Справа №:754/11359/20
Провадження №: 1-кп/755/377/24
"26" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100030001666 від 06 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України
за участю сторін учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
26 травня 2022 року до Дніпровського районного суду м. Києва з Київського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020100030001666 від 06 березня 2020 року щодо ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення минуло понад три роки.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, дійшов такого висновку.
Згідно даних обвинувального акта, ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а саме: 06.03.2020, приблизно о 13 год 10 хв, ОСОБА_3 , знаходячись у салоні маршрутного таксі №706, за адресою: м. Київ, Броварський проспект 25, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_5 , після чого у нього виник злочинний умисел направлений на вчинення хуліганських дій, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувався особливою зухвалістю, а саме грубе порушення громадського порядку та заподіяння тілесних ушкоджень останній.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії та демонструючи явну зневагу до загально прийнятих норм поведінки у суспільстві, в присутності інших людей, які знаходились поруч біля нього, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, почав виражатися нецензурною лайкою та в грубій словесній формі ображати честь та гідність ОСОБА_5 .
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на хуліганство, усвідомлюючи свої протиправні дії та демонструючи явну зневагу до загально прийнятих норм поведінки у суспільстві, маючи на меті грубо порушити громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю для оточуючих, перебуваючи в громадському місці, передбачаючи їх противоправні наслідки та бажаючи їх настання, тобто, діючи з прямим умислом, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю безпричинно, наніс один удар кулаком своєї руки в область носа потерпілої ОСОБА_5 , чим заподіяв останній легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менше ніж 21 добу у вигляді відкритої травми носа: забійної рани лівого скату носа, перелом кісток зі зміщенням уламків. Після чого, дії ОСОБА_3 були припинені сторонніми особами.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
У цій справі окреслені Верховним Судом у справі № 192/3301/16-к орієнтири дотримано. Так, клопотання подане стороною кримінального провадження та обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Також Суд враховує, що в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у т.ч. зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к вказав, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Наведені Верховним Судом умови судом також було дотримано, а тому суд не пов'язує в цій справі таке звільнення із фактом визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, або ж з фактом його відсутності.
Відповідно розглядаючи указане питання по суті лише щодо дійсності підстав для закриття провадження, без аналізу питання про встановлення вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, суд відмічає таке.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 ККУкраїни певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Відповідно до положень ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_3 є кримінальним проступком, за яке передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
З урахуванням того, що Об'єднана палата ККС ВС у справі № 328/1109/19 сформувала висновок щодо застосування норми права - положень ст. 49 КК України: особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 ККУкраїни диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
У постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження щодо неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, див. те ж саме рішення об'єднаної палати).
Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, так як минуло більше трьох років від описуваних в обвинувальному акті подій.
За таких обставин, беручи до уваги наведене, суд вважає, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, та із закриттям даного кримінального провадження.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. 284, 285, 286, 288, 314 КПК України, ст. 49 КК України, суд
п о с та н о в и в :
клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100030001666 від 06 березня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України - закрити.
Копію ухвали негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 50 хв 31 січня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1