Справа №760/654/24 4-с/760/11/24
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
05 лютого 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жовноватюк В.С., за участю секретаря Лопатюк А.В.,
представника боржника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця у порядку ст.447 ЦПК України, в якій просила зобов'язати Дніпровський ВДВС у м. Києві провести дії щодо зняття арештів з майна боржника ОСОБА_2 , накладених у рамках ВП НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №2-1465/12, виданого Солом'янським районним судом міста Києва від 04 грудня 2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів у розмірі 13093,00 грн, а саме:
- номер запису про обтяження 8692365, вид обтяження: арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 11.02.2015 ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, об'єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , предмет обтяження: все майно;
- номер запису про обтяження 8692299, вид обтяження: арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 11.02.2015 ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, предмет обтяження: все майно.
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що 04 грудня 2013 року Солом'янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2-1465/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 13093,00 грн.
11.02.2015 головним державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві в межах ВП НОМЕР_1 винесена постанова про накладення арешту на все майно боржника. 11.02.2015 державним реєстратором УДР ГТУЮ у м. Києві накладено арешт на все майно боржника та зареєстровано два обтяження: 8692365, вид обтяження: арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 11.02.2015 ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, об'єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , предмет обтяження: все майно; 8692299, вид обтяження: арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 11.02.2015 ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, предмет обтяження: все майно.
У подальшому примусове виконання виконавчого листа передано до Дніпровського ВДВС у м. Києві за місцем реєстрації стягувача та присвоєно ВП НОМЕР_2. 19.02.2020 державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Києві винесено постанову про закінчення ВП НОМЕР_2 у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення. При цьому державним виконавцем не знято арешт з майна боржника.
У судовому засіданні представник скаржника підтримала подану скаргу з підстав, зазначених у ній. Додала, що станом на дату подання скарги, державний виконавець так і не зняв арешт з майна боржника.
Інші заінтересовані особи не з'явились. Їх неявка в разі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.450 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст.447 ЦПК України).
Частиною 1 ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У встановлених законом випадках, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на приватних виконавців, які під час здійснення професійної діяльності керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону (ч.1 ст.5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Пішковцій О.В. від 11 лютого 2015 року у ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-1465/12, виданого 04 грудня 2013 року Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 13093,00 грн, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 (а.с.13).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №357273763 від 06 грудня 2023 року, актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень: номер запису про обтяження 8692365, вид обтяження: арешт нерухомого майна, документи, подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 11.02.2015 ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, предмет обтяження: все майно; номер запису про обтяження 8692299, вид обтяження: арешт нерухомого майна, документи, подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 11.02.2015 ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, предмет обтяження: все майно (а.с.8-12).
Дніпровський ВДВС у м. Києві листом від 09 листопада 2023 року №106347 повідомив ОСОБА_2 , що на виконанні у Відділі перебувало ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-1465/12 від 04 грудня 2013 року, виданого Солом'янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ОСОБА_3 у розмірі 15999,16 грн. 19.02.2020 державним виконавцем, керуючись п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення ВП у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с.14).
Відповідно до ст.57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент проведення виконавчого провадження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Зазначений правовий висновок визначено у постанові ВП ВС від 12 лютого 2020 року у справі №813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18.
Так, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Також необхідно звернути увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2023 року у справі №463/3251/22, відповідно до якого після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв'язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження №14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі №922/3537/17 зазначено, що суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Необхідно враховувати, з якою метою особа звертається до суду, та чи дійсно порушено право особи, з огляду на положення ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України.
З наведеного випливає, що питання зняття арешту з майна в цьому випадку має вирішуватися в порядку позовного провадження, тобто шляхом подання позову про зняття арешту з майна.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення скарги, оскільки ОСОБА_2 у цьому випадку необхідно звертатись до суду в порядку позовного провадження, а не зі скаргою у порядку ст.447 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.447 - 453 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.С. Жовноватюк