Єдиний унікальний номер: 378/973/23
Провадження № 2/378/49/24
"01" лютого 2024 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Марущак Н. М.
за участю секретаря: Замші В. С.,
представника відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в смт. Ставище справу за позовом Акціонерного товариства „Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10.12.2023 року до суду надійшла позовна заява АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовується тим, що monobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.
19.11.2020 року ОСОБА_2 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит в розмірі 50000 грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .
Згідно з тарифами картки monobank базова відсоткова ставка за користування кредитом - 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, збільшена відсоткова ставка на місяць - 6,2 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатила щомісячні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором.
У відповідача станом на 28.02.2023 прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
На повідомлення позивача, направленого 28.02.2023, про необхідність погасити суму заборгованості відповідач не вчинила жодної дії на погашення заборгованості. На залишок простроченої заборгованості позивачем було нарахованого неустойку, передбачену тарифами.
Позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь АТ „Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 35050,60 грн. та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2684 грн.
В судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 125), подав до суду клопотання, справу просить розглядати без участі представника позивача (а. с. 46), до суду представник позивача Мєшнік К. І. подав відповідь на відзив (а. с. 76 - 82), зазначаючи наступне. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписанням Анкети-заяви відповідач підтвердив отримання примірника Договору в Мобільному додатку monobank, ознайомлення та згоду з умовами Договору, укладання Договору. Кредитний договір було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису самої Відповідачки. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку відповідачки кредитний ліміт Боржника складає 26 000.00 грн., вказана виписка підтверджує отримання, користування кредитом Боржником, а також те, що після отримання банківської картки Боржник здійснила дії щодо проведення її активації, користувалась карткою, а також отримувала кредитні кошти. Відповідно до зазначеної виписки всього за весь час користування карткою було проведено поповнень карткового рахунку на суму 142 136.89 грн., витрат по картці було проведено на суму 177 187.49 грн. Сума коштів, яка не повернута Банку становить 35 050.60 грн. (а. с. 76 - 82).
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, оскільки 17.01.2024 розгляд справи було відкладено в судовому засіданні в присутності її представника (а. с 118 - 119). Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в позові (а. с. 55 - 58), зазначивши наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Позивачем до позову долучено Умови і правила обслуговування в AT "УНІВЕРСАЛ БАНК", які набули чинності з 24.11.2021 та паспорт споживчого кредиту (без дати). Тобто Умови і правила обслуговування в AT "УНІВЕРСАЛ БАНК", а також тарифи, долучені позивачем до позову були затверджені значно пізніше за формування Анкети-заяви від 19.11.2020, а відтак відповідачка об'єктивно не могла до таких приєднатися. За відсутності Умов та правил, а також тарифів в редакції на дату формування Анкети-заяви (19.11.2020) неможливо перевірити ані наявність права у позивача нараховувати відсотки, ані наявність у відповідачки обов'язку їх сплачувати, ані перевірити правильність здійснених нарахувань, що вже є самостійними підставами для відмови в задоволенні позову. Також відсутні докази наявності заборгованості. Згідно висновків, викладеного в Постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21), від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Сам по собі розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви, не відображає виконаних господарських операцій щодо видачі/списання/сплати кредитних коштів. Відповідачка заперечує наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі та звертає увагу, що за відсутності первинних документів неможливо встановити обставини, які напряму впливають на правильність визначення суми заборгованості, зокрема: розмір нарахованої заборгованості, в т.ч. процентів, пені, штрафів, а також дати та порядок здійснення останнім таких нарахувань; розмір сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості; порядок розподілу позивачем коштів (скільки було направлено на погашення відсотків тіла/штрафів/пені), сплачених відповідачем на виконання договору. Облік, нарахування заборгованості та порядок розподілу сплачених відповідачкою сум на погашення такої заборгованості, знаходиться поза межами контролю відповідачки, у зв'язку з чим, остання не може надати свій контррозрахунок з об'єктивних причин.
Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні заперечив, щодо долучення нових доказів (що не були подані разом з позовом).
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 , дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
АТ «Універсал Банк» створив проект «Monobank», в рамках якого клієнтам (фізичним особам) відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
19.11.2020 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», в результаті чого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 9).
У анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови (п. 1 анкети-заяви).
Згідно з п. 3 анкети-заяви, відповідач беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_2 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що удосконалений електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису (п. 6).
До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів в редакції, чинній з 27.11.2021 року, які не містять реквізитів та підпис позичальника (а. с. 23 - 24), паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, який не містить реквізитів та підпис позичальника (а. с. 25 - 27) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с.27 зв.).
Також до позову додано виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб з підтвердження реєстрації позивача як юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію позивача як фінансової установи (а. с. 33), копії банківської ліцензії, виданої позивачу на право надання позивачем банківських послуг (а. с. 32) та статуту (а. с. 34 - 35).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.11.2020 року, укладеного між банком та відповідачкою, станом на 08 жовтня 2023 року заборгованість відповідачки за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 35050 грн. 60 коп. (а.с. 6 - 8).
Крім того, представником позивача до суду було подано відповідь на відзив до якої було долучено банківську виписку про рух коштів по картці НОМЕР_2 по рахунку НОМЕР_3 за період з 19.11.2020 по 08.10.2023 року (а.с.84-111), довідку про наявність рахунку від 09 січня 2024 року (а. с. 112) та довідку про розміри встановленого кредитного ліміту (станом на 19.12.2020 - 2500 грн., на 28.02.2022 - 26000 грн.). (а. с. 113 - 114).
Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , заперечуючи щодо прийняття до розгляду долучених до відповіді на відзив доказів, зазначив, що вказані документи, в т. ч. виписка по рахунку, подані позивачем з порушенням вимог чинного законодавства без надання інформації щодо неможливості подання доказів з об'єктивних причин у встановлений законом строк, та звернув увагу суду на те, що що позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг з цілим штатом працівників в юридичному відділі, у яких було достатньо часу та кваліфікації виконати свої процесуальні обов'язки щодо правильного подання доказів.
При вирішенні питання щодо можливості прийняття зазначених документів як додаткових доказів, проти прийняття яких заперечує представник відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зобов'язаний додати до позовної заяви.
Також за змістом положень частини другої та четвертої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Виходячи з положень ч. 8 ст .83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Аналізуючи наведене, суд враховує, що представником позивача разом з відповіддю на відзив не було подано ні клопотання про долучення доказів, які не були надані разом з позовом, ні клопотання про поновлення строку на подання нових доказів. Тому відсутні підстави для прийняття до розгляду вищевказаних доказів, долучених представником позивача до відповіді на відзив.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що в Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 19.11.2020 року процентна ставка не зазначена (а. с. 9).
Позивачем до позову не додано доказів видачі відповідачці ОСОБА_2 кредитної картки з відповідним кредитним лімітом, доказів досягнення сторонами домовленості щодо розміру процентів або встановлення сторонами у договорі обов'язку сплати пені та штрафів за порушення умов кредитного договору.
Доводи представника позивача ОСОБА_4 , наведені у позові та у відповіді на відзив (а. с. 76 - 82), про те, що відповідно положень Анкети-заяви від 19.11.2020 року підписанням договору ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомилась з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, суд відхиляє, оскільки додані до позову Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника (в тому числі цифрового), а також не містять реквізити, що вони є складовими до Анкети-заяви від 19.11.2020 року, тобто кредитного договору.
Долучені до матеріалів позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» затверджені Протоколом Правління №46 від 24.11.2021 року та набули чинності 27.11.2021 року, тобто після підписання відповідачем Анкети-заяви від 19.11.2020 року. Більше того, такі Умови, як зазначено вище, не містять реквізити та підпис позичальника, а також не містять посилання на кредитний договір, до якого вони входять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.11.2020 року шляхом підписання заяви-анкети.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
При цьому судом враховується правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 щодо того, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.
Твердження позивача, викладене у відповіді на відзив, про те, що у даній справі не слід застосовувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, суд не приймає, оскільки вказане спростовується висновком, викладеним у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 697/302/20, де були аналогічні правовідносини та суб'єктний склад учасників процесу.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Як зазначено вище, на підтвердження надання відповідачці кредиту та наявності заборгованості за тілом кредиту в сумі 35050,60 грн. позивачем разом з позовом надано розрахунок заборгованості (а. с. 7 - 8).
Представник відповідачки звернув увагу суду, що згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, про що зазначалось вище, АТ «Універсал банк» здійснювалось нарахування та списання відсотків за рахунок коштів, внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідачки ОСОБА_1 у відзиві на позов зазначає, що сам по собі розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви, не відображає виконаних господарських операцій щодо видачі/списання/сплати кредитних коштів. Відповідачка заперечує наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі та звертає увагу, що за відсутності первинних документів неможливо встановити обставини, які напряму впливають на правильність визначення суми заборгованості, зокрема: розмір нарахованої заборгованості, в т.ч. процентів, пені, штрафів, а також дати та порядок здійснення останнім таких нарахувань; розмір сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості; порядок розподілу позивачем коштів (скільки було направлено на погашення відсотків тіла/штрафів/пені), сплачених відповідачем на виконання договору.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач в позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 35050,60 грн. і вказана сума заявлена банком до стягнення.
Проте, будь-яких доказів видачі кредитних коштів, підвищення (збільшення) кредитного ліміту разом з позовом у встановлений статтями 83 ч. 2, 177 ч. 5 ЦПК України строк позивачем надано не було.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості належним чином перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
В той же час, звертаючись до суду із вказаним позовом, банк просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Подавши суду клопотання про розгляд справи без виклику позивача в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 36, 37), позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів. З огляду на наведене, позов задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 207, 526, 527, 530, 626, 528, 633 ч. 1, 634 ч. 1, 638, 639, 1048, 1049 ч. 1, 1054 ч. 1 ч. 2 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 89 ч. 1 ч. 3, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 279 ч. 5 ЦПК України, суд
:ВИРІШИВ
Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство „Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19).
Відповідач: ОСОБА_2 (жителька АДРЕСА_1 ).
Повне рішення виготовлено 02.02.2024.
Суддя Н. М. Марущак