржниці по факту шахрайських дій з її кредитною карткою, що відкрита в АТ КБ «Приватбанк» було відкрито кримінальне провадження № 12021181010002281 за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України. В ході кримінального провадження боржнику стало відомо про те, що на її ім'я було оформлено кредити в інших фінансових установах, які "в народі називають колекторськими конторами".
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Суд звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
У справі про банкрутство (неплатоспроможність) господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 20.05.2021 у справі №922/3369/19, від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 20.09.2022 від №911/2796/21).
Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом. Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.
Суд зауважує, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Судом встановлено, що 30.11.2020 ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 , що є боржником у справі № 918/1054/23, грошові кошти у сумі 25 000 дол. США, на підтвердження чого боржницею від власного імені написано розписку.
Розписка містить підпис ОСОБА_1 . У розписці зазначені ідентифікаційний податковий номер ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх адреси.
Із розписки вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язалася повернути ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 25 000 дол. США у строк до 31.07.2023.
Доказів повернення 25 000 дол. США для ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Досліджуючи розписку у даній справі, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі №902/221/22, в якій зроблені наступні правові висновки:
"Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.
Судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.
Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (ст. 76 ГПК України) та допустимості (ст. 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому, визначена приписами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики".
Як зазначалося вище, на підтвердження своїх вимог у справі №918/1054/23 ОСОБА_2 долучив до заяви з грошовими вимогами до боржника розписку.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видасться боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-бЗцсІЗ та в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 753/1349/20 (провадження № 61-14052св21).
Отже, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує не тільки факт укладення договору позики та зміст його умов, але й факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому, ОСОБА_2 долучив докази, що документально підтверджують джерела походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, а саме: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.08.2018 щодо фізичної особи-підприємця Акашкіна Єгора Миколайовича та податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2018, 2019 та 2020 роки з квитанціями № 2.
Судом встановлено, що сукупний дохід ОСОБА_2 за 2018-2020 роки становив 3 907 487 грн 30 коп, а відтак фізична особа-кредитор мав реальну можливість позичити для ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 000 дол. США у листопаді 2020 року, позаяк був фінансово спроможним на надання відповідної позики.
Отже, ОСОБА_2 надано сукупність необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності (дійсності) грошового зобов'язання.
Водночас, як вже вище зазначалося, АТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні 19.01.2023 піддавав сумнівам обґрунтованість кредиторських вимог ОСОБА_2 та вказував на можливе створення штучної заборгованості за фіктивною борговою розпискою для збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів і можливості впливу на процедуру неплатоспроможності фізичної особи.
Суд вважає за необхідне зазначити правові висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 15.03.2023 у справі №904/10560/17:
"61.3. Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
61.4. При цьому, передбачені ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство заперечення проти вимог інших кредиторів на стадії попереднього засідання господарського суду можуть ґрунтуватися на спростуванні наявності або розміру заявлених грошових вимог до боржника, з дотриманням презумпції правомірності правочину, на підставі якого (яких) такі вимоги виникли.
61.5. Як наслідок наявності такого права (на подання заперечень проти вимог інших кредиторів), кредитор боржника наділений, зокрема, правом на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень про визнання вимог інших кредиторів, на перегляд відповідних судових рішень за нововиявленими обставинами, а також на спростування презумпції правомірності правочину, укладеного боржником з іншим кредитором, з якого у боржника виникло грошове зобов'язання перед іншим кредитором, а саме правом на оскарження у межах справи про банкрутство правочинів, на підставі яких у іншого кредитора виникло право грошової вимоги до боржника.
61.6. Оцінка та заперечення права кредитора звернутися з відповідним позовом здійснюються за загальним правилом, яке визначає передумови звернення до суду за захистом порушеного права (статті 15, 16 ЦК України, статті 4, 41, 45 ГПК України), зокрема, шляхом спростування особою, що заперечує відповідне право кредитора, існування у кредитора грошового зобов'язання до боржника.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20 (904/313/21)".
Вказана позиція висловлена Верховним Судом в рамках застосування приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У цій справі, процедура неплатоспроможності боржника регулюється нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), проте, викладена вище правова позиція щодо права кредитора на заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів, з огляду на приписи ч. 6 ст. 45 КУзПБ, не втратила своєї актуальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №903/780/22 від 20.06.2023.
Таким чином, суд вважає, що усні заперечення АТ КБ «Приватбанк» висловлені представником Банку у судовому засіданні 19.01.2023 щодо грошових вимог ОСОБА_2 є однією з форм заперечення кредитора щодо визнання вимог інших кредиторів, право на яке передбачено ч. 6 ст. 45 КУзПБ.
При цьому, як встановлено судом, Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” не надало суду своїх письмових заперечень проти задоволення заяви ОСОБА_2 з урахуванням письмових пояснень боржника ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові пояснення ОСОБА_1 та документи, що до них долучені, судом встановлено, що 24.09.2019 ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 600 000 грн 00 коп, які зобов'язувалася повернути до 31.12.2020.
У той же день, 24.09.2019 боржницею було укладено з Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЛА ВІОЛА» договір про асоційоване членство № 06. Відповідно до договору ОСОБА_1 брала участь в якості асоційованого члена у діяльності Кооперативу шляхом оплати (внесенням) пайового внеску та інших внесків, які є обов'язковою умовою членства в Кооперативі, та підставою на отримання на праві власності житлового приміщення (квартири) з проектними характеристиками, що зазначені у Додатку №1 «Характеристика житлового приміщення» та планування, що зазначено у Додатку №2 «План житлового приміщення» до даного Договору на об'єкті: «Будівництво кафе з магазином з продажу товарів продовольчої групи та житлових приміщень і гаражів» (кадастровий номер 5610100000:01:055:0055 за адресою: АДРЕСА_3 (п. 1.1 Договору від 24.09.2019).
Згідно до п. 4.4 даного Договору розмір паю до пайового фонду Кооперативу, з врахуванням площі житлового приміщення, згідно вартості будівництва одного квадратного метру на день укладення Договору, становить 788 750 грн. 00 коп. Сторони домовилися, що Асоційований член вносить пай шляхом передачі Кооперативу будівельних матеріалів вартість яких, дорівнює вартості паю. Асоційований член вносить пай у натуральній формі, шляхом передачі будівельних матеріалів Кооперативу протягом 7 календарних днів, але в будь якому випадку не пізніше вересня 2019 року (п. 4.5 даного Договору).
Враховуючи дане, 24.09.2019 ОСОБА_1 було передано Кооперативу будівельні матеріали на суму 788 750 грн. 00 коп. на підтвердження чого було підписано акт приймання-передачі.
02 жовтня 2019 року Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЛА ВІОЛА» видано Довідку № 5 від 02.10.2019 про здійснення повної оплати паю, з якої вбачається, що ОСОБА_1 повністю сплачений вступний та членський внесок в сумі 3 000 грн 00 коп. та сплачений (внесений) пайовий внесок до Пайового фонду кооперативу згідно з Договором про асоційоване членство № 06 від 24.09.2019 з метою будівництва (отримання у власність Асоційованим членом) житлового приміщення (квартири) № 6 загальною площею 63, 8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 на суму 788 750 грн 00 коп.
Судом встановлено, що 01.12.2020 ОСОБА_1 повернуто для ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 600 000 грн 00 коп, які позичалися на підставі розписки від 24.09.2019. Даний факт судом встановлено із надпису, засвідченого підписом ОСОБА_3 на звороті розписки від 24.09.2019.
При цьому, як прослідковується із матеріалів справи та пояснень самої боржниці, ОСОБА_1 віддала 01.12.2020 борг для ОСОБА_3 у розмірі 600 000 грн 00 коп, перед тим 30.11.2020 позичивши грошові кошти у розмірі 25 000 дол. США у ОСОБА_2 на підставі розписки.
З розписки від 30.11.2020, наявної в матеріалах справи, встановлено, що дійсно боржниця отримала у борг від ОСОБА_2 кошти в розмірі 25 000,00 дол. США, які зобов'язувалась повернути 31.07.2023.
Однак, ОСОБА_1 у вказані строки свого обов'язку не виконала, борг позикодавцю ОСОБА_2 не повернула.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Н наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. (Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 у справі №6-79цс14, від 13.12.2017 у справі №6-99цс17, постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №154/3443/18).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому, факт укладення договору позики (шляхом отримання розписки) не оспорюється ні позикодавцем, ні позичальником.
Головним обов'язком суду та взагалі суттю судового провадження є встановлення істинних фактичних обставин у справі. У свою чергу учасники по справі здійснюють відповідні процесуальні дії щодо доведення тих чи інших обставин (фактів) шляхом надання доказів, а вже суд їх повинен об'єктивно оцінити.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, керуючись внутрішнім переконанням та засадами розумності та справедливості, з урахуванням сукупності доказів та їх причинно-наслідкового зв'язку, - судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено реальність грошового зобов'язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 на суму 25 000 дол. США.
Відтак суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до боржника.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У постанові ВП ВС від 23.10.2019 № 723/304/16-ц (14-360цс19) зазначено наступне.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також частини 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Із заяви ОСОБА_2 з урахуванням уточнення до заяви з грошовими вимогами до боржника від 18.12.2023 вбачається, що заявник просить суд визнати його грошові вимоги до боржника у розмірі 25 000 дол. США в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника - 02.12.2023, тобто у розмірі 908 837 грн 50 коп.
При цьому із відмітки відділення поштового зв'язку на конверті вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання його кредитором 02.12.2023.
Відповідно до офіційного курсу долара США до гривні за даними НБУ, що розміщенні на за посиланнямhttps://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=02.12.2023&period=daily станом на 02.12.2023 за 1 долар США необхідно було сплатити 36,3535, у зв'язку з чим грошові вимоги 25 000 доларів США в гривневому еквіваленті на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами становить 908 837 грн 50 коп. (25 000 доларів США *36,3535 грн./дол..США).
Статтею 133 КУзПБ встановлено порядок задоволення вимог кредиторів в справі про неплатоспроможність. Таким чином відповідно до п. 4 даної статті Кодексу вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи той факт, що заявлені грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника не забезпечені заставою, а також керуючись ст. ст. 12, 45, 113, 114, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки ОСОБА_2 просить суд визнати його грошові вимоги 25 000 дол. США в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника - на суму 908 837 грн 50 коп., господарський суд дійшов висновку про визнання саме такого розміру вимог.
Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включені до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена п. 4 ст. 133 даного Кодексу.
Зважаючи на викладене у сукупності, господарський суд визнає вимоги кредитора ОСОБА_2 до боржника у справі № 918/1054/23 у розмірі 908 837 грн 50 коп.- друга черга задоволення.
Також господарський суд дійшов висновку про включення до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ОСОБА_2 у розмірі 5 368 грн 00 коп., які підтверджуються квитанцією від 07.12.2023.
Приписами п. 2 ст. 47 КУзПБ передбачено, що розпорядник майна (керуючий реструктуризацією) за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Згідно з ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 123 КУзПБ, протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Керуючись ст. ст. 196, 222, 234, 235 ГПК України, ст. ст. 45, 46, 47, 122, 123, 133 КУзПБ, суд
1. Заяву ОСОБА_2 про визнання кредитором у справі за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність - задовольнити.
2. Визнати грошові вимоги кредитора ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у розмірі 908 837 (дев'ятсот вісім тисяч вісімсот тридцять сім) грн 50 коп. (друга черга задоволення)
3. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору ОСОБА_2 у розмірі 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.
4. Зобов'язати керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ОСОБА_9 протягом трьох робочих днів після постановлення даної ухвали за результатами попереднього засідання (до 02.02.2024 включно) письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів. Докази направлення повідомлення надати суду.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ОСОБА_9 організувати проведення та провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня прийняття даної ухвали.
6. Призначити засідання господарського суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "28" березня 2024 р. на 14:30 год.
7. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, в залі судових засідань № 10.
Ухвала набирає законної сили 05.02.2024 в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич