Справа № 494/1771/22
Провадження № 2-а/504/39/23
про прийняття справи до свого провадження
24.10.2023 смт. Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К., розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до УПП в Одеській області, третя особа - заступник начальника ОДПП Березівського відділу Вербицький Віталій Вікторович, про скасування постанови від 20.12.2022 року серії БАБ № 672456 про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області від 07.02.2023 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 20.09.2023 року матеріали передані до Комінтернівського районного суду Одеської області для розгляду за підсудністю.
Справу слід прийняти до свого провадження.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Виходячи з положень ст. ст. 171, 257 КАС України, оскільки справа належить до справ незначної складності, позовну заяву належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (ч.13 ст. 171 КАС України).
За правилом ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративний позов може бути поданий за вибором позивача до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача, або адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача.
До позову не надано доказів реєстрації місцеперебування позивача.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів, передбачений Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими Постановою КМ України № 207 від 02.03.2016 року.
Так, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Орган реєстрації для потреб реєстрації місця проживання/перебування формує та веде реєстр територіальної громади. Орган реєстрації є розпорядником відповідного реєстру територіальної громади.
Таким чином, суддя зазначає, що розпорядником відповідної інформації є орган реєстрації відповідної територіальної громади.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов'язків».
Таким чином, у статті 6 § 1 представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36). «Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229)
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 36; Nunes Dias v. Portugal (Нун'єш Діаш проти Португалії) (dec.) стосовно правил, що регламентують сповіщення).
Правила, які регламентують етапи і терміни подачі заяви на судовий розгляд спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і відповідність нормам, а саме, принципу правової визначеності (Canete de Goni v. Spain (Кан'єте де Гоньі проти Іспанії), § 36). Враховуючи вищезазначене, правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам у отриманні доступного судового захисту (Miragall Escolano v. Spain (Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії); Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic (Звольський та Звольстка проти Чехії), § 51).
Тому суддя вважає можливим надати заявнику можливість надати належний та допустимий доказ реєстрації свого місця проживання (перебування, знаходження) на території Одеського району Одеської області (юрисдикціійній території Комінтернівського районного суду Одеської області), для забезпечення дотримання правила ч. 1 ст. 25 КАС України.
Окрім того, суддя звертає увагу на те, що дана позовна заява підлягає сплаті судовим збором.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При цьому суддя враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, згідно з якими у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення (предметом якого є розглядуваний спір) у розумінні статей 287, 288 Кодексу України про адміністративне правопорушення, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 496,20 грн.
У свою чергу, згідно ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
В ч. 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З системного аналізу вищенаведених норм, суддя дійшов висновку, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається.
Водночас, слід звернути увагу, що конструкція наведених правових норм, дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому, в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому має навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставин, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору, у свою чергу, такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Судовий збір, у випадку відсутності обставин для звільнення позивача від сплати судового збору, зменшення його розміру, чи відстрочення сплати судового збору, слід сплатити на наступні реквізити:
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA458999980313191206000015684
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Комінтернівський районний суд Одеської області за адміністративним позовом ПІБ).
З вищевикладений підстав, скарга (звернення, заява) підлягає залишенню без руху з підстав ст. 169 КАС України.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч. 3. 1 ст. 169 КАС України).
Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Крім того суддя звертає увагу позивача на наступне:
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 ч.1 ст.213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Вказані положення також дублюються Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Положенням про Департамент патрульної поліції, що затверджено наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №73, визначено, що Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції який, серед іншого, організовує контроль за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Отже, чинним законодавством України уповноваженим працівникам підрозділів Департаменту патрульної поліції Національної поліції, які мають спеціальні звання, надано право від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення зокрема за адміністративні правопорушення, передбачені ст.122 КУпАП.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 121 КУпАП, інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме - від імені органів Національної поліції і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 121 цього Кодексу.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-24420 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року № 724/716/16-а.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (ст. 48 КАС України)
Таким чином, суд за правилами статті 48 КАС України може здійснити заміну первинного відповідача на належного, чи залучити до участі у справі співвідповідача за ЗГОДОЮ позивача, або, у разі наявності заперечень позивача, залучити як другого відповідача.
Слід запропонувати позивачу вирішити питання доцільності заміни відповідача на належного, для чого надати свою згоду, чи подати уточнений адміністративний позов з обгрунтуванням вимог до органу центральної влади.
На підставі наведеного, керуючись п.10 ч.1 Розділу VII Перехідні положення КАС України, ст.ст. 20, 160, 294, 273 ч. 8 КАС України, суддя, -
Прийняти до свого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПП в Одеській області, третя особа - заступник начальника ОДПП Березівського відділу Вербицький Віталій Вікторович, про скасування постанови від 20.12.2022 року серії БАБ № 672456 про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Розгляд справи проводити у спрощеному порядку.
Залишити без руху матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПП в Одеській області, третя особа - заступник начальника ОДПП Березівського відділу Вербицький Віталій Вікторович, про скасування постанови від 20.12.2022 року серії БАБ № 672456 про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Надати десятиденний строк на усунення виявлених недоліків.
Запропонувати заявнику подати докази реєстрації місця проживання (перебування, знаходження) на території Одеського району Одеської області, сплатити судовий збір, чи надати докази на доведення підстав для звільнення від сплати судового збору, відстрочення його сплати чи зменшення розміру судового збору.
Роз'яснити, що за правилами статті 48 КАС України може здійснити заміну первинного відповідача на належного, чи залучити до участі у справі співвідповідача за ЗГОДОЮ позивача, або, у разі наявності заперечень позивача, залучити як другого відповідача.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Барвенко