номер провадження справи 19/20/23
17.01.2024 Справа № 908/2329/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)
до відповідача-1: Приватної виробничо-комерційної фірми "ВРЕМЯ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 14-а, кв. 37, ідентифікаційний код юридичної особи 13637549)
до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України (юридична адреса: 01008, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2; 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 11, код ЄДРПОУ 00013480)
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний код юридичної особи 00032112)
про стягнення 262 046,16 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: Деревянко Д.В., довіреність № 01/01 від 02.01.2024
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 2527/08-07/23 від 18.07.2023) Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Приватної виробничо-комерційної фірми "ВРЕМЯ" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, яка складається з: 225 187,40 грн заборгованість за тілом кредиту, 31 671,36 грн заборгованість за процентами та 225 187,40 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.
Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем-1 зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів та гарантійних виплат гаранту, які були надані в рамках кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, а також неналежним виконанням відповідачем-2 зобов'язань за договором поруки №13637549-ДП-1 від 15.03.2021. Позов обґрунтовано ст.ст. 15, 16, 509, 526, 530,546, 549-552, 553, 554, 599, 560,569, 610, 612, 625, 651, 1046,1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, умовами кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, договору поруки № 13637549-ДП-1 від 15.03.2021 та Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.07.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2329/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2329/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 19/20/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
12.09.2023 ухвалено розгляд справи № 908/2329/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначити на 10.10.2023, залучити до участі у справі Міністерство фінансів України, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
Ухвалою суду від 10.10.2023, в порядку ст. 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 07.11.2023. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України".
Ухвалою від 07.11.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 05.12.2023.
У зв'язку з перебуванням судді Давиденко І.В. з 04.12.2023 по 06.12.2023 на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.12.2023 о 11 год. 25 хв. не відбулося.
Ухвалою суду від 07.12.2023 призначено підготовче засідання на 22.12.2023.
Ухвалами судуд в порядку ст. 216 ГПК України, розгляд справи по суті відкладався на 16.01.2024, на 17.01.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес 17.01.2024 здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації за допомогою ПАК "Акорд".
Представники позивача, відповідача - 2 та третіх осіб - 1, 2 в судове засідання 17.01.2024 не з'явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Позовні вимоги позивач в попередніх судових засіданнях пітримав з підстав викладених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідачів 1 і 2 солідарно 262 046,16 грн. заборгованості за кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, яка складається з: 115 187,40 грн заборгованість за тілом кредиту, 31 671,36 грн заборгованість за процентами та 115 187,40 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією, а також покласти на відповідачів 1 і 2 витрати зі сплати судового збору.
Відповідач 1 позовні вимоги визнає частково з наступних підстав. Зазначив, що 10.08.2023 були списані з рахунку відповідача 2 кошти в розмірі 220 000 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021. Таким чином, відповідач вважає, що заборгованість становить в сумі 5 187,40 грн. та заборгованість за відсотками становить 31 671,36 грн. Також, зазначив, так як адвокат Будьоний В.С. згідно договору про надання правової допомоги № б/н від 12.01.2022 не уповноважений представляти інтереси Держави в особі Міністерства фінансів України та діяти в її інтересах, то позовна заява в частині стягнення з ПВКФ "Время" заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн. підписана не уповноваженою особою, а позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.
Від відповідача 2 надійшов відзив, відповідно до якого вважає позов безпідставним та таким що не підлягає задоволенню, а також підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 1 ст. 226 ГПК України з наступних підстав. Відповідач -2 вважає, що з нього як з поручителя за кредитним договором № 136375-КД-1 від 15.03.2021 не може бути стягнута заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн. Відповідач зазначив, що договір між гарантом (Міністром фінансів України) та боржником (ПВКФ "Время") не укладався, тому відсутній підстави для звернення гаранта із зворотною вимогою до поручителя боржника. Крім того, відповідач зазначив, що адвокат Будьоний В.С. згідно договору про надання правової допомоги № б/н від 12.01.2022 може підписувати заяви виключно в інтересах АТ КБ "Приватбанк". У разі відсутності договору про надання правової допомоги, укладеного із Державою в особі Міністерства фінансів України, адвокат Будьоний В.С. не наділений повноваженнями подавати позов в інтересах Держави про стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією, а АТ КБ "Приватбанк" не наділений повноваженнями передоручати підписання такого позову іншій особі. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що позовна заява в частині стягнення заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 187,40 грн. підписана особою, яка не має права підписувати її.
У задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду, суд відмовив, оскільки відповідно п.п 6.2, 6.2.2, Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до принципала та на виконання статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу, в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами. На підставі викладеного, Банк наділений усіма процесуальними правами, повноваженнями на стягнення з відповідачів сплаченої до гарантії суми. З матеріалів справи вбачається, що адвокат Будьонний В.С. є представником АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АЕ № 1190250 від 31.03.2023, тому мав право на підписання даного позову.
Позивач у відповіді на відзиви відповідачів (вх. № 19140/08-08/23), зазначив про те, що позов підписаний уповноваженою особою, в інтересах АТ КБ "Приватбанк" здійснює стягнення всієї заборгованості за кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, що включає також стягнення за зворотною вимогою за сплаченою гарантією. Солідарне стягнення з поручителя за зворотною вимогою за сплаченою гарантією є можливим, бо сплачена гарантія є лише частиною з усієї заборгованості за кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021.
Відповідач- 1 в письмових запереченнях на відповідь на відзив (вих. № 13/09/1 від 15.09.2023) зазначив, що заборгованість підприємства складає 5 187,40 грн. основної заборгованості та 31 671,36 грн заборгованості по процентах.
Відповідач -2 в письмових запереченнях на відповідь на відзив вважає, що заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією не може бути стягнута з відповідача 2, оскільки така можливість не передбачена ні Цивільним кодексом України, ні Договором поруки.
Від третьої особи -1 до суду надійшли письмові пояснення (21078/08-08/23), відповідно до яких зазначено, що заборгованість позивача перед державним бюджетом, з урахуванням часткового погашення заборгованості складає 115 187,40 грн. також зазначено, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідачів в порядку регресу за сплаченою гарантією та пенею, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Також просив суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».
Від третьої особи - 2 письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не надано. Відповідно до подано суду клопотання просили суд розгляд справи здійснювати без участі Акіонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».
17.01.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.03.2021 Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (Банк, позивач у справі) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «ВРЕМЯ» (Позичальник, відповідач -1 у справі) укладено Кредитний договір № 13637549-КД-1 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Відновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.
Згідно п. А.2 Кредитного договору ліміт цього Договору: 603 000,00 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 603 000,00 грн. на поповнення обігових коштів; - у розмірі 0,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п..п. 2.1.5, 2.2.13 цього Договору.
Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту: 01.03.2024.
Відповідно до п. А.4 Кредитного договору, рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_2 (у гривні), отрримувач: АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 13637549 (ІВАN НОМЕР_3 ).
Пунктом. 4.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п., п. 1.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п., п. А.7, А.7.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Згідно п. 6.1 Кредитного договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
15.03.2021 між позивачем та відповідачем 1 укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода № 1), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник мас право на отримання фінансової державної підтримки.
Пунктом 2.1. Додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становіть на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,45 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7 %, але не більше Індекс UIRD (12 міс)+6% (обмеження встановлюється на дату укладення цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1 цієї Додаткої угоди за визначеною вище формулою без обмежень.
Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Дані про величину Індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п., п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.7 Додаткової угоди № 1 визначено, що термін повернення кредиту визначений Договором.
Відповідно до п. 2.10 Додаткової угоди № 1 сторони угодили, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору Позичальник зобов'язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди +5 % річних.
Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2 у справі) 15.03.2021 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № 13637549-ДП-1 (далі - Договір поруки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки предметом цього Договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов'язань Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» (Боржник) за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021,з відновлювальної кредитної лінії на суму 603 000,00 грн., з терміном дії до 01.03.2024.
Відповідно до п. 1.3 Договору поруки, Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За умовами п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Згідно з підпунктом «в» пункту 1 Додаткової угоди № 1 від 16.12.2021 Позичальник обізнаний проте, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантійна портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому, Позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе.
31.12.2020 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі Гарант) та позивачем (далі Бенефіціар) укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 для забезпечення співпраці сторін, пов'язаної з наданням державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151(далі - Договір про надання державної гарантії).
Відповідно до п. 2.1 Договору про надання державної гарантії, Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Даним Договором визначено, що принципал - суб'єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.
Портфель - сукупність усіх кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією.
За умовами п. п. 2.5, 2.6 Договору про надання державної гарантії, ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд Бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 % за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 %.
Згідно з п. 5.1 Договору про надання державної гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок.
За умовами п. 5.3 Договору про надання державної гарантії Бенефіціар зобов'язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги Гаранту.
Відповідно до п. 5.5 Договору про надання державної гарантії, Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог, сплачує на рахунок Бенефіціара ССГ (суму сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги), за умови що Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору, та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, на підставі Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача 1 кредитні кошти в розмірі 603 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_4 за період з 15.03.2021 по 06.01.2023.
Відповідач 1 факт отримання від позивача кредитних коштів в розмірі 603 000,00 грн. на підставі Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 не заперечив.
Погашення кредиту в порядку та строки визначені до Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, Додаткової угоди № 1 від 15.03.2021 Позичальником не здійснювалося.
Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст.188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за Кредитним договором Банк 02.09.2022 надіслав Позичальнику Повідомлення вих. № 10315ZPC0S3НХ від 31.08.2022 про розірвання Кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 з 30.09.2022 та вимагав до 30.09.2022 сплатити заборгованість, загальний розмір якої станом на 30.08.2022 склав 476 589,61 грн.
02.11.2022 позивач надіслав Гаранту Вимогу № 10315ZPС0S3НХ про сплату коштів за гарантією № 7.1 від 01.11.2022 в розмірі 225 187,40 грн. на рахунок Банку.
06.12.2022 кредит погашено в сумі 225 187,40 грн. за рахунок коштів державної гарантії, що підтверджується відповідною банківською випискою.
16.02.2023 Банк направив відповідачу-1 повідомлення про надсилання Гаранту вимоги на сплату за гарантією №7.1 від 01.11.2022, сума сплати за гарантією становить 225 187,40 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписок по рахунку та розрахунку заборгованості доданих до позову, з урахуванням гарантійних виплат Гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором станом на 06.01.2023 становить 482 046,16 грн, з яких: 225 187,40 грн заборгованість за тілом кредиту та 31 671,36 грн заборгованість за процентами. Заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом становить 225 187,40 грн.
Згідно з п. 2.3.8 Кредитного договору, Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього Договору або порушення Позичальником вимог п. 1.1 цього Договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.
За період користування кредитом Банком нараховані проценти за користування кредитом з 17.03.2021 по 01.10.2022. Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 частково виконав зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами,у зв'язку з чим, залишок заборгованості по сплаті процентів складає 31 671,36 грн.
10.08.2023 (під час розгляду справи даної справи № 908/2329/23) відповідачем було сплачено 220 000 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 01.08.2023 по 15.08.2023.
Вказані обставини стали підставою для зменшення позивачем розміру позовних вимог, що не суперечить ст. 46 ГПК Украни і є правом позивача, про що ним було заявлено 07.09.2023 шляхом подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог, зая якою позивач просив суд прийяти до розгляду вказану заяву, зменшити розмір позовних вимог та стягнути солідарно з відповідачів 1, 2 заборгованість за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 115 187,40 грн, заборгованість за процентами в розмірі 31 671,36 грн, заборгованість за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в розмірі 115 187,40 грн.
Вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 07.11.2023.
Доказів внесення інших платежів за користування кредитом відповідачем 1 суду не надано.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено: якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, Додаткова угода № 1 від 15.03.2021, Договір поруки № 13637549-ДП-1 від 15.03.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачами 1 і 2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, Додатку та Додаткової угоди до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір та Договір поруки є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши ПВКФ «ВРЕМЯ» кредитні кошти у розмірі 603 000,00 грн., що підтверджується Випискою по особовому рахунку.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 свої зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків належним чином не виконував, грошові кошти згідно умов кредитного договору в обумовлених розмірах та в установлені строки не повертав.
Як зазначалось судом вище, 31.08.2022 Банк направив відповідачу-1 повідомлення про розірвання кредитного договору № 13637549-КД-1 від 15.03.2021 та встановив Позичальнику строк для погашення заборгованості - до 30.09.2022.
Заборгованість в установлений Банком строк ані позичальником, ані поручителем не погашена.
Станом на 05.09.2023 за відповідачем обліковується заборгованість по тілу кредиту в розмірі 115 187,40 грн, заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 31 671,36 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов'язався відповідати за виконання зобов'язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Отже Договором поруки № 13637549-ДП-1 від 15.03.2021 забезпечено виконання ПВКФ «ВРЕМЯ» зобов'язань за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021.
Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
З огляду на солідарний обов'язок боржника за основним зобов'язанням і поручителем перед кредитором, останній має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Як свідчать матеріали справи, на момент її розгляду ані позичальник, ані поручитель заборгованість перед кредитором не сплатили.
Відповідачі заявлені позовні вимоги не спростували, доказів виконання зобов'язань і перерахування позивачу заявлених до стягнення сум не надали.
За таких обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту у розмірі 115 187,40 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.
Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У п. 6.1 Договору про надання державної гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати ССГ (суми сплати за гарантією) за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.
Пунктом 6.2 Договору про надання державної гарантії встановлено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до принципала та на виконання статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується:
6.2.1 застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;
6.2.2 здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
Згідно з п. 6.3 Договору про надання державної гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.
Відповідно до п. 2.13. Додаткової угоди № 1 Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).
За змістом п. 2.14. Додаткової угоди № 1 грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених Гарантом коштів та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) Гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
З викладеного вбачається, за Договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з Позичальника на свою користь. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок Гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 Додаткової угоди № 1 від 15.03.2021 до Кредитного договору визнав та підтвердив, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.
Таким чином, позивач правомірно пред'явив до відповідачів вимоги про стягнення з них простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованості у порядку регресу за сплаченою гарантією в розмірі 115187,40 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: "Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання за частиною першою статті 1050 ЦК України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання".
Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5 % річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Згідно з п. 2.10 Додаткової угоди № 1 у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п.А.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних.
За період з 17.03.2021 по 01.10.2022 позивач нарахував відповідачам відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 31671,36 грн.
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено правильно.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1 і 2 заборгованості за відсотками в розмірі 31 671,36 грн. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.
Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідачів 1 і 2, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи за встановлених судом обставин.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Щодо витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до змісту п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір в розмірі переплаченої суми, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Згідно з платіжним доручення № ІНВ97В3W85 від 17.02.2023 позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у загальному розмірі 7230,69 грн, що складає 1,5 % від ціни поданого позову (482 046,16 грн).
З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, ціна позову склала 262 046,16 грн, 1,5 % від якої становить 3930,69 грн.
Клопотання позивача про повернення судового збору викладено у заяві про зменшення позовних вимог.
Відповідно поверненню позивачеві з державного бюджету України підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3300,00 грн, про що має бути постановлена відповідна ухвала після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3930,69 грн. покладаються на відповідачів 1 і 2 порівну, оскільки спір доведено до суду з їх вини.
При цьому суд враховує, що згідно усталеної судової практики у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Приватної виробничо-комерційної фірми "ВРЕМЯ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 14-а, кв. 37, ідентифікаційний код юридичної особи 13637549) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість за Кредитним договором № 13637549-КД-1 від 15.03.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 115 187 (сто п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн 40 грн, заборгованість за процентами в розмірі 31 671 (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн 36 коп., заборгованість за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в розмірі 115 187 (сто п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн 40 грн.
3. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "ВРЕМЯ" (69000, м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 14-а, кв. 37, ідентифікаційний код юридичної особи 13637549) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 1 965 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 35 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 1 965 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 35 коп. витрат зі сплати судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути Акціонерному товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) з Державного бюджету України 3 300 (три тисячі триста) грн 00 коп. судового збору.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 02» лютого 2024.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.