Справа № 569/2371/24
про залишення позовної заяви без руху
05 лютого 2024 року
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Галінська В.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ опіки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ опіки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.
В позовній заяві, позивач просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та факт виховання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини до 18 років - сина ОСОБА_3 без участі матері ОСОБА_2 .
Дослідивши позовну заяву та документи, що додані до неї, суддя дійшла висновку, що позовну заву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України зважаючи на наступне.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Разом з тим, незважаючи на те, що в позовній заяві зазначено відповідачем ОСОБА_2 в ній не зазначено жодних позовних вимог до цієї особи.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач вказав, що встановлення даних фактів йому необхідно з метою захисту інтересів дитини та можливості в подальшому здійснювати його виховання.
Разом з тим, зважаючи, що до суду подана саме позовна заява, яка має розглядавати в порядку позовного провадження і відповідачем є ОСОБА_2 , вказана заява не містить жодних даних, які права позивача порушується, не визнаються чи оспорюються саме відповідачем.
В порушення вимог п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач не зазначив виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини без участі матері, не зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, в тому числі, що підтверджують наявність спору з цього приводу між батьком та матір'ю, що відповідно до вимог СК України є єдиною підставою для розгляду цього питання судом.
Крім того позивачем не вказано з якою саме метою ОСОБА_1 необхідно встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини і яке юридичне значення має встановлення даного факту.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку позовного провадження з вимогою про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини без участі матері при цьому ним не зазначено про наявність спору між сторонами.
В частині 3 статті 155 СК України (здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків) зазначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
З аналізу наведених вище норм встановлено, що права і обов'язки батьків щодо їхніх дітей визначені Сімейним кодексом, а їхня реалізація у цьому випадку визначена Договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
Отже, пріоритет у визначенні місця проживання дитини та участі у її вихованні законодавством надано саме батькам. Батьки наділені правами для захисту прав та інтересів дитини, і інші особи або державні органи можуть долучатися до цього лише у разі невиконання, чи неналежного виконання батьками їх батьківських обов'язків, та, відповідно порушення прав та інтересів дитини.
Більше того, слід зауважити і те, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Такий факт відсутності участі матері (батька) у вихованні дитини може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день подання позовної заяви позивачем становить 1211,20 грн.
Так, позивачем не подано до суду доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до ч.1,3 ст.185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За вказаних обставин, позовну заяву слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали, а саме сплати судового збору та виконання вимог п. 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ опіки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя-