ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2023Справа № 910/8545/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.БІЗ" (вул. Панаса Мирного 7, оф. 3, м. Київ, 01011)
до Акціонерного товариства "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (вул. Бульварно-Кудрявська 22, м. Київ, 01601)
про визнання відсутнім права вимоги
Представники сторін:
від позивача: Діденко А.О.
від відповідача: Шкута Р.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.БІЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Прозорро.Продажі" про визнання відсутнім права вимоги, а саме за вимогою № 97-07/2022 про сплату заборгованості від 02.02.2022 року: за рахунком № ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року в сумі 99 810,90 грн. боргу, 8 846,25 грн. пені, 10 865,71 грн. штрафу, за рахунком № ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року в сумі 40 124,40 грн. боргу, 2 443,74 грн. пені, 4 256,81 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне звернення відповідача до позивача з вказаними вимогами про здійснення на підставі укладеного між сторонами Договору № 23-ЕТС-ЦБД2/2018 про використання Електронної торгової системи Prozorrо.Продажі ЦБД2 від 09.07.2018 року плати за розвиток електронної торгової системи Prozorrо.Продажі у зв'язку з визнанням аукціону таким, що не відбувся, а також необґрунтоване нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2023 року за результатами розгляду позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8545/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.07.2023 року.
Судом доведено до відома сторін, що через канцелярію суду 29.06.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д з доказами направлення на адресу іншої сторони, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає про те, що винагорода оператора електронного майданчика не є видом цивільно-правової відповідальності за вчинення учасником аукціону правопорушення у вигляді відмови від придбання лоту, а тому навіть у разі визнання аукціону таким, що не відбувся, розмір винагороди оператора ЕТС та адміністратора ЕСТ має обраховуватися від ціни продажу лоту, а не від суми гарантійного внеску.
Окрім того, засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшов лист б/н від 11.07.2023 року, в якому останній просить прийняти та зареєструвати відповідь на відзив, а також через канцелярію суду 14.07.2023 року надійшла відповідь на відзив з доказами направлення її іншій стороні.
Так, за змістом відповіді на відзив позивач доводи відповідача не визнає та вказує, що норми пункту 95 Порядку є спеціальними по відношенню до норм пункту 40 Порядку, у зв'язку з чим у разі визнання аукціону таким, що не відбувся, у оператора системи відсутнє право на стягнення з переможця аукціону будь-яких додаткових платежів, окрім суми гарантійного внеску. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/8545/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.08.2023 року.
Судом встановлено, що 25.08.2023 року через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі б/н від 21.08.2023 року, згідно з якими позивач зазначає, що звернення ТОВ «Ю.БІЗ» з позовною вимогою про визнання права вимоги відсутнім є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, який дозволяє усунути правову невизначеність та остаточно вирішити спір. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 16.08.2023 року на стадії заключного слова перед виходом до нарадчої кімнати судом оголошено протокольну перерву до 06.09.2023 року.
Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 06.09.2023 року до суду не надходило.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У судове засідання з розгляду справи по суті 06.09.2023 року з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 06.09.2023 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 06.09.2023 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.09.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 09.07.2018 року між Державним підприємством «Прозорро.Продажі», яке згідно наказу Міністерства економіки України № 911 від 13.02.2023 року реорганізовано в Акціонерне товариство «Прозорро.Продажі», (Адміністратор за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електронні торги України», найменування якого змінено з 15.07.2021 року на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.БІЗ», (Оператор за договором, позивач у справі) укладено Договір №23-ЕТС-ЦБД 2/2018 про використання Електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 (далі - Договір), предметом якого є надання Адміністратором доступу Оператора до електронної торгової системи "ProZorro.Продажі" ЦБД2 для організації проведення електронних аукціонів у ЕТС у відповідності до Регламенту ЕТС (пункт 2.1 Договору).
Розділами 1-12 Договору сторони узгодили предмет договору, умови використання ЕТС, права та обов'язки сторін, порядок припинення доступу оператора до ЕТС, ціну договору та умови оплати, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, порядок вирішення спору, строк дії та порядок припинення договору, умови конфіденційності, антикорупційне застереження тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 9.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з пунктом 9.2 Договору у разі якщо жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку дії цього Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.
Також сторонами шляхом укладення Додаткових угод вносились зміни до умов Договору, зокрема, Додатковою угодою № 6 від 20.05.2020 року.
Вказаний Договір та Додаткова угода № 6 від 20.05.2020 року підписані представниками Адміністратора і Оператора та скріплені печатками сторін.
При цьому суд зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за два тижні до закінчення терміну дії цього Договору однією із сторін іншої сторони про припинення Договору згідно п. 9.2 останнього.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Водночас, порядок функціонування електронної торгової системи, процедуру авторизації електронних майданчиків, порядок надання доступу авторизованим електронним майданчикам до електронної торгової системи та розмір плати за такий доступ, розмір та порядок сплати винагороди операторам електронних майданчиків, порядок організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), розмір гарантійного внеску, порядок його сплати та повернення, додаткові умови оголошення про проведення аукціону врегульовано Порядком організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року №865 (далі - Порядок).
Згідно визначень, наведених у Розділі 1 Договору:
Адміністратор - Державне підприємство "Прозорро.Продажі, визначене постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 433 "Про затвердження Порядку відбору операторів електронних майданчиків для організації проведених електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків та визначення адміністратора електронної торгової системи" відповідальних за забезпечення функціонування ЕТС - адміністратором ЕТС. Адміністратор може здійснювати функції з технічної підтримки ЦБД через третіх осіб на підставі Договору.
Електронний майданчик - апаратно-програмний комплекс, який функціонує в Інтернеті, підключений до ЦБД та забезпечує організатору аукціону, користувачам, учасникам можливість користуватися сервісами ЕТС з автоматичним обміном інформації щодо процесу проведення електронних аукціонів, який авторизований (попередньо авторизований) відповідно до Порядку відбору операторів електронних майданчиків для організації проведених електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків та визначення адміністратора електронної торгової системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 433.
Електронна торгова система Prozorro.Продажі ЦБД2 (ЕТС) - дворівнева Інформаційно-телекомунікаційна система, що складається з ЦБД та електронних майданчиків, які взаємодіють через інтерфейс програмування додатків, який надається у вигляді коду з відкритим доступом та визначає функціональність ЕТС. ЕТС забезпечує можливість створенням, розміщення, оприлюднення та обміну інформацію і документами в електронному вигляді, необхідними для проведення аукціону в електронній формі.
Оператор авторизованого електронного майданчика (Оператор) - юридична особа, що має право використовувати електронний майданчик та діє відповідно до Договору про використання електронної торгової системи для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації від 09.07.2018 р. № 22-МП-ЦБД2/2018, укладеного з Адміністратором ЕТС.
Електронний аукціон - спосіб продажу/надання в оренду майна (активів) або передачі права, за яким переможцем став учасник, що в ході торгів в ЕТС запропонував найвищу ціну.
Згідно з пунктом 3.1 Договору використання електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД-2 здійснюється Оператором відповідно до Договору про використання електронної торгової системи для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації від 09.07.2018 року № 22-МП-ЦБД2/2018, цього Договору, Регламенту ЕТС та чинного законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Питання оплати, порядку та умови її здійснення врегульовано у розділі 6 Договору.
Так, відповідно до пункту 6.1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 20.05.2020 року) плата на розвиток ЕТС, для електронних аукціонів становить 30% від максимальної винагороди Оператора, але не менше: 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір діє до 30 червня 2020 року); 30 000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) липня 2020 року); 50 000,00 грн в місяць (в кінцевому розрахунку 150 тисяч гривень в квартал), з урахуванням податку на додану вартість (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) жовтня 2020 року);
Відповідно до пункту 6.1.2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 20.05.2020 року) цим Договором може бути встановлено пільговий розмір Плати на розвиток ЕТС виключно у випадку використання Оператором ЕТС для проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини (через електронний майданчик Оператора надаються цінові пропозиції виключно у електронних аукціонах з продажу необробленої деревини).
Положеннями пункту 6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 18.06.2020 року) з 01 червня 2020 року Адміністратор не пізніше 7 числа поточного місяця (або в інший термін у разі, якщо договір було укладено після 7 числа поточного місяця) за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє рахунок Оператору за поточний місяць для перерахування мінімального розміру плати на розвиток ЕТС за місяць, визначеного пунктом 6.1.2 Договору.
Адміністратор протягом десяти робочих днів з дня опублікування Договору купівлі-продажу/оренди об'єкта в ЕТС та присвоєння електронному аукціону статусу завершений, у випадку, коли така сума перевищує мінімальний розмір плати на розвиток ЕТС за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє додатковий рахунок (рахунки) Оператору для перерахування плати на розвиток ЕТС в повному обсязі за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє додатковий рахунок (рахунки) Оператору для перерахування плати на розвиток ЕТС в повному обсязі.
Для земельних торгів Адміністратор протягом десяти робочих днів з дня опублікування договору купівлі-продажу/оренди/емфітевзису/суперфіцію лота в ЕТС та присвоєння електронному аукціону статусу завершений, у випадку, коли така сума перевищує мінімальний розмір плати на розвиток ЕТС, за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє додатковий рахунок (рахунки) Оператору для перерахування плати на розвиток ЕТС в повному обсязі. Адміністратор має право присвоювати дату додаткового рахунку датою після дня оприлюднення підписаного протоколу про результати земельних торгів в ЕТС або дня настання подій, визначених абзацами другим-п'ятим частини десятої статті 135 Земельного Кодексу, але не пізніше 10 робочих днів
Для електронних аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність) рахунок (додатковий рахунок) для сплати плати за участь у електронній торговій системі, визначеної пунктом 29 Порядку, може виставлятися окремо (у тому числі, у разі визнання аукціону таким, що не відбувся та вирахування винагороди оператора відповідно до абзацу другого пункту 95 Порядку) протягом 10 робочих днів з дня закінчення аукціону та/або дати отримання оператором суми коштів, передбаченої пунктом 46 Порядку.
У разі визнання аукціону таким, що не відбувся відповідно до статті 86 Кодексу України з процедур банкрутства, сума плати за участь у системі, передбачена пунктом 29 Порядку, розраховується з урахуванням пунктів 38-40 Порядку.
Рахунок (додатковий рахунок) виставляється за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису та підлягає оплаті Оператором протягом п'яти робочих днів з дня його відправлення.
Адміністратор протягом семи робочих днів після закінчення місяця, у якому відбулась оплата рахунку/рахунків, надсилає Оператору засобами системи електронного документообігу Акт наданих послуг на розвиток ЕТС. Оператор протягом п'яти робочих днів з моменту його отримання за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису підписує Акт наданих послуг та передає йото за допомогою засобів системи електронного документообігу Адміністратору, а в разі незгода з ним - направляє Адміністратору письмову мотивовану відмову від підписання та належні документи (в разі наявності). Адміністратор за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного цифрового підпису підписує вказаний Акту Оператору.
У випадку, якщо протягом зазначеного періоду Оператор не підписує примірник Акта наданих послуг або надає не мотивовану відмову від його підписання, такий Акт наданих послуг вважається погодженим та підписаним, а послуги такими, що надані належним чином.
Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки оплати послуг за Договором в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку гарантійний внесок - грошова сума в розмірі 10 відсотків початкової ціни лота, зарахована на рахунок оператора авторизованого електронного майданчика, яку за одним лотом сплачує особа, яка виявила намір взяти участь в аукціоні, для забезпечення виконання зобов'язання щодо участі в аукціоні у вигляді коштів або банківської гарантії; оператор авторизованого електронного майданчика (далі - оператор) - суб'єкт господарювання незалежно від форми власності та підпорядкування, що діє від власного імені та на власний ризик, має право використовувати електронний майданчик, підключений до центральної бази даних системи, внаслідок чого отримує можливість здійснювати передбачені цим Порядком функції з продажу майна боржника відповідно до вимог цього Порядку;
Згідно з пунктом 39 Порядку розмір винагороди оператора становить:
- у разі, коли ціна продажу лота становить понад 5 тис. розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, - 2 відсотки ціни продажу;
- у разі, коли ціна продажу лота становить від 500 до 5 тис. розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, - 3 відсотки ціни продажу;
- у разі, коли ціна продажу лота становить від 50 до 500 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, - 4 відсотки ціни продажу;
- у разі, коли ціна продажу лота становить від двох до 50 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, - 4,5 відсотка ціни продажу;
- у разі, коли ціна продажу лота становить до двох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, - 5 відсотків ціни продажу.
За умовами пункту 38 Порядку винагорода оператора сплачується переможцем аукціону шляхом її вирахування оператором з гарантійного внеску переможця за умови, що переможець подавав заявку на участь в аукціоні через авторизований електронний майданчик такого оператора.
Оператор вираховує винагороду у розмірі, встановленому пунктом 39 цього Порядку, з гарантійного внеску, внесеного переможцем аукціону, після оприлюднення у системі відомостей про результати аукціону.
Винагорода підлягає вирахуванню з гарантійного внеску також у разі, коли:
- аукціон закінчився без визначення переможця, крім випадків виявлення недоліків майна, не зазначених в оголошенні про проведення аукціону;
- переможець аукціону, що подав заявку на участь в аукціоні через авторизований електронний майданчик оператора, відмовився від придбання лота (не сплатив запропонованої ним ціни або не підписав протоколу про проведення аукціону в строки, визначені Кодексом та цим Порядком).
Залишок гарантійного внеску (після вирахування винагороди оператора) перераховується оператором на рахунок боржника протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону або з дня відмови переможця аукціону від придбання лота.
Пунктом 40 Порядку також встановлено, що якщо суми гарантійного внеску, сплаченого переможцем аукціону на рахунок оператора, недостатньо для сплати винагороди оператора, переможець аукціону протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону додатково сплачує оператору суму коштів, якої не вистачає для сплати винагороди оператору в повному обсязі, на рахунок, зазначений в протоколі про проведення аукціону.
За матеріалами справи судом встановлено, а саме згідно з протоколом проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-06-24-00040-l від 26.07.2021 року та листом №02-17/3262 від 26.07.2021 року арбітражного керуючого Куделя М.О., що 09.07.2021 року проведено перший електронний аукціон №UA-PS-2021-06-24-00040-l з продажу майна банкрута Приватного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» у справі про банкрутство - верстату токарно-карусельного спеціального з ціною реалізації лота 17 300 000,00 грн. без ПДВ (стартова ціна реалізації лоту 132 970,00 грн. без ПДВ) та сумою гарантійного внеску 13 297,00 грн. Переможцем аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дріада-Метиз».
Згідно з пунктом 84 Порядку переможець аукціону протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення протоколу про проведення аукціону в системі роздруковує протокол із свого особистого кабінету, підписує його та передає оператору особисто або через представника чи надсилає засобами зв'язку на поштову адресу оператора.
Проте, оскільки станом на 26.07.2021 року в електронній системі Прозорро.Продажі не опубліковано протокол, підписаний покупцем, переможця аукціону №UA-PS-2021-06-24-00040-l ТОВ «Дріада-Метиз» дискваліфіковано, аукціон визнано таким, що не відбувся.
При цьому оператором електронного майданчика, через який було внесено до системи інформацію про продаж майна та сформовано лот (оголошення про проведення аукціону) в ЕТС для проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-06-24-00040-l, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.БІЗ».
Судом згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-08-06-00019-1 від 25.08.2021 року також встановлено, що 25.08.2021 року проведено електронний аукціон №UA-PS-2021-08-06-00019-1 з продажу майна боржника Приватного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» у справі про банкрутство - верстату токарно-карусельного спеціального з ціною реалізації лота 4 901 500,00 грн. без ПДВ (стартова ціна реалізації лоту 132 970,00 грн. без ПДВ) та сумою гарантійного внеску 13 297,00 грн. Переможцем аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «САВРОС».
Згідно з пунктом 86 Порядку переможець аукціону зобов'язаний на підставі протоколу про проведення аукціону сплатити запропоновану ним ціну на рахунок боржника (з урахуванням різниці між розміром сплаченого гарантійного внеску і розміром винагороди оператора) в порядку та строки, встановлені статтею 85 Кодексу, а також у разі, коли суми гарантійного внеску, сплаченого переможцем аукціону на рахунок оператора, недостатньо для сплати винагороди оператора, - суму коштів, якої не вистачає для сплати винагороди оператору, в розмірі та на рахунок, зазначені у протоколі про проведення аукціону, в строк, встановлений пунктом 40 цього Порядку.
Проте, оскільки згідно із інформацією, опублікованою в електронній системі арбітражним керуючим боржника Куделя М.О., у встановлений строк покупець - переможець аукціону TOB "САВРОС" не вніс належної до сплати суми, аукціон вважається таким, що не відбувся.
При цьому оператором електронного майданчика, через який було внесено до системи інформацію про продаж майна та сформовано лот (оголошення про проведення аукціону) в ЕТС для проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-08-06-00019-1, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.БІЗ».
В подальшому, за наслідками проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-06-24-00040-l та електронного аукціону №UA-PS-2021-08-06-00019-1 з використанням електронного майданчика системи Прозорро.Продажі відповідачем як адміністратором ЕТС на виконання умов Договору було виставлено позивачу як організатору вказаних аукціонів рахунок на оплату №ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року на суму 103 800,00 грн. плати за розвиток електронної торгової системи за електронним аукціоном №UA-PS-2021-06-24-00040-l та рахунок на оплату №ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року на суму 44 113,50 грн. плати за розвиток електронної торгової системи за електронним аукціоном №UA-PS-2021-08-06-00019-1, копії яких наявні в матеріалах справи.
Згідно платіжного доручення №4544 від 06.08.2021 року позивач сплатив на рахунок ДП "Прозорро.Продажі" 3 989,10 грн. плати за розвиток ЕТС (тобто 30% від - суми гарантійного внеску 13 297,00 грн.) за рахунком №ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року на суму 103 800,00 грн.
Також, згідно платіжного доручення №5019 від 08.10.2021 року позивач сплатив на рахунок ДП "Прозорро.Продажі" 3 989,10 грн. плати за розвиток ЕТС (тобто 30% від суми гарантійного внеску 13 297,00 грн.) за рахунком №ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року на суму 44 113,50 грн.
У зв'язку зі здійсненням ТОВ «Ю.БІЗ» лише часткової оплати від виставлених АТ «Прозорро.Продажі» рахунків №ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року та №ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року, відповідач звернувся до позивача з вимогою №97-07/2022 від 02.02.2022 року про сплату заборгованості, а саме: по рахунку №ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року - 99 810,90 грн. суми основного боргу, 8 846,25 грн. пені та 10 865,71 грн. штрафу, а також по рахунку №ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року - 40 124,4 грн. суми основного боргу, 2443,74 грн. пені та 4 256,81 грн. штрафу.
Однак позивач вважає, що згідно вказаної вимоги про сплату заборгованості у відповідача відсутнє право вимагати від ТОВ «Ю.БІЗ» сплати грошових коштів, оскільки електронні аукціони, за організацію та проведення яких відповідачем виставлено вищевказані рахунки на оплату, не відбулись.
Відповідно до пункту 95 Порядку аукціон визнається таким, що не відбувся, у випадках, визначених пунктом 90 цього Порядку, або у разі непідписання протоколу та/або акта про придбання майна на аукціоні з переможцем аукціону в порядку, передбаченому цим Порядком.
Зокрема, відповідно до пункту 90 Порядку аукціон визнається таким, що не відбувся відповідно до частини першої статті 86 Кодексу у разі, коли належна до сплати сума від переможця аукціону не зарахована на рахунок боржника у строки, визначені статтею 85 Кодексу.
Згідно з абзацом 2 пункту 95 Порядку у разі визнання аукціону таким, що не відбувся, переможець аукціону втрачає гарантійний внесок. Такий гарантійний внесок протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону та формування протоколу про проведення аукціону перераховується оператором (за вирахуванням винагороди оператора) на рахунок боржника.
Так, позивач вважає, що при регулюванні правовідносин щодо визнання аукціону таким, що не відбувся, та визначення його наслідків, застосуванню підлягає виключно пункт 95 Порядку як спеціальна норма права, згідно з якою передбачена відповідальність переможця аукціону, який відмовився від придбання лоту шляхом непідписання протоколу та/або акта про придбання майна на аукціоні або шляхом несплати переможцем належної до сплати суми вартості лоту.
На переконання позивача, згідно положень пункту 95 Порядку чітко встановлено, що у разі визнання аукціону таким, що не відбувся з вини покупця, переможець аукціону втрачає гарантійний внесок, що є мірою відповідальності покупця за неправомірну поведінку під час аукціону.
При цьому позивач вважає, що пункт 95 Порядку не містить повноважень оператора вимагати від учасника аукціону сплати коштів у розмірі, більшому ніж гарантійний внесок, а тому сума винагороди оператора та відповідно сума плати оператора на розвиток ЕТС може бути стягнута виключно в обсязі гарантійного внеску. Тобто, оператор отримує суму винагороди лише в межах сплаченого покупцем гарантійного внеску та відповідно оператор сплачує в якості плати за розвиток ЕТС 30% від суми винагороди оператора, обрахованої з суми такого гарантійного внеску.
Позивач також вказує, що пункт 40 Порядку, згідно з яким якщо суми гарантійного внеску, сплаченого переможцем аукціону на рахунок оператора, недостатньо для сплати винагороди оператора, переможець аукціону протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону додатково сплачує оператору суму коштів, якої не вистачає для сплати винагороди оператору в повному обсязі, підлягає застосуванню виключно в разі належної правової поведінки учасника аукціону та його волі щодо укладання договору.
Таким чином позивач стверджує, що у даному випадку оскільки аукціони №UA-PS-2021-06-24-00040-l та №UA-PS-2021-08-06-00019-1 визнано такими, що не відбулись з вини покупця, плата на розвиток ЕТС згідно умов Договору становить 3 989,10 грн., тобто 30% від гарантійного внеску у сумі 13 297,00 грн. по кожному аукціону, у зв'язку з чим у відповідача відсутнє право вимоги про сплату позивачем заборгованості за рахунком №ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року та за рахунком №ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року, а також сум штрафних санкцій за прострочення їх оплати.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктах 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №23-ЕТС-ЦБД2/2018 про використання електронної торгової системи Прозорро.Продажі ЦБД2 від 09.07.2018 року та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із частинами 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Відповідно до пункту 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року по справі № 522/1528/15-ц для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Окрім того, як вказав Верховний Суд у пункті 101 постанови від 26.10.2021 року у справі №766/20797/18, вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності у постачальника права вимагати оплати донарахованого боргу та відсутності обов'язку (який кореспондує вказаному праву) у споживача з оплати такого боргу. Ця вимога є ефективним способом захисту інтересу боржника в юридичній визначеності у спірних правовідносинах.
Суд зазначає, що у даній справі позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом відсутнім права вимоги відповідача на стягнення з позивача суми боргу по рахунку №ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року у сумі 99 810,90 грн. та по рахунку №ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року у сумі 40 124,40 грн., а також нарахованих на суму боргу штрафних санкцій (пені та штрафу).
Отже, в межах цієї справи виникло питання про юридичну невизначеність у праві вимоги АТ «Прозорро.Продажі» грошових коштів з ТОВ «Ю.БІЗ» і така невизначеність порушує права та інтереси ТОВ «Ю.БІЗ» при здійсненні діяльності оператора авторизованого електронного майданчика.
Зважаючи на те, що відповідач вимагає від позивача сплати спірної суми заборгованості за Договором у позасудовому порядку без пред'явлення відповідного позову, суд вважає, що заявлена ТОВ «Ю.БІЗ» позовна вимога про визнання відсутності права вимоги на стягнення суми боргу та штрафних санкцій є ефективним способом захисту інтересу позивача в юридичній визначеності у спірних правовідносинах, оскільки у цьому спорі позивач через обраний ним спосіб захисту намагається підтвердити відсутність у нього обов'язку з оплати такого боргу.
При цьому суть спору, що виник між ТОВ «Ю.БІЗ» та АТ «Прозорро.Продажі» зводиться до невірного, на думку позивача, застосування відповідачем норм права, що регулюють порядок нарахування адміністратором та сплати оператором плати за розвиток ЕТС, розмір якої врегульовано у Договорі в сумі 30% від суми винагороди оператора, у випадку визнання аукціону таким, що не відбувся.
Як зазначалось судом раніше, процедура проведення електронних аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство, а також розмір та порядок сплати винагороди операторам електронних майданчиків за доступ до електронної торгової системи визначається Порядком організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року №865 та Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини 1 статті 68 Кодексу України з процедур банкрутства продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі.
Згідно з частиною 3 статті 68 Кодексу України з процедур банкрутства порядок надання доступу авторизованих електронних майданчиків до електронної торгової системи та розмір плати за такий доступ встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 статті 71 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що переможець аукціону зобов'язаний сплатити оператору авторизованого електронного майданчика, через який переможець брав участь в аукціоні, винагороду. Винагорода сплачується виключно переможцем аукціону.
Загальний порядок сплати винагороди оператора встановлений у пунктах 38 та 40 Порядку, а саме: винагорода оператора сплачується переможцем аукціону шляхом її вирахування оператором з гарантійного внеску переможця за умови, що переможець подав заявку на участь в аукціоні через авторизований електронний майданчик такого оператора (пункт 38 Порядку).
Винагорода підлягає вирахуванню з гарантійного внеску також у разі, коли переможець аукціону, що подав заявку на участь в аукціоні через авторизований електронний майданчик оператора, відмовився від придбання лота (не сплатив запропонованої ним ціни або не підписав протоколу про проведення аукціону в строки, визначені Кодексом та цим Порядком).
Згідно з пунктом 40 Порядку якщо суми гарантійного внеску, сплаченого переможцем аукціону на рахунок оператора, недостатньо для сплати винагороди оператора, переможець аукціону протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону додатково сплачує оператору суму коштів, якої не вистачає для сплати винагороди оператору в повному обсязі, на рахунок, зазначений в протоколі про проведення аукціону.
Разом з цим, відповідно до пункту 95 Порядку у разі визнання аукціону таким, що не відбувся, переможець аукціону втрачає гарантійний внесок. Такий гарантійний внесок протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону та формування протоколу про проведення аукціону перераховується оператором (за вирахуванням винагороди оператора) на рахунок боржника.
Отже, з аналізу вищенаведених норм законодавства можна дійти висновку, що положеннями Кодексу України з процедур банкрутства та Порядку передбачений обов'язок переможця електронного аукціону здійснити погашення винагороди на користь оператора електронного майданчика та право оператора електронного майданчика отримати таку винагороду у передбаченому пунктом 39 Порядку розмірі після оприлюднення у системі відомостей про результати аукціону.
При цьому обов'язок переможця аукціону здійснити оплату винагороди оператору виникає і у разі визнання аукціону таким, що не відбувся.
Суд зазначає, що гарантійний внесок, виступаючи як засіб платежу щодо послуг організатора аукціону, одночасно має на меті стимулювати переможця аукціону до належного виконання своїх зобов'язань з повного розрахунку за відповідні активи (майно) та до укладення договору їх купівлі-продажу. Тобто, у разі якщо переможець аукціону відмовився від покупки лоту й не проводить його оплату, він втрачає гарантійний внесок.
Разом з цим, винагорода оператора електронного майданчика не є гарантійним внеском учасника аукціону, така винагорода оператора не здійснює функції щодо забезпечення виконання переможцем аукціону своїх зобов'язань з придбання лоту - сплати запропонованої ним ціни або підписання протоколу про проведення аукціону.
Стягнення винагороди оператором електронного майданчика відповідно до вимог Порядку з переможця аукціону не може розглядатися як фінансова санкція за вчинене переможцем аукціону правопорушення, яке призвело до визнання аукціону таким, що не відбувся, оскільки така винагорода є платою учасника за надання відповідної послуги.
Суд наголошує на тому, що виходячи з приписів частини 3 статті 71 Кодексу України з процедур банкрутства та пункту 38 Порядку у разі відмови переможця аукціону від придбання лоту та визнання у зв'язку з цим аукціону таким, що не відбувся, такий переможець аукціону не звільняється від обов'язку здійснити повну оплату винагороди оператора у розмірі, встановленому пунктом 39 Порядку.
При цьому, відповідно до пункту 39 Порядку розмір винагороди оператора встановлюється у відсотках від ціни продажу, а не від суми гарантійного платежу.
З урахуванням наведеного суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що у разі визнання аукціону таким, що не відбувся з вини покупця, розмір винагороди оператора обмежується сумою гарантійного внеску.
Таким чином, переможець аукціону, який відмовився від придбання лоту, у разі якщо суми гарантійного внеску недостатньо для сплати винагороди оператора, розмір якої обчислюється від ціни реалізації лоту, додатково сплачує оператору суму коштів, якої не вистачає для сплати винагороди оператору в повному обсязі.
З огляду на вищезазначене суд доходить висновку про те, що у разі визнання аукціону таким, що не відбувся, розмір плати оператора за участь у системі ЕТС (плата за розвиток ЕТС), що підлягає перерахуванню на рахунок адміністратора ЕТС, також визначається у відсотках від винагороди оператора, а не у відсотках від суми гарантійного платежу, як помилково вважає позивач.
Посилання позивача на те, що норми пункту 95 Порядку є спеціальними та виключають можливість застосування норм пункту 40 Порядку суд не може прийняти до уваги, оскільки, як було зазначено вище, у разі настання юридичних підстав для визнання аукціону таким, що не відбувся, оператор електронного майданчика не втрачає свого права на отримання винагороди у розмірі, встановленому пунктом 39 Порядку, тобто повну суму винагороди, розмір якої визначається виходячи з розміру ціни продажу лоту.
При цьому передбачена пунктом 95 Порядку відповідальність переможця аукціону у вигляді втрати гарантійного внеску наступає у випадку, коли сума такого внеску є меншою, ніж сума винагороди оператора. У разі, коли сума гарантійного внеску не покриває розміру винагороди оператора, переможець аукціону зобов'язаний здійснити додатковий платіж в порядку, передбаченому пунктом 40 Порядку.
В іншому разі, незастосування норми пункту 40 Порядку створює для переможця аукціону, дії якого призвели до визнання аукціону таким, що не відбувся, невиправдані переваги у вигляді звільнення покупця від обов'язку оплати винагороди оператору у повному обсязі.
В контексті вищенаведеного суд зазначає, що зазначеними положеннями Порядку та Кодексу України з процедур банкрутства передбачено конкретні випадки, в яких оператором здійснюється плата за участь у системі ЕТС та порядок її визначення, зокрема, в разі визнання аукціону таким, що не відбувся, з вини покупця.
Серед зазначених випадків не передбачено можливості обмеження розміру плати оператора за участь в системі ЕТС виходячи з розміру сплаченого гарантійного внеску переможця аукціону та від правомірності/неправомірності поведінки останнього. Також нормами Порядку ні організатор аукціону, ні оператор електронного майданчика, яким є позивач у даних спірних правовідносинах, не наділені повноваженнями щодо самостійного визначення, а в даному випадку зменшення розміру плати на розвиток ЕТС, яка формується виключно згідно пунктів 38-40 Порядку.
З матеріалів справи вбачається, а саме згідно рахунку №ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року та рахунку №ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року, що відповідач здійснив нарахування суми плати за розвиток електронної торгової системи Прозорро.Продажі за наслідками організації позивачем електронного аукціону №UA-PS-2021-06-24-00040-l та електронного аукціону №UA-PS-2021-08-06-00019-1 з продажу майна банкрута, розмір якої становить 30% винагороди позивача.
При цьому сума винагороди позивача, яка є базою для нарахування суми плати за розвиток ЕТС, становить 346 000,00 грн. - 2% від ціни продажу лоту за аукціоном №UA-PS-2021-06-24-00040-l та 147 045,00 грн. - 3% від ціни продажу лоту за аукціоном №UA-PS-2021-08-06-00019-1, тобто є більшою, ніж сплачені переможцями аукціонів суми гарантійних внесків у розмірі 13 297,00 грн., що є підставою для здійснення останніми додаткових платежів на підставі пункту 40 Порядку.
Таким чином, здійснення позивачем лише часткової оплати виставлених відповідачем рахунків №ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року на суму 103 800,00 грн. та рахунку №ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року на суму 44 113,50 грн. не відповідає умовам Договору та положенням чинного цивільного та господарського законодавства.
З огляду на вищезазначене та зважаючи на вимоги пунктів 38-40, 95 Порядку, а також умови розділу 6 Договору, якими встановлено розмір плати за участь у системі, що підлягає сплаті оператором електронного аукціону на користь Адміністратора ЕТС, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.БІЗ» до Акціонерного товариства «Прозорро.Продажі» про визнання відсутнім права вимоги Акціонерного товариства «Прозорро.Продажі» до Товариства з обмежено відповідальністю «Ю.БІЗ» по рахунку №ЦБД2-000524 від 30.07.2021 року та рахунку №ЦБД2-000704 від 30.09.2021 року, викладені у вимозі № 97-07/2022 від 02.02.2022 року, не можуть вважатися доведеними та обґрунтованими, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Поряд із цим суд наголошує, що позивач як оператор авторизованого електронного майданчика не позбавлений права та можливості у відповідності до положень Порядку звернутись до переможця електронного аукціону, який визнаний таким, що не відбувся, з вимогами про виконання останнім обов'язку здійснити погашення винагороди на користь оператора електронного майданчика,
Додатково суд акцентує увагу на помилковості юридичного трактування пунктів 40, 95 Положення, на які посилається в позовній заяві позивач як користувач послуг адміністратора - АТ «Прозорро.Продажі» та оператор авторизованого електронного майданчика, статус якого ним набуто згідно Договору №23-ЕТС-ЦБД2/2018 про використання електронної торгової системи Прозорро.Продажі ЦБД2 від 09.07.2018 року, в тому числі з урахуванням положень Порядку, позаяк у випадку наявності сумнівів щодо правомірності умов спірного правочину в частині порядку та розміру оплати оператора на розвиток ЕТС, вирішення спірних питань мало передувати моменту укладення такого Договору, яким передбачені права та обов'язки оператора, які регулюються, в тому числі, положеннями Порядку.
Разом з цим суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи зважаючи на предмет позовних вимог суд не здійснює перевірку обставин, пов'язаних з правильністю здійснення відповідачем розрахунку суми заборгованості та штрафних санкцій за спірною вимогою № 97-07/2022 від 02.02.2022 року, та не здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, оскільки вказані обставини мають досліджуватися судом під час розгляду спору про стягнення вказаної заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов недоведений позивачем, необґрунтований матеріалами справи та відповідачем спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 01 лютого 2024 року.
Суддя А.М. Селівон