26 січня 2024 року м. Київ № 320/39163/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області;
2) Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
Про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні
дії,-
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 15.09.2023 №104350007594 про відмову позивачу у призначенні пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 02.11.1981 по 18.11.1983 та період роботи у колгоспі «Прогрес» с. Лозова Шаргородського району Вінницької області з 01.07.1990 по 30.06.1999.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про протиправні дії відповідачів щодо незарахування до страхового стажу періоду проходження ним військової служби та роботи у колгоспі «Прогрес» як такі, що підтверджені документально. Як наслідок, відповідачем 2 протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 вказує, що розгляд заяви позивача здійснювався відповідачем 2, а тому ГУ ПФУ у Київській області є неналежним відповідачем у справі.
Щодо підстав відмови у призначенні пенсії за віком, відповідач 1 зазначив, що страховий стаж позивача становить 14 років 03 місяці 02 дні, до якого не зараховано спірні періоди його трудової діяльності, а тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком.
Відповідач-2 правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.12.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву та копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого Шаргородським РВ УМВС України в Вінницькій області.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 15.09.2023 №104350007594 позивачу за наслідками розгляду його заяви від 08.09.2023, відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки за наданими документами про стаж, страховий стаж позивача складає 14 років 3 місяці 2 дні.
До страхового стажу не зараховано періоди:
- військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці дописано дату народження;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 - 30.06.1999 згідно архівної довідки №01-13-648 від 24.08.2023, оскільки вказано по-батькові « ОСОБА_2 », «Мих.» та без зазначення по-батькові, що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »;
- 11.05.1998 - 14.03.2000; 20.03.2000 - 18.02.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , виданої 16.09.1980, на території РФ згідно Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993».
Не погоджуючись із вказаними висновками, позивач звернувся до суду із цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закону №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закону №1788, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 3 Закону №1788 визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частинами першою статті 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною третьою статті 44 Закону №1058 визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про наявність в особи права на звернення до територіального органу ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком після досягнення пенсійного віку та за наявності необхідного страхового стажу, з наданням підтверджуючих документів.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії 08.09.2023 за віком, він досяг віку 60 років, який є достатнім для призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Підтверджений відповідачем-2 страховий стаж позивача складає 14 років 03 місяців 02 дні, який не є достатнім для призначення як пенсії за віком.
Водночас, з тексту спірного рішення вбачається, що до страхового стражу позивача не зараховано періоди:
- військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці дописано дату народження;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 - 30.06.1999 згідно архівної довідки №01-13-648 від 24.08.2023, оскільки вказано по-батькові « ОСОБА_2 », «Мих.» та без зазначення по-батькові, що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »;
- 11.05.1998 - 14.03.2000; 20.03.2000 - 18.02.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , виданої 16.09.1980, на території РФ згідно Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993».
Оскільки позивачем оскаржуються лише період проходження ним військової служби та період роботи з 01.07.1990 по 30.06.1999, саме вони є предметом дослідження у межах цієї справи.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження позивачем військової служби з 02.11.1981 по 18.11.1983 згідно військового квитка НОМЕР_2 зазначено допис на титульній сторінці дати народження.
Водночас матеріали справи містять довідку Вишгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 20.10.2023 №2914 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проходив військову строкову службу з 01.11.1981 по 18.11.1983.
Суд вважає, що вказаний недолік заповнення військового квитка не є обставиною, яка ставить під сумнів факт проходження позивачем військової служби у відповідний період.
Крім того, суд наголошує на тому, що військовий квиток містить підпис відповідної посадової особи та відбиток печатки у графах щодо початок проходження та завершення військової служби.
У зв'язку з цим, суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби з 01.11.1981 по 18.11.1983, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 1 зарахувати означений період до страхового стажу є такими, що підлягають задоволенню.
Також у позовній заяві позивач зазначив, що йому не було зараховано до страхового стажу період з 01.07.1990 по 30.06.1999, оскільки згідно архівної довідки №01-13-648 від 24.08.2023, оскільки вказано по-батькові « ОСОБА_2 », «Мих.» та без зазначення по-батькові, що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Відповідно до архівної довідки від 24.08.2023 №01-13-649, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Шаргородської міської ради», повідомлено, що з 1944 по 1993 роки в селі Лозова Шаргородського району функціонував колгосп «Прогрес», який згідно розпорядження Представника Президента України у Шаргородському районі від 22.03.1993 №44, загальних зборів членів колгоспу 1992 року реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» с. Лозова. 09.02.2000 на підставі рішення установчих зборів, згідно Указу Президента України «Про реформування сільськогосподарської галузі» КСГП «Прогрес» реорганізовано в СТОВ «Прогрес» с. Лозова. На підставі рішення Господарського суду від 17.12.2009 СТОВ «Прогрес» ліквідовано. Документи колгоспу КСГП «Прогрес» с. Лозова за 1945 - 1999 роки та СТОВ «Прогрес» с. Лозова Шаргородського району Вінницької області за 2000 - 2005 роки знаходяться на зберіганні в КУ «Трудовий архів Шаргородської міської ради».
Відповідно до довідки КУ «Трудовий архів Шаргородської міської ради» від 24.08.2023 №01-13-648 у книгах обліку праці та розрахунків з членами колгоспу «Прогрес» с. Лозова за 1990 - 1999 роки, у книгах обліку праці та розрахунків з членами КСГП «Прогрес» с. Лозова Шаргородського району Вінницької області за 1992 - 1999 роки значиться ОСОБА_1 (1990, 1993 - 1996 рр.), ОСОБА_4 (1991, 1997 - 1998 рр.), ОСОБА_1 (1992, 1999 рр.) - «так у документах», «значиться один», де вказано, що його трудовий стаж становить у 1990 році - 138 відпрацьованих людиноднів за рік, у 1991 році - 365 відпрацьованих людиноднів за рік, у 1992 році - 189 відпрацьованих людиноднів за рік, у 1993 році - 365 відпрацьованих людиноднів за рік, у 1994 році - 365 відпрацьованих людиноднів за рік, у 1995 році - 290 відпрацьованих людиноднів за рік, у 1996 році - 302 відпрацьованих людиноднів за рік, у 1997 році - 372 відпрацьованих людиноднів за рік, у 1998 році - 240 відпрацьованих людиноднів за рік, у 1999 році - 72 відпрацьованих людиноднів за рік.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
У пункті 2.1 Порядку №22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію:
а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;
в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 4.2 Порядку).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 4.3 Порядку).
Дослідивши надані позивачем матеріали справи, судом встановлено, що у наданій КУ «Трудовий архів Шаргородської міської ради» довідці від 24.08.2023 №01-13-648 дійсно зазначено, що у книгах обліку праці та розрахунків з членами колгоспу «Прогрес» с. Лозова за 1990 - 1999 роки, у книгах обліку праці та розрахунків з членами КСГП «Прогрес» с. Лозова Шаргородського району Вінницької області за 1992 - 1999 роки значиться ОСОБА_1 (1990, 1993 - 1996 рр.), ОСОБА_4 (1991, 1997 - 1998 рр.), ОСОБА_1 (1992, 1999 рр.).
Пунктом 26 Порядку № 637 передбачено, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України №1618-IV від 18.03.2004 (далі - ЦПК), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У ст. 315 ЦПК України наведений перелік фактів, які встановлюються судом. Згідно з частиною 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд звертає увагу позивача, що до повноважень адміністративного суду не відноситься встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, особі, яка звернулась за призначенням пенсії. Розгляд заяв щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється місцевими загальними судами у порядку цивільного судочинства.
Позивач до матеріалів справи не надав рішення суду, яким встановлено факт приналежності позивачу наданих документів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги у частині зобов'язання відповідачів зарахувати до трудового стажу позивача період роботи в колгоспі «Прогрес» с. Лозова Шаргородського району Вінницької області з 01.07.1990 по 30.06.1999 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.
При цьому, суд зазначає, що виклик в якості свідка ОСОБА_5 для дачі свідчень з приводу роботи позивача у КСГП «Прогрес» не змінить факту відсутності в матеріалах справи рішення суду, яким встановлено факт приналежності позивачу наданих документів.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Оскільки саме відповідачем 2 було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача відповідний період проходження військової служби, суд вважає, що у даному випадку у цього відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а тому у суду є підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 зарахувати означений спірний період проходження військової служби до страхового стажу.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 15.09.2023 №104350007594 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком суд зазначає, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком є недостатність страхового стажу. Підтвердженим вказано стаж 14 років 3 місяці 2 дні при необхідному мінімальному страховому стажі для виходу на пенсію у віці 60 років - не менше 30 років. Тобто, навіть зарахувавши до страхового стажу період проходження позивачем військової служби 2 роки, страховий стаж позивача становитиме 16 років, чого недостатньо для призначення йому пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
З урахуванням означеного, до моменту встановлення позивачем факту належності йому документів для підтвердження страхового стажу за період його роботи у КСГП «Прогрес» заявлені ним позовні вимоги про зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у колгоспі «Прогрес» с. Лозова Шаргородського району Вінницької області з 01.07.1990 по 30.06.1999 не підлягають задоволенню як заявлені передчасно.
Водночас, оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи протиправне незарахування відповідачем 2 до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах, є визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині незарахування до страхового стажу період військової служби та зобов'язання зарахувати означений період до страхового стажу позивача.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
В свою чергу, позовні вимоги, заявлені до Головного правління Пенсійного фонду України у Київській області не підлягають задоволенню з огляду на відсутність з його сторони вчинення протиправних дій чи бездіяльності чи винесення протиправних рішень.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача 2, оскільки саме спірне рішення відповідача 2 призвело до виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 15.09.2023 №104350007594 про відмову позивачу у призначенні пенсії в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43000, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Суддя Жук Р.В.