79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.01.2024 Справа № 914/3514/23
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пазюка Руслана Степановича , с. Кам'янопіль, Львівська область
про стягнення 66 594,35 грн
Суддя Наталія Мороз
При секретарі Соломії Дицькій
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до Фізичної особи-підприємця Пазюка Руслана Степановича про стягнення 66 594,35 грн.
Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.01.2024.
04.01.2024 розгляд справи відкладено на 30.01.2024, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
В судове засідання 30.01.2024 представник позивача не з'явився. Клопотанням, зазначеним у позовній заяві, просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика».
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту у терміни, визначені договором № 323679-КС-001 про надання кредиту від 26.07.2021. Внаслідок чого, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача 27049,60 грн - заборгованості за тілом кредиту та 39 544, 75 грн - заборгованості по процентах.
Позиція відповідача.
Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзив на позов у встановлені процесуальним законом строки не подав.
Суд зазначає, що поштова кореспонденція (ухвали суду від 04.12.2023 та від 04.01.2024) надсилалися на адресу місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Пазюка Руслана Степановича , вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .
Ухвала про відкриття провадження від 04.12.2023 була повернута на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку " адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом з вкладенням та Довідкою Ф.20.
З наведеного суд констатує про повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, в тому числі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Обставини справи.
26.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та Фізичною особою - підприємцем Пазюк Русланом Степановичем укладено договір № 323679-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ "Про електронну комерцію".
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", 26.07.2021 направлено Фізичній особі - підприємцю Пазюк Руслану Степановичу , пропозицію (оферту) укласти договір № 323679-КС-001 про надання кредиту.
26.07.2021 Фізичною особою - підприємцем Пазюк Русланом Степановичем прийнято (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 323679-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" направлено Фізичній особі - підприємцю Пазюк Руслану Степановичу , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-2030, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено.
Як зазначено заявником у позовній заяві, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений, тому вважає, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Відповідно до п.1 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15 000, 00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - правила).
Згідно з п.п. 4.4.4 правил, позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
У відповідності до договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0.97713684 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем надано позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника (номер, котрої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (в матеріалах справи).
23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та Фізичною особою - підприємцем Пазюк Русланом Степановичем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 323679-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов додаткової угоди № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 13 000,00 грн. Комісія пов'язана з наданням додаткового кредиту становить 1950,00 грн.
03.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та Фізичною особою - підприємцем Пазюк Русланом Степановичем укладено додаткову угоду № 2 до договору № 323679-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов додаткової угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 8000, 00 грн. Комісія пов'язана з наданням додаткового кредиту становить 1200,00 грн.
Як вказано позивачем, станом на момент подання позовної заяви, відповідач свої зобов'язання за вищезазначеним договором належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти на загальну суму 43 151, 57 грн, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 66594,35 грн, з яких: 27049,60 грн - заборгованості за тілом кредиту та 39544,75 грн - заборгованості по процентах.
Оцінка суду.
Пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах . Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В даному випадку, між сторонами виникли права та обов'язки на підставі договору № 323679-КС-001 про надання кредиту від 26.07.2021, а також додаткових угод № 1, № 2 від 23.09.2021 та 03.12.2021 відповідно.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 наведеного Закону).
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Частиною 2 ст. 1056 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), де зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого договором, додатковими угодами та законом обов'язку щодо повернення кредиту в порядку та терміни, передбачені кредитним договором, чим порушено право кредитодавця на отримання коштів.
Таким чином, позивач, як кредитор у зобов'язанні, вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентах, що у відповідності до доданого до позовної заяви розрахунку становить 66 594, 35 грн.
Враховуючи наведене, станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору - підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 27 049, 60 грн - заборгованості за тілом кредиту та 39 544, 75 грн - заборгованості по процентах. Доказів зворотнього суду не надано.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пазюк Руслана Степановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, місто Київ, б.Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) 27 049,60 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 39 544,75 грн - суми прострочених платежів по процентах та 2 147,20 грн судового збору.
Рішення складено 05.02.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.