22 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/712/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Деяк О.М.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Захарчук Іван Іванович,
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 -Одудько Дмитро Леонідович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (Донецька область, Покровський район, с. Троїцьке, РНОКПП НОМЕР_2 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказів, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 22 січня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 01 лютого 2024 року.
14 лютого 2023 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , якою просить: 1) визнати дії і рішення командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності - протиправними, оскільки в інший спосіб поновити порушені права неможливо; 2) наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року №295-А та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 жовтня 2022 року №278 в частині проведення щодо нього службового розслідування та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді «Суворої догани» і позбавлення додаткової грошової винагороди - скасувати; 3) зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 поновити виплату додаткової грошової винагороди до постановлення вироку суду і набрання вироком законної сили.
27 лютого 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.
12 липня 2023 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
1. Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що командир військової частини НОМЕР_1 службове розслідування по факту невиконання наказу від 30.09.2022 року №224 проводився з грубим порушенням вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України; йому як військовослужбовцю не було забезпечено участь у службовому розслідуванні чим порушені його права; про наявність акту службового розслідування та наказу за наслідками його проведення він не знав. Із акту службового розслідування убачається, що у результаті службового розслідування встановлено, що 30.09.2022 року на ранковому шикуванні в місці розташування пункту постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , в.о. командира в/ч НОМЕР_1 в н.п. Невицьке підполковник ОСОБА_3 оголосив військовослужбовцям, у тому числі і йому, наказ командира в/ч НОМЕР_1 №224. Оголошення наказу №224 та підпис військовослужбовців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у тому числі його, про ознайомлення з цим наказом відбулося у присутності представників Ужгородського ЗВ військової служби правопорядку та представників ДБР. Після оголошення наказу на вибуття військовослужбовці ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у тому числі і він, відмовились виконувати наказ та повідомили про непридатність проходження військової служби. 06 жовтня 2022 року на ранковому шикуванні підполковник ОСОБА_3 повторно оголосив наказ №224, але військовослужбовці ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у тому числі і він, відмовились його виконувати. Їм було повідомлено, що така відмова містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК і нас було затримано. Згідно обвинувального акту його обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК. Опис об'єктивної сторони інкримінованого йому діяння по суті збігається із описом дисциплінарного проступку, встановленого під час службового розслідування за часом, місцем і діями та кваліфікацією порушень ст.ст.11,16,37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст.4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27 жовтня 2022 року №278 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності і йому оголошено «СУВОРУ ДОГАНУ», а також його позбавлено додаткової грошової винагороди та премії. Тобто, обставини кримінального провадження по об'єктивній стороні є тими ж, які описані в матеріалах службового розслідування по даній справі. Суб'єктом відповідальності є одна і таж фізична особа. Виходить, що його двічі притягнуто до юридичної відповідальності за одне і те ж саме діяння.
Відповідачем або уповноваженим представником відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 27 лютого 2023 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача та позивач позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини справи.
Судом встановлено, що 28 березня 2022 року наказом начальника Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) № 65, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, мобілізаційної Директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.02.2022 № 15т, наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.02.2022 № М17дск, зараховано до списків особового складу 5 окремого стрілецького батальйону та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , призваного Ужгородським РТЦК та СП Закарпатської області 24 березня 2022 року - на посаду старший водій радіотелефоніст 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 5 окремого стрілецького батальйону. Вважати таким, що з 24 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2 910 гривень на місяць, шпк «молодший сержант», 6 тарифний розряд, (т.1 а.с. 38).
29 вересня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 224 «Про висування», для підвищення боєздатності Військової частини НОМЕР_1 наказано відправити з розташування Військової частини НОМЕР_1 у н.п. Невицьке до місця постійної дислокації АДРЕСА_4 військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_4 , старшого сержанта ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_1 , солдата ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_5 , (т.1 а.с. 18).
30 вересня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 295-А «Про призначення службового розслідування про факт невиконання наказу на військовій службі солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_1 та солдатом ОСОБА_5 », згідно рапорту виконуючого обов'язки командира військової частини батальйону з морально - психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_3 вх. № 1203 від 30.09.2022 року, з метою уточнення причин та умов, що сприяли скоєнню правопорушення та встановлення ступеня вини військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , наказано призначити службове розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 224 від 30.09.2022 року «Про висування» в умовах воєнного стану, військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_1 та солдатом ОСОБА_5 , (т. 1, а.с. 171-172).
Відповідно до акту службового розслідування встановлено, що своїми діями солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 та солдат ОСОБА_4 порушили вимоги статей 11,16, 37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. В діях солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, що передбачене ч.4 ст. 402 КК України, (т.1 а.с. 176-178).
06 жовтня 2022 року відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 62022140160000194 стосовно солдата ОСОБА_1 з правової кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.4 ст. 402 КК України, (т.1 а.с. 51).
25 жовтня 2022 року заступник командира з морально - психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_3 подав пояснення командира Військової частини НОМЕР_1 , в яких повідомляє, що 30 вересня 2022 року, він, виконуючий обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 в н.п. Невицьке, вручив солдату ОСОБА_5 , солдату ОСОБА_1 та солдат ОСОБА_4 під підпис приписи про вибуття до місця, де зазначено, що строк прибуття до Військової частини НОМЕР_3 в н.п. Жадове до 22:00 год. 05 жовтня 2022 року. 06.10.2022 р. на ранковому шикуванні особового складу в н.п. Невицьке в районі 10:00 год були присутні солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 та солдат ОСОБА_4 . Виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 в н.п. Невицьке, підполковник ОСОБА_3 повторно оголосив наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 224 від 29.09.2022р. «Щодо вибуття частини особового складу до постійного місця несення служби, а саме: в н.п. Жадове Чернігівської області». Солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_1 та солдат ОСОБА_4 підтвердили, що відмовляються виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 224 від 29.09.2022р. Під час оголошення наказу були присутні представники Державного Бюро розслідувань, які проводили відеофіксацію процесу оголошення наказу. Представники Державного Бюро розслідувань повідомили військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_5 , солдату ОСОБА_1 та солдату ОСОБА_4 про те, що відмова від виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 224 від 29.09.2022р. містить ознаки кримінального правопорушення. Був викликаний наряд ВСП та здійснене затримання солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_4 представниками правоохоронних органів, (т.1 а.с. 179).
27 жовтня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 278 «Про результати службового розслідування за фактом непокори солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_4 », з метою недопущення подібних випадків у подальшому та покарання винних, наказано:
1) cлужбове розслідування згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 295-А від 30.09.2022 року вважати завершеним;
2) копію акту службового розслідування направити в Ужгородське ЗВ ВСП та начальнику військової прокуратури;
3) за порушення вимог ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4. Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити «СУВОРУ ДОГАНУ»;
4) помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику служби або особі, допущеній до виконання обов'язків за вищевказаною посадою, за відмову виконати розпорядження (наказ) командира військової частини НОМЕР_1 , не виплачувати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_5 , солдату ОСОБА_1 та солдату ОСОБА_4 додаткову винагороду за вересень 2022 р. на підставі п. 9.7 рішення Міністра Оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р. щодо врегулювання виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України 168 від 28.02.2022р. та премію за вересень 2022 р. згідно пункту 5 Розділу XVI. Преміювання «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який затверджений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 р.;
5) старшому помічнику начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 або особі, допущеній до виконання обов'язків за вищевказаною посадою, довести вимоги даного наказу до солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_4 ;
6) контроль за виконанням наказу покласти на заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення або особі, допущеній до виконання обов'язків за вищевказаною посадою;
7) зміст даного наказу може бути оскаржено в порядку статті 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV.
3. Мотиви суду та норми права застосовані судом.
В силу дії частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі- Дисциплінарний статут).
Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з статтею 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.
Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування.
До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Аналізуючи оскаржуваний наказ відповідача від 27 жовтня 2023 року №278 «Про результати службового розслідування за фактом непокори солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_4 » та процедуру проведення службового розслідування, суд дійшов висновку, що така процедура не була дотримана відповідачем, а права позивача грубо порушені з огляду на наступне.
З аналізу приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку № 608 слідує, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи. Крім того, відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акту службового розслідування зазначаються заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Відповідно до пункту 4 Акту службового розслідування від 26 жовтня 2022 року, службове розслідування було призначено стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог пункту 3 розділи IV Порядку №608, осіб, відносно яких проводилось службове розслідування, не було повідомлено про факт проведення, службового розслідування, підстави його проведення, внаслідок чого фактично було позбавлено права подавати пояснення, документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб та реалізовувати інші права, передбачені Порядком № 608 для осіб, відносно яких проводиться службове розслідування.
Суд зазначає, що пояснення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є однією з важливих гарантій об'єктивного службового розслідування та захисту законних прав й інтересів особи від безпідставного застосування стягнення та інших негативних наслідків.
Аналогічні висновки зазначені у пункті 47 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.07.2021 у справі №815/1062/17, щодо скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця ЗСУ.
Відтак, позивач був позбавлений усіх прав, передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608.
При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача в акті службового розслідування про те, що у ході проведення службового розслідування заперечення, заяви та клопотання відсутні, у тому числі й від позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач взагалі був обізнаний про факт проведення відносно нього службового розслідування.
У взаємозв'язку з зазначеними нормами також знаходяться порушення положень Порядку №608, відповідно до яких:
особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення;
посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань;
особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Зі змісту висновку службового розслідування від 26 жовтня 2023 року, вбачається, що мета і завдання службового розслідування належним чином не досягнуті, а процедура його проведення не дотримана, що не спростовано під час судового розгляду відповідачем.
Відтак, необхідно зробити висновок, що відповідачем не було вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин, з приводу яких призначалось службове розслідування.
Зазначаючи у розділі 7 Акту службового розслідування про неправомірні дії позивача, особою, що проводила службове розслідування ОСОБА_8 наводяться лише норми Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які містять загальні фрази щодо сумлінного і чесного виконання військового обов'язку та не містять опису конкретних протиправних дій або бездіяльності, причинного зв'язку між діями та подією, що сталася, не зазначено також вид та ступінь вини тощо.
При цьому, надані суду матеріали службового розслідування містять недоліки, які не дозволяють стверджувати, що обставини вчиненого позивачем дисциплінарного проступку мали місце, встановлені повно і всебічно, що, в свою чергу, не може зумовити настання правомірних наслідків.
За таких підстав, суд вважає, що помічником командира з фінансово - економічної роботи - начальником служби Військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_9 в ході проведення службового розслідування не було вжито всіх необхідних заходів для встановлення в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Проаналізувавши матеріали справи, суд звертає увагу, що під час розгляду справи по суті встановлено невідповідність оскаржуваного наказу критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, адже оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке не відповідає критеріям щодо обґрунтованості та права особи на участь у процесі прийняття рішень.
Таким чином враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27 жовтня 2022 року № 278 «Про результати службового розслідування за фактом непокори солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_4 » в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення «суворої догани» є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що пунктом 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27 жовтня 2022 року № 278 за притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 позбавлено додаткової винагороди за вересень 2022 року на підставі пункту 9.7 рішення Міністра Оборони України №912/з/29 від 23.06.2022р. щодо врегулювання виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України 168 від 28.02.2022р. та премії за вересень 2022 року згідно пункту 5 Розділу XVI. Преміювання «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який затверджений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року.
Таким чином, оскільки судом встановлено протиправність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав позивача позовну вимогу про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 поновити виплату додаткової грошової винагороди до постановлення вироку суду і набрання вироком законної сили задовольнити частково та скасувати пункт 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27 жовтня 2022 року № 278 в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та премії за вересень 2022 року.
Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправними дій про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, то такі не підлягають задоволенню, оскільки оцінка правомірності дій відповідача стосується лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному наказі, а відтак належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде скасування наказу відповідача, прийнятого за наслідками службового розслідування.
Позовна вимога в частині скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2022 року № 295-А «Про призначення службового розслідування про факт невиконання наказу на військовій службі солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_1 та солдатом ОСОБА_5 » не підлягає задоволенню, оскільки його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, скасування наказу про призначення службового розслідування не може призвести до відновлення порушеного права.
Крім того, службове розслідування призначено за фактом невиконання наказу командира в/ч НОМЕР_4 № 224 від 30.09.2022 року з метою уточнення причин та умов, що сприяли скоєнню правопорушення та встановлення ступеня вини військовослужбовців в/ч НОМЕР_4 за рапортом виконуючого обов'язки командира військової частини (а.с.171 т.1) та дії командира військової частини узгоджуються із п.1,3 Розділу ІІІ Порядку № 608.
Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов та підстав для призначення службового розслідування повинен встановити обґрунтованість підстав та винести відповідний наказ. Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії” (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Європейської конвенції з прав людиниі зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відтак, на переконання суду, решта доводів позивача на обґрунтування своїх вимог у даній справі, не вимагають детального спростування в рамках даної адміністративної справи.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративного позову є частково обґрунтованими, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 (Донецька область, Покровський район, с. Троїцьке, РНОКПП НОМЕР_2 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказів - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати пункти 3,4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27 жовтня 2022 року № 278 «Про результати службового розслідування за фактом непокори солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_4 » в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення «суворої догани», невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди та премії за вересень 2022 року.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль