Справа № 523/1247/24
Провадження №2/523/2242/24
"29" січня 2024 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суд м. Одеси Далеко К.О., розглянувши заявупредставника позивача АТ «Райффайзен Банк» - Лозіна О.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі № 523/1247/23 за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист порушених прав, шляхом солідарного стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором,
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» в особі свого представника Лозіни О.Ю. звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , якою просить: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за Кредитним договором № 014/0075/74/61263 від 26.07.2006 року в сумі 1 119 804, 57 грн, яка складається із заборгованості за кредитом, заборгованості за відсоткам, а також просить стягнути сплачений судовий збір.
Суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду 24.01.2024 року, відповідно до ст.ст.14,33 ЦПК України.
Фактично суддею Далеко К.О. отримано позовну заяву 25.01.2024 року, та зроблено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області, на виконання ч.6 ст. 187 ЦПК України, для встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачів.
Разом із позовною заявою, представник позивача АТ «Райффайзен Банк» - Лозіна О.Ю.подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
В обгрунтування заяви представник позивача АТ «Райффайзен Банк» - Лозіна О.Ю. зазначає, що 26.07.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/0075/74/61263, згідно умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 41300,00 дол. США на строк до 26.06.2026 рік, а позичальник зобов'язався належним чином виконати та повернути Банку отримані кошти, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 11,5 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі - у заставу передається однокімнатна квартира, загальною площею 34, 7 кв.м., житловою 17, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Вищезазначений Кредитний договір також забезпечений договором поруки від 26.07.2006 року, де поручителем виступає ОСОБА_2 . Однак, відповідачі своїх зобов'язань з повернення позики не виконали. Також зазначає, що накладення арешту стане стимулюванням Боржників щодо виконання боргових зобов'язань перед банком та гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Заява про застосування заходів забезпечення позову розглядається суддею до відкриття провадження у справі, що відповідає правовим висновкам викладеним у Постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 № 308/8567/20 (61-3480сво21), які підлягають застосуванню на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України.
Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, проаналізувавши матеріали заяви, позовної заяви, вважає що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання тощо.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Під - час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Судом встановлено, що між сторонами АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дійсно виник спір з приводу стягнення заборгованості за Кредитним договором № 014/0075/74/61263 від 26.07.2006, на загальну суму 1 119 804, 57 грн.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору №014/0075/74/61263 кредитні кошти призначені для використання на споживчі цілі - у заставу передається - однокімнатна квартира, загальною площею 34,7 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки сторони договору встановлюють, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору № 014/0075/74/61263 від 26.07.2006 року, в повному обсязі цих зобов'язань.
Перебування, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, однокімнатної квартири, загальною площею 34,7 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , в іпотеці АТ «Райффайзен Банк», підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, інформаційна довідка №542301916 від 12.01.2024 року.
За змістом статтей 575, 577 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З огляду на викладене, суд вважає що виконання можливого рішення суду з приводу стягнення заборгованості по кредитному договору вже забезпечено договором іпотеки.
В свою чергу, стимулювання відповідачів погасити борг шляхом накладення арешту на інше їх нерухоме майно, при недоведеності позивачем співмірності заходів забезпечення позову, за обставин вже перебування в іпотеці Банка майна відповідача ОСОБА_1 , суперечить меті застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, -
У задоволені заяви представника позивача АТ «Райффайзен Банк» - Лозіни О.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі № 523/1247/23 за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист порушених прав, шляхом солідарного стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором -відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала складена 29.01.2024 року.
Суддя: К.О. Далеко