Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 лютого 2024 року Справа№200/7625/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Родітєлєвої Наталії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
28.12.2023 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд”, надійшов адміністративний позов адвоката Родітєлєвої Наталії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області № 056350012281 від 21.11.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, період роботи з 15.02.1983 по 03.08.1983 згідно запису у трудовій книжці серія НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, період роботи з 30.09.1983 по 09.11.1993 згідно запису у трудовій книжці серія НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, період роботи з 06.01.1994 по 25.07.1995 згідно запису у трудовій книжці серія НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, період роботи з 03.08.1995 по 17.05.1998 згідно запису у трудовій книжці серія НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та призначити пенсію з 15 листопада 2023 року (з дня подання заяви про призначення пенсії за віком).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування” з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи, що обумовлено не зарахуванням періодів роботи у зв'язку із недоліками у заповненні трудової книжки. Позивач вказав, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому відповідальність за ведення якої покладено на роботодавця; виявлені недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи у разі відсутності у відповідача доказів, які б спростували факт роботи на підприємстві.
25.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало відзив на адміністративний за змістом якого просив відмовити у задоволення позовних вимог. Відповідач вказав, що здійснюючи діяльність на підставі законодавства, Головне управління керується лише тим порядком і формами, які визначає законодавець та діє в межах покладених повноважень і відповідно до норм чинного законодавства призначає пенсію, здійснює перерахунок пенсії, поновлення та виплату пенсії. Оскільки трудова книжка позивача має недоліки в оформлені, спірні періоди роботи правомірно не зараховані до стажу позивача. Вважає вимоги позивача безпідставними, такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а отже не підлягають задоволенню.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 01.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача докази по справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.11.2023 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача, за екстериторіальністю, розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.11.2023 №056350012281 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, відповідно до вказаного рішення, згідно наданих документів, вік заявника - 60 років, необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить не менше 30 років у 2023 році, страховий стаж заявника становить: 24 роки 8 місяців 21 день.
При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.05.1981 року: період з 15.02.1983 по 03.08.1983, оскільки наявне виправлення в даті звільнення, не завірене належним чином; період роботи з 30.09.1983 по 09.11.1993 роки, оскільки відсутній номер наказу при зарахуванні; період роботи з 06.01.1994 по 25.07.1995 роки, оскільки наявне виправлення в даті прийому на роботу, не завірене належним чином; період роботи з 03.08.1995 по 17.05.1998 роки, оскільки наявне виправлення в даті звільнення, не завірене належним чином.
Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.
Так, частиною 1 статті 26 вказаного Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років у 2023 році.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 28.05.1981, що видана на ім'я ОСОБА_1 , позивач у спірний період працював:
ВШ №3
- 15.02.1983 прийнятий на посаду лаборанта фізкабінету (Наказ №38 від 15.02.1983, запис №6);
- 03.08.1983 звільнений за власним бажанням (Наказ №71 від 03.08.1983, запис №7)
Військова служба
- 30.09.1983 призваний у лави ЗС РСРС (наказ МО СРСР від 05.08.1983, запис №10);
- 09.11.1993 звільнений з лав ЗС за власним бажанням (Наказ 26 від 09.11.1993, запис №11)
Фірма «Донецькремстрой»
- 06.01.1993 прийнятий на посаду інженера відділу постачання (Наказ №7к від 06.01.1993, запис №12);
- 25.07.1995 звільнений за власним бажанням (Наказ №276к від 25.07.1995, запис №13)
Мале приватне підприємство «Рубин»
- 03.08.1995 прийнятий начальником відділу поставки (Наказ №18 від 03.08.1995, запис №14);
- 17.05.1998 звільнений за власним бажанням (Наказ №14 від 17.08.1998, запис №15).
Дослідивши вказані записи трудової книжки, суд зазначає, що у записі №7, дата звільнення позивача містить наведення цифри « 03», у записі №10 відсутні й номер наказу МО СРСР від 05.08.1983 про зарахування, у записі №12, рік прийому позивача має наведення цифри « 3», проте будь-які виправлення у записі не встановлено. У записі №15 щодо звільнення позивача наведень або виправлень не встановлено. При цьому чуть більше наведення власноручного запису не може вважатися виправленням.
Також слід зазначити, що у період оформлення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок визначали постанова Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 № 656 “Про трудові книжки робочих і службовців” (далі Постанова № 656), Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162), постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», наказ Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).
Абзацом 1 пункту 13 Постанови № 656 було передбачено, що при звільненні робочого чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботу на цьому підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою.
Аналогічні вимоги були установлені абзацом 1 пункту 4.1. Інструкції № 162.
При цьому абзаци 1-2 пункту 18 постанови № 656 визначали, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Також відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Таким чином, відповідальність за правильність заповнення трудових книжок покладалася на керівника або відповідальну особу підприємства, установи чи організації, а не на працівника.
Тобто, будь-які наведення, не можуть спричиняти для позивача негативні наслідки у вигляді недійсності відповідних записів у трудовій книжці, тому, вказаний вище період роботи, протиправно не зарахований до страхового стажу позивача.
Стосовно зауважень Пенсійного фонду по записам в трудовій книжці щодо відсутності номеру наказу про зарахування, суд зазначає, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд вважає, що відомостей зазначених в трудовій книжці позивача достатньо для встановлення факту роботи ОСОБА_1 з 15.02.1983 по 03.08.1983 лаборантом фізкабінету ВШ №3, з 06.01.1993 по 25.07.1995 інженером відділу постачання у фірмі «Донецькремстрой; з 03.08.1995 по 17.05.1998 начальником відділу поставки у Малому приватному підприємстві «Рубин» та військової служби з 30.09.1983 по 09.11.1993.
Отже, спірне рішення відповідачем прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що призвело до порушення пенсійних прав позивача.
На підставі викладеного, суд вважає, що порушене право позивача на призначення пенсії за віком підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 15.11.2023 із урахуванням висновків суду.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що питання призначення позивачу пенсії за умови врахування до страхового (трудового) стажу позивача наведених вище періодів роботи ОСОБА_1 не є спірним в межах цієї справи.
Ураховуючи наведене, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають як передчасні.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з квитанцією від 28.12.2023 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн. (1073,60 *0,8).
При цьому, ураховуючи, що рішення відповідача визнано судом протиправним та зобов'язано повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням спірних періодів, суд вважає, що судовий збір у сплаченому розмірі 858,88 грн., за одну вимогу немайнового характеру, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.11.2023 №056350012281 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 15.11.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди: з 15.02.1983 по 03.08.1983, з 30.09.1983 по 09.11.1993, з 06.01.1994 по 25.07.1995, з 03.08.1995 по 17.05.1998.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Дмитрієв