Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
02 лютого 2024 року №520/32541/23
Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді - Лариси Мар'єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ-АВТО" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ - АВТО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.11.2023 №034955 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою № 034955 від 02.11.2023 до позивача застосовано штраф за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме через відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу марки Мерседес Benz Sprinter 316 CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказану постанову позивач вважає протиправною та просить скасувати, з огляду на відсутність встановленого порушення. На думку позивача, відповідачем при розгляді справи не було враховано доводи представника товариства про наявність у водія, під час складання акту, індивідуальної контрольної книжки водія та той факт, що вказаний автомобіль не обладнаний тахографом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.
Представник відповідача - С.Амельченко, надіслав через ЄСІТС "Електронний суд" відзив на позов, в якому зазначив, що у водія Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ - АВТО" на момент проведення перевірки був відсутній протокол про перевірку та адаптацію пристрою тахограф до транспортного засобу, який відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, повинен знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам. Таким чином, рішення відповідача повністю відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 000942 від 09.10.2023, 12.10.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях проводилась рейдова перевірка на 15 км+100 м а/д Р-46.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №422, був зупинений транспортний засіб, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ - АВТО", марки Mercedes Benz Sprinter 316 CDI, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював пасажирські перевезення за маршрутом Краснокутськ - Харків (через н.п.Козіївку).
Під час проведення перевірки водія ОСОБА_1 при наданні послуг з регулярних пасажирських перевезень транспортним засобом, встановлено відсутність необхідних документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт №АР 026333 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023, вказаний акт підписано водієм.
Повідомленням №82195/38/24-23 від 24.10.2023 про розгляд акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, позивача було викликано для розгляду на 02.11.2023.
За результатами розгляду акту №АР 026333 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023, за участі представника позивача, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №034955 від 02.11.2023 в сумі 17000 грн.
Вважаючи протиправною постанову №034955 від 02.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить скасувати вищевказану постанову.
Вирішуючи спір по суті спірних відносин, суд зазначає наступне.
Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг, визначає Закон України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 за №2862-ІV (далі - Закон №2862-ІV).
Також засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Окрім цього, спірні правовідносини регламентовані Правилами дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), застереженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі Положення №340), Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до частини першої статті 6 Закон №2862-ІV державну політику і стратегію розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), застереженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок №1567) рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 12 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно вимог пунктів 15, 16 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільні транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-III) визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Статтею 2 Закону №2344-III передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 у м.Женева ухвалила Конвенцію №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті. Ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.
Відповідно до статті 10 цієї Конвенції компетентні власті чи органи в кожній країні:
а) передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями;
b) установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують.
Кожен роботодавець:
а) веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього;
b) надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні.
Традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25.01.2012 №51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106 (далі - Положення №340).
Пунктом 1.1 Положення №340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Облік робочого часу регламентовано розділом VI Положення №340.
Так, згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до пункту 6.2 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (пункт 6.3 Положення №340).
Пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
В спірному випадку, транспортний засіб Mersedes-Benz316 CDI, за реєстраційним номером НОМЕР_1 , який був зупинений представниками Державної служби України з безпеки на транспорті на автодорозі Р-46, здійснював перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування сполученням Краснокутськ - Харків (через Козіївку), довжина маршруту, відповідно до розкладу руху автобусів, складає 102, км - тобто понад 50 км, а тому на виконання вимог пункту 6.1 Положення № 340 повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.
Таким чином, посилання представника позивача під час розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та у позовній заяві, на те, що вказаний автомобіль не обладнаний тахографом, суд не приймає, оскільки законодавець встановив імперативну норму щодо обов'язку власника обладнати транспортний засіб, який використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, діючим та повіреним тахографом.
Крім того, акт №АР 026333 від 12.10.2023 не містить жодних пояснень та посилань водія на відсутність тахографа у вказаному транспортному засобі.
Водночас, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
При цьому, адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР (994_016), - "калібрування".
Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
При цьому, відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції №385 перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;
аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно з пунктом 3.6 розділу ІІІ Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Таким чином, пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 визначено обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а пунктами 3.5 та 3.6 розділу ІІІ Інструкції №385 визначено обов'язок перевізника зберігати такий протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу протягом одного року з дати закінчення терміну його дії та забезпечувати належну експлуатацію тахографів, що включає здійснення перевірки дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Окрім цього, частиною першою статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник повинен утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону.
В спірному випадку, в акті від №АР 026333 від 12.10.2023, складеного за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зафіксовано такі порушення, які слугували підставою для прийняття постанови №034955 від 02.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу: у водія транспортного засобу Mersedes-Benz316 CDI, за реєстраційним номером НОМЕР_1 , відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.
Позивач не надав суду жодних доказів того, що у водія транспортного засобу Mersedes-Benz316 CDI, за реєстраційним номером НОМЕР_1 , на час рейдової перевірки або був в наявності протокол перевірки та адаптації тахографу до вказаного транспортного засобу, або належне підтвердження факту відсутності працюючого тахографа на законних підставах.
Окрім цього, доказів на підтвердження вказаних обставин не надано суду також під час судового розгляду цієї справи.
За вказаних обставин, позивач допустив порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а відтак, спірна постанова про накладення штрафу прийнята Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
Також, як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач дотримався вимог чинного законодавства під час розгляду справи про порушення законодавства про транспорт. Позивачем доказів протилежного до суду не надано. Отже, спірну постанову відповідач прийняв обґрунтовано.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ-АВТО" (вул.Шевченка, буд.109/1, смт.Кранокутськ, Богодухівський район, Харківська область, 62002, код ЄДРПОУ 35659127) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 6 під., 7 пов., м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 02 лютого 2024 року.
Суддя Лариса МАР'ЄНКО