Справа №705/2621/23
1-кс/705/128/24
29 січня 2024 року м.Умань
Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, подане в межах кримінального провадження № 12023255360000366 від 22.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,
Адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту на майно, в обґрунтування якого зазначив про те, що в провадженні СД Уманського РУП ГУПН в Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 12023255360000366 від 22.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Слідством встановлено, що 22.05.2023 о 13.01 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22.05.2023 о 13.01 за адресою: м. Умань, траса Траса, блокпост, було зупинено форд Маверік НОМЕР_1 з при чіпом, номер шасі набитий кустарним шляхом Рубіж - 12.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.05.2023 було накладено арешт на майно, яке, на думку дізнавача, може бути визнано речовим доказом у кримінальному провадженні 12023255360000366 від 22.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України та залишено на зберіганні в Уманському РУП ГУНП в Черкаській області, а саме: причіп легковий-В - сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , з позбавленням власника та уповноважених ним осіб права користування та розпорядження вказаним майном.
При розгляді клопотання, він, як представник власника майна, не був присутній.
Причіп легковий-В - сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 на цей час знаходиться на відкритому майданчику, піддається корозії, досудовим слідством на протязі чотирьох місяців проведені всі необхідні дослідження та експертизи, тому подальше перебування під арештом відпала потреба.
Крім того, порушуються конституційні та цивільні права ОСОБА_3 , передбачені ст. 100 КПК України та ст.ст. 13, 19, 41 Конституції України.
ОСОБА_3 , в порядку ст. 317 ЦК України, має право володіння, користування та розпорядження своїм майном, але незаконне утримання причепу працівниками поліції перешкоджає ОСОБА_3 реалізації такого права, у зв'язку з чим є підстави для звернення до суду з цим клопотанням.
Просить суд скасувати арешт майна, а саме причіп легковий-В - сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , в зв'язку з тим, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Повернути майно, а саме причіп легковий-В - сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 володільцю, тобто ОСОБА_3 на відповідальне зберігання відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України. Він же, в свою чергу, зобов'язується представити даний речовий доказ при необхідності для проведення будь яких слідчих дій.
Власник майна ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились. Представником власника майна надано до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність власника, клопотання підтримує та просить задовольнити.
Представник Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, за клопотанням якого накладався арешт, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.
За вказаних обставин неприбуття слідчого чи дізнавача в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, врахувавши процесуальну позицію учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно дост.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Слідчим суддею встановлено, що Уманським РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12023255360000366 від 22.05.2023 за ознаками ст.290 КК України.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.05.2023 року в порядку та спосіб, передбачений нормами КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів було накладено арешт на на причіп легковий-В - сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .
Метою арешту майна слугувало забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. ст. 9 та 26 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв'язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.
Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Наведені норми гарантують, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, накладення арешту на об'єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Вирішуючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя враховує положення ст. 170 КПК України, якою визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зокрема, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому, норми ч. 2 ст. 173 КПК України зобов'язують слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження №12023255360000366 від 22.05.2023. Слідчим або дізнавачем Уманського РУП ГУНП в Черкаській області до суду не надано будь-яких відомостей про те, що відносно арештованого майна: причіпа легкового-В - сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , є необхідність проведення слідчих дій, оскільки з часу накладення арешту за ухвалою суду було достатньо часу для проведення відповідних експертиз щодо даного майна, при цьому будь-які інші процесуальні дії не вчиняються.
За вказаних обставин, слідчий суддя враховує, що під час розгляду клопотання органом досудового розслідування не наданого жодного обґрунтування необхідності подальшого перебування вказаного майна під арештом.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, а також приймаючи до уваги відсутність підстав для подальшого арешту вказаного майна, враховуючи вимоги розумності і співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, вимоги верховенства права і недоторканості майна, слідчий суддя прийшов до переконання, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба, а тому клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
На підставі ст. ст. 26, 64-2, 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.05.2023 року, на причіп легковий-В - сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .
Причіп легковий-В - сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_3 за належністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1