02 лютого 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/1452/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 у справі № 440/1452/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), третя особа: Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 07851296) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні з 1 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 1 травня 2021 року.
11 травня 2021 року судом видано виконавчий лист.
27.12.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень в порядку встановленому статтею 383 КАС України, в якій він просить:
- розглянути заяву та постановити ухвалу в порядку ст.249 КАС України через порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, в межах своїх повноважень, ст.8 Конституції України, прав ОСОБА_1 , рішення суду відповідно до статей 52, 55 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо строків виплати частини пенсії, через її затримку в часі, починаючи з 01.04.2019, по 31.05.2021 року;
- для забезпечення виконання рішення суду у справі №440/1452/21 відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з застосуванням практики Європейського суду з прав людини, не зважаючи на аргумент відповідача про включення доплати пенсії в реєстр заборгованості виплат через відсутність на казначейських рахунках Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відповідного фінансування видатків на виконання рішення суду, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як боржника за яким є відповідальний державний орган (центральний орган виконавчої влади - Міністерство соціального політики України сумісно з Пенсійним фондом України), вжити всіх необхідних заходів для дотримання рішення суду у справі №440/1452/21 або передати його іншому компетентному державному органу, який має вплив (контроль) на чинники, які затримують чи перешкоджають повному й вчасному виконанню рішення суду, а саме безпосередньо до Пенсійного фонду України сумісно з Міністерством соціального політики України, державним органам, які між іншим контролюють та відповідають за професійну, а тому соціально-правову діяльність відповідача в питанні пенсійного страхування з урахуванням висновку у п.27 постанови Верховного Суду від 06.08.2019 по справі №160/3586/19, де суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 440/1452/21 не виконано.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження, витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області інформацію щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 440/1452/21, докази на підтвердження виконання рішення.
08.01.2024 представник ГУ ПФУ в Полтавській області надав до суду документи у справі.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд встановив таке.
Суд враховує, що позивач з 05.11.1999 отримував пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебував на обліку у ГУПФ України в Полтавській області.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 440/1452/21 відповідач з 01.04.2019 провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 , нараховано заборгованість в розмірі 199415,13 грн за період з 01.04.2019 по 31.05.2021, яка облікована в органах Пенсійного фонду та підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України, про що зазначено в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.01.2024 № 1600-0801-7/1120.
Мотивуючи такі дії, відповідач у листі зазначив, що є бюджетною установою і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України".
Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить з таких міркувань.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_2 проти України від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 1291 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду відповідач з 01.04.2019 провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 , при цьому нараховано заборгованість в розмірі 199415,13 грн за період з 01.04.2019 по 31.05.2021, однак, виплата вказаної суми не здійснена.
Таким чином, рішення суду в частині зобов'язання здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум, наразі не виконано.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 звернув увагу на те, що правові норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Суд враховує, що положення частини 2 статті 383 КАС України, визначаючи вимоги до заяви про визнання протиправною бездіяльності, вказують, що остання має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання (п.7) та інформацію про хід виконавчого провадження (п.8).
Аналіз зазначених норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 640/1364/19.
Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Так судом встановлено, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14.05.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65410383 з виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду №440/1452/21, виданий 11.05.2021.
21.09.2021 старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Полтавській області за невиконання рішення суду.
24.11.2021 старшим державним виконавцем також винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Полтавській області за невиконання рішення суду.
31.01.2022 старшим державним виконавцем також винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду, однак рішення не виконано.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої ОСОБА_1 заяви.
Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю.
Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтею 287 КАС України.
У свою чергу, спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень закріплені статтями 382, 383 КАС України.
Так, згідно з частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною шостою цієї статті визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
При цьому, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд наголошує, що право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» Суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
При цьому у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.
За наведених обставин, посилання ГУПФ України в Полтавській області на відсутність необхідних бюджетних призначень для виконання судового рішення у справі № 440/1452/21 не може слугувати обґрунтованим виправданням невиконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність ГУПФ України в Полтавській області в частині невиконання рішення суду від 31.03.2021 у цій справі щодо зобов'язання здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум.
Частиною першою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, визначено, що головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України. Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пп. 6 п. 4. Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо здійснення контролю, зокрема, за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
За змістом абзацу 2 підпункту 1 пункту 3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, до основних завдань Мінсоцполітики віднесено забезпечення формування та реалізації державної політики: у сфері соціального захисту ветеранів військової служби в частині пенсійного забезпечення.
ОСОБА_1 є ветераном військової служби, що підтверджується копією посвідчення наявної в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне повідомити Пенсійний фонд України та Міністерство соціальної політики України про бездіяльність ГУПФ України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а також надіслати окрему ухвалу Пенсійному фонду України та Міністерству соціальної політики України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону ГУПФ України в Полтавській області.
За таких обставин, заяву позивача належить задовольнити.
На виконання вимог частини четвертої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що ГУПФ України в Полтавській області порушені вимоги частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
На виконання вимог частини п'ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне встановити строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання її копії.
Керуючись статтями 248, 249, 256, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду 31.03.2021 у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов'язання здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум.
Повідомити Пенсійний фонд України та Міністерство соціальної політики України про бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати окрему ухвалу Пенсійному фонду України та Міністерству соціальної політики України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Встановити строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання її копії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України..
Суддя К.І. Клочко