Справа №:755/13477/22
Провадження №: 1-кп/755/581/24
"31" січня 2024 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора щодо продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, у межах кримінального провадження №12022100040000301 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.11, 13, ч.2 ст.115 КК України,-
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження, в якому ухвалою суду від 20 грудня 2023 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці - до 17 лютого 2024 року включно.
У судовому засіданні прокурор клопотав про продовження обвинуваченому строк тримання під вартою, виходячи з тяжкості кримінальних правопорушень у вчиненні яких він обвинувачується та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні та продовженні йому запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати.
Обвинувачений та його захисник проти продовження строку тримання під вартою заперечували, просили зменшити розмір застави.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою, приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжних захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчиняти дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою колегія суддів, окрім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Що ж стосується наявності підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , то колегія суддів вважає, що викладені прокурором у клопотанні відомості щодо існування окремих ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого та наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України є обґрунтованими та виправдовують необхідність продовження відносно обвинуваченого строку тримання під вартою.
Крім того, згідно ст.178 КПК України, колегія суддів, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема вік обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винними у кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а також те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров?я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу колегією суддів також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу немає, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, п.п.11, 13, ч.2 ст.115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п?ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, має підвищену суспільну небезпеку та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні йому запобіжного заходу, а тому виходячи з положень ст.ст.177, 178, 199 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, колегія суддів вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого, що вказує на необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на два місяці.
Крім того, колегія суддів враховує також, що зі сплином часу продовжуване тримання ОСОБА_5 під вартою потребує більшого обґрунтування і, що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання. Проте, також звертає увагу на те, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не є для обвинуваченого безальтернативним запобіжним заходом, оскільки передбачатиме в якості альтернативи заставу.
Так, відповідно визначаючись з розміром застави, суд враховує, що виходячи із структури статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в цілому, та її третього пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання. Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув?язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «середовище»; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Враховуючи обставини, за яких було вчинене вищезазначене кримінальне правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов?язків та запобігти встановленим ризикам.
Така сума (застави) оцінена, враховуючи дані про особу обвинуваченого та його поведінку, активи останнього та його взаємовідносини з особами, безпека яких має бути забезпеченою, тобто, розмір застави обумовлюється ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку неявок до суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Поряд із цим, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, на обвинуваченого у разі внесення застави, з дня її внесення, слід покласти на 2 місяці наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати при наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю, оскільки саме такі обов'язки будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, так як не суперечать п.2 ч.3 ст.132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ.
Вказані обов'язки, у випадку внесення застави повноцінно унеможливлять настання встановлених ризиків.
Обов'язок повідомляти про зміну проживання, носити електронний засіб контролю та здати документи, які надають право виїхати з України дадуть змогу уникнути настанню ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, переховування та перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб, в т.ч. шляхом переховування, оскільки засіб контролю дасть змогу чітко фіксувати місце знаходження особи в режимі реального часу.
За таких обставин, колегія суддів вважає за доцільне також визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , альтернативний запобіжний захід у виді застави.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.331, 369 КПК України, колегія суддів, -
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.п.11, 13 ч.2 ст.115 КК України, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 30 березня 2024 року включно.
Визначити розмір застави ОСОБА_5 , достатній для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків передбачених КПК України у виді 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 816 800 /один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот/ гривень 00 копійок.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
-прибувати за кожною вимогою до суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-здати при наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою суду обов'язків - не більше двох місяців з моменту внесення обвинуваченими, заставодавцем застави у розмірі, визначеному судом.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Головуючий суддя:
судді: 1.
2.