01 лютого 2024 року Справа № 280/10175/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Петров Георгій Михайлович (69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 8-б, 77, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158 Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
06 грудня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , оформлене листом від 02.11.2023 № 18140-17262/Б-02/8-0800/23;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсію з моменту його звернення із заявою про поновлення.
Позовну заяву мотивовано тим, що у 1991 році позивачу було призначено пенсію за віком. З квітня 2014 року позивачу припинено виплату пенсії органами Пенсійного фонду України через окупацію російською федерацією Автономної Республіки Крим. Позивач продовжував проживати за зареєстрованим місцем проживання в м. Феодосія, АР Крим. Можливості регулярно виїжджати для отримання пенсійних виплат на територію материкової частини України не мав. З 27.03.2023 позивач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа згідно довідки № 2311-7001748100. 28 вересня 2023 року позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком. До заяви позивачем було додано копії: паспорта, РНОКПП, довідки ВПО, трудової книжки, диплому, військового квитка та заяву про перерахування пенсії на рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України». Проте, листом від 02.11.2023 № 18140-17262/Б-02/8-0800/23 відповідач повідомив позивача про відмову в поновленні пенсії, у зв'язку із тим, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що призвело до розірвання дипломатичних відносин неможливо отримати або направити відповідні документи щодо пенсійної справи, оскільки прийнятим рішенням обидві сторони втратили можливість двосторонньої комунікації. Позивач вважаємо дану відмову відповідача у поновленні йому пенсії за віком протиправною, тому звертається до суду з даним позовом. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
11 січня 2024 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач з 1991 року отримує пенсію за віком Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Надалі у 2014 році виплату пенсії було припинено. Право на призначення пенсії та реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому порядку, визначеному, зокрема, у Закону № 1058 і затвердженому на виконання його положень Порядку № 22-1. Поновити позивачу пенсію за віком не вбачається можливим за відсутності паперових матеріалів пенсійної справи а також доказів припинення її виплати у російській федерації. На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із російською федерацією зупинено. З 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Реалізуючи свої владні повноваження, пенсійний орган, обираючи одне із альтернативних рішень, дійшов висновку про те, що правильним рішенням є рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії. При цьому, відповідач зазначає, що суд не вправі перебирати на себе повноваження та функції органів пенсійного фонду та натомість вирішувати питання віднесені до їх компетенції, адже до повноважень суду належить вирішення спорів щодо надання правової оцінки діям, рішенням та бездіяльності відповідача, як суб'єкта владних повноважень за умови, що такі мали місце. Відповідач просить суд задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
В заперечення проти доводів відповідача позивачем 17.01.2024 надана до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач вказує на те, що неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності. Призначення та нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган ПФУ. У протилежному випадку цей орган буде діяти не на підставі, не в межах повноважень і не згідно з чинним законодавством. Протиправна невиплата пенсії або протиправне не відновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів, може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки відповідний суб'єкт владних повноважень протягом відповідного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його право на соціальний захист - пенсійне забезпечення. Не поновлюючи позивачу пенсію, за відсутності передбачених законами України підстав для її припинення, відповідач порушив право останнього на її отримання. Необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території. Посилання відповідача на необхідність витребування пенсійної справи позивача у органів Російської Федерації для поновлення йому пенсії є безпідставним. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим Відділом спеціальної міліції ГУ МВС України в Криму 21.10.1999.
Згідно даних паспорту громадянина України місце проживання позивача зареєстроване з 02.04.1979 за адресою: АДРЕСА_3 .
За даними довідки № 153 від 27.03.2023 № 2311-7001748100 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактичне місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 .
Як встановлено судом із заяв по суті справи з 1991 року ОСОБА_1 отримував пенсію за віком. У 2014 році виплату пенсії позивачу було припинено.
У вересні 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про поновлення виплати пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.11.2023 № 18140-17262/Б-02/8-0800/23 позивачу повідомлено, що згідно ч 4.12. розд. IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами) при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи-до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання. У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що призвело до розірвання дипломатичних відносин з росією, не можливо отримати або направити відповідні документи щодо пенсійної справи, оскільки прийнятим рішенням обидві сторони втратили можливість двосторонньої комунікації. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою) 1996р., згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та набрала чинності 01.02.2007, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
За змістом статті 5 Закону №1058-VI цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058-VI передбачені випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме: на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч. 2 ст. 49 цього Закону).
З 22 листопада 2014 року набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1706-VII сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією.
Статтею 18 Закону №1706-VII встановлено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Частиною 1 статті 4 Закону №1706-VII передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що: призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 року, № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 269 та від 20 березня 2022 року № 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком.
Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Із аналізу наведеного слідує, що умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк»".
Водночас продовження виплати пенсій особам, які відмовились від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
За п.1.1 розділу І цього Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Як передбачено у п.1.5 розділу І Порядку №22-1, розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234.
Внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Абзацом 7 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Відповідно до п.4.1 розділу IV Порядку №22-1, заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За змістом п.4.3 розділу IV Порядку №22-1, створення і обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
При цьому, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (п.4.7 розділу IV Порядку №22-1).
Згідно з п. 4.12 розділу IV Порядку № 22-1, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера. Разом із тим, пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання).
Зміст наведених положень дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення (поновлення) пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) пенсійного органу.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладено у постановах від 09.08.2023 у справі № 520/5045/2020 та від 22.11.2023у справі № 300/3457/20, уникаючи формального підходу до оцінки дій суб'єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії, в судовій практиці непоодинокі випадки, коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору. Проте, в цій ситуації спеціальний нормативний акт чітко вимагає прийняття розпорядження, оскільки за його відсутності, у тому числі, неможливо оцінити позицію відповідача.
Суд наголошує, що визначена Порядком № 22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «пенсійного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Водночас результат розгляду порушеного позивачем у заяві питання відповідач оформив листом від 02.11.2023 № 18140-17262/Б-02/8-0800/23.
Доказів того, що за результатом розгляду порушеного позивачем у заяві від 28.09.2023 питання відповідач прийняв відповідне рішення, матеріали справи не містять.
Поряд з цим, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.11.2023 № 18140-17262/Б-02/8-0800/23 не містить в собі інформації щодо порушення позивачем порядку звернення (не за формою).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Суд зазначає, що встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про незаконність відмови, оформленої листом, пенсійного органу у розгляді заяви позивача про поновлення виплати пенсії.
Своєю чергою, зміст частини другої статті 9 КАС України дає підстави стверджувати, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.
В контексті наведеної норми, суд зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).
Зважаючи на те, що недодержання форми поданої заяви не було підставою для її нерозгляду пенсійним органом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для надання правової оцінки цим обставинам.
Водночас, суд зазначає, що з урахуванням вище наведених норм права вбачається, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок, у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці, надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
Витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем його проживання (реєстрації) (територіального органу Пенсійного Фонду російської федерації) згідно з пункту 4.12 Порядку №22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.
Право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як, зокрема, можливість чи неможливість витребування пенсійної справи з органів Пенсійного фонду російської федерації як країни, з якої вибув позивач. У свою чергу, відсутність у пенсійного органу паперової пенсійної справи також не є підставою для відмови у виплаті пенсійних виплат позивачу, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Суд звертає увагу, що на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із російською федерацією зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням АТ «Укрпошта» на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Зазначене вище унеможливлює отримання пенсійним органом документального підтвердження припинення виплати пенсії позивачу на невизначений час.
Факт відсутності в матеріалах пенсійної справи інформації про припинення виплати пенсії на території російської федерації, не є законодавчо встановленою підставою для відмови у призначенні, поновленні виплати пенсії за новим місцем проживання пенсіонера.
Також аналіз наведених норм законодавства у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №308/3864/17.
Суд зауважує, що сама умова щодо витребування пенсійної справи від уповноважених органів Російської Федерації встановлює для громадян України не передбачену законами України вимогу для отримання пенсії, а враховуючи розірвання дипломатичних відносин з Російської Федерації, звернення органів Пенсійного фонду України до компетентних органів Російської Федерації для витребування пенсійної справи є неможливим, що взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію, що, в свою чергу, порушує їх гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача поновити виплати пенсії позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058-VI визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення та поновлення пенсій громадянам, та на свій розсуд приймати відповідне рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
За таких обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, а порушене право позивача відновити - зобов'язавши відповідача розглянути заяву позивача та прийняти за нею рішення з урахуванням висновків суду.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Петров Георгій Михайлович (69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 8-б, 77, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158 Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у поновленні пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 02.11.2023 № 18140-17262/Б-02/8-0800/23.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 28.09.2023 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 лютого 2024 року.
Суддя О.О. Артоуз