СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/3625/22
пр. № 2-а/759/3/24
30 січня 2024 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
за участю секретаря Марус А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Боклаганич Н.А.,
представника відповідача Бикова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач ОСОБА_1 та його представник Боклаганич Н.А. 21.03.2022 року звернулись до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови, яким просять визнати відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України протиправною і скасувати винесену інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Кондратюк В.А. постанову серія ДПО № 718678 від 03 лютого 2022 року, якою водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126, статтею 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення пунктів 30.2 та 2.1-Г Правил дорожнього руху та на підставі ст. ст. 33, ч. 2 ст. 36, 284 КУпАП цією ж постановою ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності в зв?язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП; на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; стягнути з Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України всі понесені позивачем, судові витрати, які будуть документально підтверджені мною або моїй представником - адвокатом Боклаганич Н.А. на день винесення судом рішення по цій справі, або впродовж п'яти днів після винесення судом рішення по цій справі, в т.ч.: витрати на професійну правничу (правову) допомогу (на оплату послуг адвоката Боклаганич Н.А. у сумі 32 500,00 грн.
В обґрунтування позову зазначили, що постановою інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Рівненській області лейтенанта поліції Кондратюк Віталії Анатоліївни від 03.02.2022 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126, ст. 125 КУпАП за порушення п. 30.2 та 2.1-Г ПДР України та на підставі ст.ст. 33, ч.2 ст. 36, 284 КУпАП цією ж постановою ОСОБА_1 було звільнено від адміністративної відповідальності в зв'язку зі сплавом строку притягнення до адміністративної відповідальності передбачений ст. 38 КУпАП.
Вважає дану постанову незаконною та протиправною та такою, що підлягає скасуванню та закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення з огляду на наступне.
Зазначив, що 11.11.2021 року інспектором патрульної поліції УПП в Рівненській області ДПП НПУ Кондратюк В.А. близько 05 години ранку в районі м. Дубно на а/д Київ-Чоп було зупинено автомобіль марки «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Підставою для зупинки автомобіля інспекторами патрульної поліції було названо недостатністю освітлення заднього номерного знаку автомобіля.
Крім того, зазначив, що після зупинки автомобіля інспектори патрульної поліції безпідставно почали вимагати у нього страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на автомобіль «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 , який вони чомусь не знайшли в своїй базі даних.
Позивач вказує, що порушення ПДР України він не вчиняв, притягнення себе до відповідальності вважає протиправним.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.05.2022 року було відкрито провадження у даній справі.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини викладені у поданому 12.07.2022 року до суду відзиві.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку позивача та його представника, представника відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Кондратюк В.А. було винесено постанову серія ДПО 18 № 718678 від 03 лютого 2022 року, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126, ст. 125 КУпАП закрито в зв?язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП (а.с. 30).
Згідно вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 11.11.2021 року о 04 год. 42 хв. на 378 км а/д М-06 Київ-Чоп керував автомобілем «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 з недостатньо освітленим номерним знаком в темну пору доби та не мав при собі діючого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив п.п. 30.2 та 2.1-Г Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126, 125 КУпАП.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм, вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП.
Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП Управління патрульної поліції в Рівненської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України діє не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ст. 125, ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає Управління патрульної поліції в Рівненської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, Департамент патрульної поліції, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи як співвідповідач залучений не був, оскільки позивачем не заявлялось відповідне клопотання.
Окрім того, Управління патрульної поліції в Рівненської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України не є юридичною особою, а отже не може бути відповідачем у даній справі у розумінні КАС України.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена оскаржувана постанова.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, внаслідок чого у позові слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України у суду відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 71, 72, 73, 77, 78, 90, 94, 242-245, 286 КАС України, на підставі ст.ст. 125, ч.1 ст. 125, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду буде складено протягом п'яти днів з моменту підписання його вступної та резолютивної частин.
Суддя: І.В. П'ятничук