вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
05.02.2024 Справа № 917/2097/23
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЕВ-ІНВЕСТ”, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36452972, вул. Патріотів України, 173/3, місто Нікополь, Дніпропетровська область, 53207
до Приватного акціонерного товариства “Полтавський турбомеханічний завод”, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00110792, вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36029
про стягнення 184 775, 38 грн.
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Біла І.М.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 184 775,38 грн, в тому числі: 111 800,00 грн основного боргу, 20 571,20 грн неустойки, 8812,29 грн 3% річних, 43 591,89 грн інфляційних збитків.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості фактично виконаних робіт згідно умов договору про виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання № 15-2020 від 15.06.2020.
Ухвалою від 27.11.2023 (а.с. 44-45) суд залишив вказану позовну заяву без руху на підставі ст. 174 ГПК України.
Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви (а.с. 47-55).
Ухвалою від 04.12.2023 (а.с. 56-57) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті справи: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Ухвала суду від 04.12.2023 була доставлена до електронного кабінету позивача 05.12.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 58).
У зв'язку із відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд", копія ухвали суду від 04.12.2023 була направлена відповідачу в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження відповідача, та була отримана ним 14.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с. 59).
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
15.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОЛЕВ-ІНВЕСТ” (далі - позивач, Виконавець, ТОВ “ВОЛЕВ-ІНВЕСТ”) та Акціонерним товариством “ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД” (далі - відповідач, Замовник, АТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД”) укладено договір № 15-2020 про виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту (далі - Договір; а.с. 33-37).
Згідно умов п. 1.1 Договору, ТОВ “ВОЛЕВ-ІНВЕСТ”, як Виконавець, зобов'язалось за завданням Замовника та власними силами виконувати роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом обладнання Замовника (надалі - Роботи), а АТ “ПОЛТАВСЬКИЙ ТУРБОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД”, як Замовник, зобов'язалось оплатити виконанні роботи в порядку, розмірі та строки, передбачені цим Договором.
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили загальну вартість договору, яка становить 400 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Згідно п. 3.2. Договору, вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно специфікацій (Додатків), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.5. Договору встановлено, що розрахунки за використані Виконавцем матеріали, запасні частини та виконанні роботи, здійснюються Замовником на підставі виставленого Виконавцем рахунку відповідно пункту 3.6 цього Договору.
Умови оплати робіт по технічному обслуговувані та ремонту обладнання Замовника вказуються у в специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.7. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору, за порушення умов Договору та за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
В разі порушення Замовником умов оплати цього Договору, Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю штраф в розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт в строк за кожен день прострочення (п. 6.8. Договору).
Згідно п. 9.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
При відсутності письмової заяви за 30 календарних днів до дня закінчення терміну дії Договору від однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору, він вважається продовженим на кожнийнаступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2. Договору).
17.07.2020 між сторонами було укладено Специфікацію № 5 (додаток № 9 до договору № 15-2020 від 15.06.2020) (далі - Специфікація № 5; а.с. 17), якою погоджено виконання робіт з виготовлення та монтажу шафи управління дробометом вартістю 174 000,00 грн.
Пунктом 1 Специфікації № 5 сторони погодили наступний порядок проведення розрахунків: 70% - передплата; 30% - по факту виконаних робіт, але не пізніше 5 календарних днів після підписання актів виконаних робіт.
Договір та Специфікація № 5 підписані представниками сторін та скріплені печатками.
23.07.2020 позивачем було виписано відповідачу рахунок - фактуру на проведення оплати за № 95 на загальну суму 174 000,00 грн (а.с. 16).
Згідно акту виконаних робіт (надання послуг) № 46 від 31.03.2021 (а.с. 21), виконавцем виконані роботи по виготовленню та монтажу шафи управління дробометом на суму 174 000,00 грн, які прийняті замовником без зауважень.
Відповідач платіжною інструкцією № 6566 від 07.10.2020 сплатив позивачу частину вартості фактично виконаних робіт на суму 62 200,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані по Договору роботи склала 111 800,00 грн.
22.09.2023 позивач засобами поштового зв'язку направив на адресу відповідача претензію вих. № 215 з проханням щодо оплати вартості фактично виконаних робіт з виготовлення та проведення монтажу шафи управління дробометом в розмірі 111 800,00 грн (а.с. 26-30).
На вказану претензію відповідач не відреагував. На момент звернення позивачем з позовом до суду, за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем за виконані по Договору роботи у розмірі 111 800,00 грн.
У зв'язку із невиконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати виконаних робіт, позивач на підставі п. 6.8. Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 20 571,20 грн неустойки, 8812,29 грн 3% річних та 43 591,89 грн інфляційних збитків.
Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 111 800,00 грн основного боргу, 20 571,20 грн неустойки, 8812,29 грн 3% річних, 43 591,89 грн інфляційних збитків.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з оплати вартості виконаних позивачем робіт.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.
Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 317 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Умовами Специфікації № 5 до Договору (а.с. 17) сторонами погоджено виконання робіт з виготовлення та монтажу шафи управління дробометом вартістю 174 000,00 грн та встановлено порядок проведення розрахунків за вказані роботи: 70% - передплата; 30% - по факту виконаних робіт, але не пізніше 5-ти календарних днів після підписання актів виконаних робіт.
Тобто, сума передоплати по Специфікації № 5 мала складати 121 800 грн, а сума в розмірі 52 200 грн мала бути сплачена відповідачем по факту виконаних робіт, але не пізніше 5-ти календарних днів після підписання актів виконаних робіт.
Відповідач платіжною інструкцією № 6566 від 07.10.2020 сплатив позивачу частину вартості фактично виконаних робіт на суму 62 200,00 грн (а.с. 40).
Факт виконання позивачем передбачених Специфікацією № 5 робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується актом виконаних робіт (надання послуг) № 46 від 31.03.2021 (а.с. 21), який підписано обома сторонами без зауважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідач суму попередньої оплати сплатив частково. Не зважаючи на це, позивач виконав передбачені Специфікацією № 5 роботи у повному обсязі.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи у повному обсязі не пізніше 05.04.2021. Отже, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором є таким, що настав.
Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми боргу за виконані по Договору роботи в розмірі 111 800,00 грн.
Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 111 800 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до п. 6.8. Договору, в разі порушення Замовником умов оплати цього Договору, Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю штраф в розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт в строк за кожен день прострочення.
У даному випадку погоджена сторонами в п. 6.8. Договору неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто за своєю правовою природою підпадає під визначення пені.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 18-20), позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт (111 800,00 грн) за період прострочення з 06.04.2021 по 06.10.2021 на суму 20 571,20 грн.
Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що пеня в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, отже позивач неправомірно нарахував пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт.
Судом встановлено, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахована на суму боргу за період прострочення з 06.04.2021 по 06.10.2021, становить 8 708,15 грн.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені (неустойки) підлягають задоволенню частково, в сумі 8 708,15 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Позивач заявив до стягнення 43 591,89 інфляційних втрат нарахованих за період з квітня 2021 року по жовтень 2023 року та 8812,29 3% річних нарахованих за період з 06.04.2021 по 20.11.2023.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та процентів річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Перевірка правильності розрахунку пені, інфляційних втрат та процентів річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, в частині стягнення 111 800 грн основного боргу, 8708,15 грн пені, 43 591,89 грн інфляційних втрат і та 8812,29 грн 3% річних.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2593,68 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Полтавський турбомеханічний завод” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00110792, вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛЕВ-ІНВЕСТ” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36452972, вул. Патріотів України, 173/3, місто Нікополь, Дніпропетровська область, 53207) 111 800,00 грн основного боргу, 8708,15 грн пені, 43 591,89 грн інфляційних втрат, 8812,29 грн 3% річних, 2593,68 грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Пушко І.І.