ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" лютого 2024 р. справа № 300/5322/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Європа Транс Агро” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Європа Транс Агро” (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.07.2023 №010565.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно та в порушення вимог чинного законодавства притягнуто позивача до відповідальності, оскільки оскаржувана постанова від 25.07.2023 №010565 винесена відповідачем без з'ясування усіх обставин справи, оскільки на момент проведення перевірки транспортний засіб позивача на якому здійснювалось перевезення було передано в користування філії “Городищенська” приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес”, згідно договору оренди. Окрім того, за кермом транспортного засобу знаходився саме співробітник користувача, що виключає можливість притягнення ТОВ “Європа Транс Агро” до відповідальності. Зауважує, що працівникам відповідача під час перевірки була надана товарно-транспортна накладна, відповідно до якої перевізником значиться філія “Городищенська” приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес”. Таким чином, вказана постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є незаконною, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Посилаючись на абз. 2 ч. 2 ст. 49 Закону України “Про автомобільний транспорт” зазначив, що на перевізника покладено обов'язок забезпечення водія усіма необхідними документами для здійснення перевезень, а на водія - обов'язок пред'явлення їх для перевірки. Відсутність усіх необхідних документів на момент проведення рейдової перевірки становить собою склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, що й відображено в акті перевірки від 30.05.2023 №030486, а у подальшому - у постанові від 25.07.2023 №010565. Вказав на відсутність під час перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу. Також звертає увагу суду, що під час проведення рейдової перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки та розгляду справи про адміністративне правопорушення, договору оренди, що підтверджує право користування автомобілем іншою особою, у водія не було, як і тимчасового реєстраційного талону на період дії документа, що підтверджує право користування/розпорядження транспортним засобом, оформлення якого є обов'язковим.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено таке.
Судом установлено, що відповідно до направлення на рейдову перевірку №012951 від 25.05.2022 року Відділу державного нагляду (контролю) в Черкаській області, посадових осіб відповідача направлено для проведення перевірки з 29.05.2023 по 04.06.2023.
30.05.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Черкаській області складено акт №030486 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого водієм ОСОБА_1 на автодорозі Н-01 на автомобілі Scania G420, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ “Європа Транс Агро”, порушено вимоги наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 та абз. 3 ч.1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” - на момент проведення перевірки відсутні документи визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Також у зазначеному акті вказано, що автомобільним перевізником є філія “Городищенська” приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес” (а.с. 8).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.07.2023 №010565, відповідно до якої ТОВ “Європа Транс Агро” притягнуто до відповідальності відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” та застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні поавовідносини, суд зазначає наступне.
Закон України “Про автомобільний транспорт” регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ст. 1 Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до ч. 11 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі Порядок №1567).
Відповідно до п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно п. 15 Порядку 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів.
Відповідно до ст. 48 Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у ст. 48 Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Відповідно до статті 33 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Згідно статті 50 Закону України “Про автомобільний транспорт” договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на автомобільних перевізників, а не інші особи (власники транспортних засобів тощо).
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та НОМЕР_3 транспортні засоби спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, Scania G420, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі, рами НОМЕР_4 та напівпричіп-цистерна для транспортування кормів Feldbiner FF B KIP 40.3, номерний знак НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 перебувають у власності ТОВ “Європа Транс Агро”.
Між ТОВ “Європа Транс Агро” (орендодавець) та приватною науково-виробничою компанією “Інтербізнес” в особі філії “Городищенська” приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес” (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів від 01.05.2023 №ЄТА-ФГРДІН-05/23-ТЗ, відповідно до якого позивач зобов'язується передати у платне користування транспортні засоби, в тому числі додаткове обладнання, згідно додатку до договору.
Так, відповідно до додатку №1 до вказаного договору позивач зобов'язується передати у платне користування транспортні засоби, а орендар прийняти та оплатити, зокрема, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, Scania G420, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі, рами НОМЕР_4 (а.с. 9-11).
Згідно акту приймання-передачі №1 від 01.05.2023 ТОВ “Європа Транс Агро” передало, а приватною науково-виробничою компанією “Інтербізнес” в особі філії “Городищенська” приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес” прийняло транспортні засоби, зокрема, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е Scania G420, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 (а.с. 11).
Аналогічний договір про оренду транспортних засобів між вказаними сторонами було укладено 23.03.2022, згідно якого позивачем передало, а приватною науково-виробничою компанією “Інтербізнес” в особі філії “Городищенська” приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес” прийняло транспортні засоби, зокрема, напівпричіп-цистерна для транспортування кормів Feldbiner FF B KIP 40.3, номерний знак НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 (а.с. 13-16).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно із ч. 1 ст. 798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Відповідно до ст. 800 ЦК України, наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.
Відтак, оскільки транспортний засіб передано позивачем у тимчасове платне користування, договір оренди є чинним і недійсним не визнавався, то саме користувач - приватна науково-виробнича компанія “Інтербізнес” в особі філії “Городищенська” є автомобільним перевізником у розумінні Закону України №2344 у межах спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що вказані вище документи не надавалися під час здійснення перевірки, проте такі документи у сукупності додатково підтверджують помилковість застосування штрафу до позивача, який не є у цих правовідносинах перевізником.
У постанові від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17 Верховний Суд зазначив, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв'язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Також суд звертає увагу, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб'єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.
Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку реєстрації договорів оренди, позички транспортних засобів і кожен із учасників облікує їх самостійно.
Таким чином, водій при здійсненні перевезення міг і не знати правового статусу використання транспортного засобу, в тому числі іншими особами, відмінними від тих, які зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що водієм транспортного засобу ОСОБА_1 було надано до перевірки товарно-транспортної накладну №2464 від 30.05.2023, з якої чітко можна встановити, що перевізником є філія “Городищенська” приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес”, про що було зазначено посадовими особами відповідача в акті перевірки (а.с. 17).
Окрім вказаного, в матеріалах даної адміністративної справи наявний наказ філії “Городищенська” приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес” №125/к від 14.04.2023 про прийняття з 15.04.2023 ОСОБА_1 на посаду водія (а.с. 12).
Таким чином, з урахуванням письмових доказів, долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновків, що ТОВ “Європа Транс Агро” не є перевізником в розумінні ст.1 Закону №2344-III, а події, описані у вищезгаданому акті перевірки та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу, не стосуються позивача.
Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 379 від 11 серпня 2010 року, оформлення тимчасового реєстраційного талону є єдиним належним і допустимим доказом того, що ТОВ “Європа Транс Агро” передало транспортний засіб у користування приватною науково-виробничою компанією “Інтербізнес” в особі філії “Городищенська” приватної науково-виробничої компанії “Інтербізнес” та не є перевізником, то суд вважає такі необґрунтованими з огляду на наступне.
Вказана Інструкція є підзаконним актом і лише встановлює порядок реалізації власником транспортного засобу, який передав право користування і (або) розпорядження ним іншій особі, права на оформлення тимчасового реєстраційного талону.
Крім того, згідно з п.6.1 Інструкції видача тимчасових реєстраційних талонів на ТЗ проводиться працівниками Центру відповідно до вимог пунктів 16, 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за №1388.
У свою чергу, абз.4 п.16 Порядку передбачає, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Зазначені норми права вказують на те, що тимчасовий реєстраційний талон видається виключно за бажанням власника або особи, якій передано транспортний засіб, його оформлення не є обов'язковим.
Відтак ненадання водієм у ході рейдової перевірки тимчасового реєстраційного талону не свідчить про відсутність факту передачі транспортного засобу від власника іншій особі чи про незаконність такої передачі.
При цьому, відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб та відповідно до договору оренди є правомірним способом набуття права користування транспортним засобом.
У контексті спірних правовідносин суд вважає за доцільне звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22. Так, у вказаній справі Верховний Суд зазначив наступне: “Колегія суддів погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону №2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач”.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем у справі не доведено належними доказами, що саме позивач є суб'єктом правопорушення, за яке передбачена відповідальність абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, а тому оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 лютого 2023 року №349582 є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха” проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладені вище досліджені судом фактичні обставини, які підтверджені доказами, та вказані норми права, котрі регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2684 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.07.2023 №010565.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Європа Транс Агро” сплачений судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Європа Транс Агро”, код в ЄДРПОУ - 41101091, вул. Івасюка, 62, м. Івано-Франківськ, 76002;
відповідач:
Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, код в ЄДРПОУ - 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківської міської ради, 76492.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.