номер провадження справи 34/1/24
05.02.2024 Справа № 908/6/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/6/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ідентифікаційний код юридичної особи 30115243 (пр. Берестейський, 65, м. Київ, 03117)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 6 478 грн 61 коп.
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» 29.12.2023 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» 6 478 грн 61 коп., з яких: 4 438,60 грн страхового відшкодування; 521,16 грн інфляційних втрат; 193,35 грн 3% річних; 1 325,50 грн пені.
У позові позивач також просить стягнути 2 684 грн 00 коп. судового збору.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 530, 625, 993, 1166, 1188 Цивільного кодексу України.
Позов обгрунтовано тим, що 05.04.2022, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем КІА CARENS державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Запоріжжя, здійснив зіткнення з автомобілем КІА SORENTO державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб КІА SORENTO, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС», згідно Договору добровільного комплексного страхування № AZ171299924 від 23.10.2021 року. Розмір матеріального збитку визначений згідно Ремонтної калькуляції № 06771_20 від
12.04.2022 та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склав 6 340,85 грн. і був виплачений позивачем в сумі 4 438,60 грн. Автомобіль КІА CARENS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП був застрахований в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» за полісом ОСЦПВ серії ЕР № 207282007. Після виплати страхового відшкодування у АТ «СГ «ТАС» виникло право вимоги до ТДВ СК «КРЕДО» з відшкодування завданої шкоди у розмірі 4 438,60 грн. Станом на дату подання позовної заяви страхове відшкодування не виплачене, рішення про відмову у виплаті не надходило, що змусило АТ «СГ «ТАС»(приватне) звернутись за захистом своїх прав до суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 справу 908/6/24 визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали справи, 03.01.1024 суд ухвалив прийняти справу № 908/6/24 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позивач та відповідач отримали вказану ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі 03.01.2024.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
У відзиві сформованому в системі «Електронний суд» відповідач визнає вимогу про стягнення на користь позивача з відповідача 4 438 грн 60 коп., в решті позову просить відмовити та повернути відповідачеві з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. У відзиві відповідач просить відмовити у стягненні пені, не погоджуючись із періодом її нарахування та посилаючись на форс-мажорні обставини, а також у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, з посиланням на те, що відшкодування шкоди не грошове зобов'язання.
Відзив прийнятий судом до розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
05.02.2023 судом ухвалено рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
05.04.2022 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем КІА CARENS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Запоріжжя, здійснив зіткнення з автомобілем КІА SORENTO державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.
Учасниками події, на місці ДТП, спільно було складено Повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду від 05.04.2022 р (Європротокол).
Відповідно до Європротоколу, ОСОБА_1 визнав свою вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.04.2022.
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб КІА SORENTO державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС», згідно Договору добровільного комплексного страхування № AZ171299924 від 23.10.2021 року.
Розмір матеріального збитку визначений згідно Ремонтної калькуляції № 06771_20 від 12.04.2022 року та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 6 340,85 грн.
За вказаною ДТП, позивач, відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування», на підставі страхового акту № 08248/20/922 від 12.04.2022 року та згідно умов Договору добровільного страхування, здійснило страхову виплату в розмірі 4 438,60 грн 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 261859 від 14.04.2022.
Автомобіль КІА CARENS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП був застрахований в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» за полісом ОСЦПВ серії ЕР № 207282007.
18.04.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, яку відповідач отримав 18.04.2022, однак, відповіді не надав, страхове відшкодування не сплатив.
На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» 4 438,60 грн страхового відшкодування; 521,16 грн інфляційних втрат; 193,35 грн 3% річних; 1 325,50 грн пені, а також 2 684 грн 00 коп. судового збору було предметом позовних вимог у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України) - преамбула Закону.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону України передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону України.
Відповідно до ст. 22 Закону України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Автомобіль КІА CARENS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП був застрахований в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» за полісом ОСЦПВ серії ЕР № 207282007, який був чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05.04.2022, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Франшиза згідно полісу складає: 0,00 грн; ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду становить: 130 000,00 грн.
У зв'язку з укладенням полісу страхування цивільно-правової відповідальності серії ЕР № 207282007, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, завдану майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу КІА CARENS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Отже, після виплати страхового відшкодування у розмірі 4 438,60 грн, відповідно до умов договору майнового страхування, у позивача виникло право вимоги до відповідача з відшкодування завданої шкоди у розмірі 4 438,60 грн.
18.04.2022 року Відповідачу була направлена заява про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами для прийняття рішення, відповідно до вимог встановлених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», яку відповідач отримав 18.04.2022 року (що підтверджується скріншотом повідомлення, відправленого на офіційну електронну адресу - credo@credo.zp.ua, з розділу "Відправлені" електронної пошти).
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Відповідач не надав доказів прийняття обґрунтованого рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування повністю або в частині та надання його позивачу у вставлений строк.
Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 4 438,60 коп., позовні вимоги визнав у сумі 4 438,60 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 438,60 грн. страхового відшкодування.
Оскільки відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачеві не направив, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, у даному випадку - позивача.
Як встановлено судом, відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування 18.04.2022, що підтверджується скріншотом повідомлення, відправленого на офіційну електронну адресу - credo@credo.zp.ua, з розділу "Відправлені" електронної пошти. Відповіді відповідача на заяву позивача матеріали справи не містять як і виплати страхового відшкодування, з яким відповідач в процесі розгляду справи погодився.
Відповідач зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування позивачеві не пізніше як через 90 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування, а отже зобов'язання відповідача перед позивачем є простроченим з 19.07.2022 (оскільки 17.07.2022 є вихідним днем, і останній день оплати відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України, є перший робочий день, а отже 90 днів з дня отримання заяви спливають 18.07.2022).
З урахуванням прострочення, позивачем заявлено до стягнення 1 325 грн 50 коп. пені за період з 18.07.2022 по 20.02.2023, 521 грн 16 коп. інфляційних втрат за період з серпня 2022 по листопад 2023, 193 грн 35 коп. 3% річних за період з 18.07.2022 по 29.12.2023.
Судом перевірено розрахунок суми пені та з урахуванням виникнення прострочення з 19.07.2022, визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 319 грн 42 коп. пені. У позові в частині стягнення 6 грн 08 коп. пені, суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.
При цьому суд враховує, що відповідно до п. 7 Прикінцевих Положень Господарського кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин та нарахування пені) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався і був скасований лише 30.06.2023.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідносини сторін у даній справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.
Суд, перевірив розрахунок 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 192 грн 99 коп., враховуючи дату початку виникнення прострочення з оплати страхового відшкодування - 19.07.2022. У позові в частині стягнення 0 грн 36 коп. 3% річних суд відмовляє, як у безпідставно заявлених до стягнення.
Судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення та визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 521 грн 16 коп. інфляційних втрат за період: серпень 2022 по листопад 2023.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо заперечень відповідача про форс-мажорні обставини, які є підставою для відмови у вимогах позивача щодо стягнення річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною, та, на думку відповідача, звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є необґрунтованим та безпідставним.
Як вбачається з відзиву, відповідач позовні вимоги визнав частково - в розмірі 4 438 грн 60 коп. та просив суд повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6478 грн 61 коп. Відповідач відповідно до відзиву позовні вимоги фактично визнав частково - в розмірі 4 438 грн 60коп., що в даному випадку не є безумовним (повним) визнанням позову, а тому відсутні підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову без надання оцінки наявним у справі доказам та, відповідно, вирішення питання щодо розподілу судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, який застосовується у разі визнання позову.
На підставі вищевикладеного, відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (вул. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», ідентифікаційний код юридичної особи 30115243 (пр. Перемоги, 65, м. Київ, 03062) 4 438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн 60 коп. страхового відшкодування, 1 319 (одна тисяча триста дев'ятнадцять) грн 42 коп. пені, 192 (сто дев'яносто дві) грн 99 коп. 3% річних, 521 (п'ятсот двадцять одна) грн 16 коп. інфляційних втрат, 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 33 коп. судового збору. Видати наказ.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 05.02.2024.
Суддя А.О. Науменко