Справа №705/469/24
1-в/705/32/24
01 лютого 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
представника установи ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в режимі відеоконференції клопотання про умовно-дострокове звільнення, подане засудженим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Новоувальськ, Крутихінського району, Алтайського краю, російської федерації, громадянином України, з середньою освітою, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимим, який відбуває покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 30.09.2021, яким засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, -
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення, у якому зазначив про те, що він на цей час відбуває покарання у Старобабанівській виправній колонії № 92, при цьому умов відбування покарання не порушує, має ряд заохочень та стягнення, які погашені на момент звернення з клопотанням, тому вважає, що має право на умовно-дострокове звільнення.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив суд його задовольнити, оскільки він відбув 2/3 строку покарання, має кілька заохочень за належне виконання обов'язків, стягнення, які мав, погашені, та вважає, що став на шлях виправлення, розкаюється у вчиненому, тому просить звільнити його умовно-достроково.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення, оскільки засуджений має 11 судимостей за злочини проти власності, двічі звільнявся від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України. Відбуває покарання за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 30.09.2021 у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, скоєний у період умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного за вчинення тотожних злочинів. Під час утримання в слідчому ізоляторі характеризувався негативно, до праці не залучався, заохочень не мав. За період відбування покарання в СВК № 92 характеризується посередньо, має 4 формальних заохочення, працевлаштований. Мав три стягнення, при цьому один раз був поміщений в ДІЗО. За час відбування покарання засуджений жодного разу не характеризувався позитивно, а тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання засудженого.
Представник установи в судовому засіданні у вирішення клопотання покладався на розсуд суду.
Представник спостережної комісії в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд справу слухати у відсутність їх представника.
Суд, вислухавши засудженого, врахувавши позицію прокурора, представника установи, вивчивши письмові матеріали клопотання та особової справи засудженого, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2021 року, яким засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі і на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком за ч. 3 ст. 185 КК України, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24.04.2018 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Вказаний вирок набрав законної сили 24 листопада 2021 року.
Згідно довідки відділу по контролю за виконанням судових рішень Старобабанівської ВК №92 початок строку відбування покарання засудженим ОСОБА_5 : 23.06.2021 року, кінець строку: 23.09.2024 року, не відбута частина покарання складає 07 місяців 22 дні.
Станом на день розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення засуджений відбув 3/4 строку покарання.
Відповідно до характеристики ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» Черкаської області - ОСОБА_5 з 16.01.2022 року відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська ВК №92». Під час утримання в СІЗО м. Черкаси характеризувався негативно, до праці не залучався, заохочень не мав. За період відбування покарання в СВК № 92 характеризується посередньо, працевлаштований в господарській обслузі установи в котельні, за що 4 рази заохочувався правами начальника установи. Режим утримання порушив 3 рази, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення зняті та погашені. Дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня. Не завжди виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. На міри виховного характеру реагує позитивно, робить належні висновки. У взаємовідносинах із засудженими неконфліктний, підтримує стосунки із засудженими позитивної та негативної спрямованості. У скоєному злочині розкаюється. Має позов за вироком суду на користь держави - 326,90 грн., які не відшкодовує. Разом з тим, йому було відмовлено у переведенні до дільниці соціальної реабілітації, у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням та 01.12.2023 в умовно-достроковому звільненні. Засуджений ОСОБА_5 не довів свого виправлення.
Згідно довідки начальника відділення соціально-психологічної служби ДУ СВК № 92, затвердженої 30.01.2024 року, засуджений ОСОБА_5 за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки має 4 заохочення. Разом з тим, має 3 стягнення, які зняті та погашені.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Крім цього суд звертає увагу, що не можна вважати сумлінною поведінку засудженого лише через відсутність у засудженого не знятих або не погашених у порядку, встановленому статтею 134 КВК України, стягнень, оскільки дотримання вимог режиму відбування покарання є обов'язком засудженого.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_5 має 11 судимостей за вчинення злочинів проти власності. Двічі звільнявся від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України. Відбуває покарання за вчинення злочину у період умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного за попереднім вироком. За час відбування покарання з 16.01.2022 характеризується посередньо, працевлаштований. Не завжди виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Має 4 заохочення (04.04.2022, 09.01.2023, 03.04.2023, 15.10.2023), застосованих на підставі рапортів, що мають формальний характер та 3 рази порушував режим утримання в колонії, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності (16.01.2023, 01.06.2023 та 02.06.2023), зокрема, 1 раз поміщався в ДІЗО. Процесуальні витрати за вироком суду на суму 326,90 грн. не відшкодував. За час відбування покарання в колонії жодного разу не характеризувався позитивно, про що свідчать характеристики від 16.02.2023, 07.09.2023 та від 21.12.2023.
Враховуючи особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання, ставлення до праці, тяжкість, характер та кількість скоєних злочинів, за які останній відбуває покарання, суд вважає обґрунтованими сумніви, що ОСОБА_6 довів своє виправлення та не буде вчиняти нових кримінальних правопорушень після умовно-дострокового звільнення з установи виконання покарання і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, а отже не заслуговує того, щоб до нього застосували умовно-дострокове звільнення від покарання.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, на даний час суд не вбачає підстав для застосування до засудженого норм ст. 81 КК України, а тому клопотання про умовно-дострокове звільнення останнього не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.81 КК України, ст.ст.369-372, 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1