номер провадження справи 9/263/23
05.02.2024 Справа № 908/3579/23
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення суми 87 652,76 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» суми 87652,76 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.
Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов'язань з оплати страхового відшкодування, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Позов обґрунтовано ст. ст. 22, 526, 530, 993, 1187, 1191 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про страхування», ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-2301-23-00060 від 07.07.2023. В позовній заяві позивач, враховуючи положення п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, зазначив, що судові витрати на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв'язку з розглядом справи складають 5000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.12.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3579/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 08.12.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3579/23, присвоєний номер провадження 9/263/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.12.2023 на адресу суду від ТДВ «СК «КРЕДО» надійшов відзив (документ сформовано в системі «Електронний суд» 15.12.2023) вих. №2788 від 15.12.2023, в якому відповідач вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 87 652,76 грн визнав в повному обсязі, просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. Заперечив проти витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 1000,00 грн.
25.12.2023 на адресу суду через засоби поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив (відповідно до поштового конверту кореспонденція була прийнята до пересилання відділенням поштового зв'язку - 18.12.2023), в якій позивач виклав свої заперечення на доводи відповідача щодо необґрунтованості заявлених позивачем витрат на сплату послуг адвоката та їх зменшення. Просив позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути на його користь як суму заявленого позову, так і судові витрати, в т.ч. витрати на правничу допомогу.
Розглянувши матеріали справи, суд
07.07.2023 року між ПАТ «СК «УСГ» (страховик, позивач у справі) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-2301-23-00060 з наступними змінами, предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota Corolla Cross», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (з урахуванням Додаткового договору № 4 від 21.07.2023).
20.07.2023 року о 09 год 45 хв в м. Києві по проспекту Соборності, 34 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Corolla Cross», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Відповідно до схеми місця ДТП та постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2023 року по справі №755/11056/23, вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.
21.07.2023 року страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Toyota Corolla Cross», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведено його огляд та складено Акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 21.07.2023, яким зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.
Матеріали справи містять рахунок ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» (станція технічного обслуговування) на оплату №СР00-047231 від 26.07.2023, який виставлено ОСОБА_1 на суму 90152,76 грн.
ПАТ «Страхова компанія «УСГ» складено страховий Акт № ДККА-83983 від 28.07.2023, згідно з яким вищезазначену ДТП, що сталася 20.07.2023, визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 90152,76 грн, а також розрахунок суми страхового відшкодування. Одержувачем грошових коштів є - ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА».
На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 90152,76 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №69617 від 28.07.2023 року (копія міститься в матеріалах справи).
Згідно з полісом серії ЕР № 211549063 (діючим станом на 20.07.2023) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач у справі); франшиза згідно з цим полісом - 2500,00 грн; ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн.
Позивач 30.08.2023 направив на адресу ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» заяву про виплату страхового відшкодування за вих. № 49070 від 29.08.2023, відповідно до якої просив здійснити перерахування страхового відшкодування в розмірі 90152,76 грн.
Заява отримана відповідачем 04.09.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи).
Невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування страхової виплати стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.
Із змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з вимогами ст. 108 Закону України «Про страхування», в якій зазначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, враховуючи досліджені судом докази, згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом вище, позивач у відповідності до умов договору №29-2301-23-00060 від 07.07.2023 здійснив виплату страхувальнику суми страхового відшкодування у розмірі 90152,76 грн.
Відповідач доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми 87652,76 грн (90152,76 грн - 2500,00 грн (франшиза)) страхового відшкодування суду не надав.
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 18.12.2023, відповідач позовні вимоги визнав та просив суд повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
За змістом ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 87652,76 грн страхового відшкодування є законними та обґрунтованими, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому позов судом задовольняється.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
З положень ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слідує, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач у поданому відзиві до початку розгляду справи по суті визнав позов, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме - у розмірі 1342,00 грн.
На підставі викладеного, враховуючи приписи статті 129 ГПК України, інша частина судового збору, а саме - у розмірі 1342,00 грн покладається на відповідача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., оскільки вважає її неспівмірною щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. Зазначив, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи з огляду на малозначність та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також при виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022, укладеного з Адвокатським бюро «Гедз», копію Акту виконаних робіт від 29.11.2023, копію довіреності №0122-139 від 23.12.2022, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10423/10 від 20.12.2021. Також суду надано копію платіжної інструкції № 5259 від 29.11.2023 на суму 30000,00 грн, що, зокрема, підтверджує понесення (оплату) позивачем витрат на професійну правничу допомогу за даним спором.
В акті надання послуг від 29.11.2023 наведений перелік послуг, які надавалися Адвокатським бюро «Гедз», зокрема щодо спору де страхувальником у правовідносинах за договором добровільного страхування виступала ОСОБА_1 , винуватцем ДТП ОСОБА_2 , дата події 20.07.2023. В зазначеному акті сторонами погоджено, що Клієнт за виконану роботу сплачує Адвокатському бюро гонорар, передбачений умовами Договору в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Господарський суд враховує, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість та добросовісність; принципів співмірності та розумності судових витрат, ціни позову, складності справи № 908/3579/23, витраченого адвокатом часу на надання послуг у даній справі.
Розмір судових витрат у даній справі, який складається з суми 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 74 ГПК України доведений та документально підтверджений. Понесення таких витрат стало наслідком необхідності захисту позивачем своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів, внаслідок їх порушення з боку відповідача та, відповідно, звернення з позовом до суду.
Заперечення відповідача судом відхилені з підстав, що наведені вище.
На підставі усього вищевикладеного, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) суму 87 652 (вісімдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 76 коп. страхового відшкодування.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) суму 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) із Державного бюджету України суму 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп судового збору (50% від загальної суми сплаченого судового збору), перерахованого за платіжною інструкцією № 5265 від 29.11.2023.
Дане рішення є підставою для повернення Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524 (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А) із Державного бюджету України суми 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією № 5265 від 29.11.2023.
Рішення складено та підписано 05.02.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва