01 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12337/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Міністерства юстиції України та Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Сівакова В.В.)
від 08.08.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Шаптала Є.Ю., Сітайло Л.Г.)
від 08.11.2023
у справі №910/12337/23
за заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову (до подання позовної заяви)
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
Міністерство юстиції України;
Приватне акціонерне товариство "Росава";
Приватний нотаріус Бобков Олександр Вікторович.
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви), відповідно до якої заявник просив:
1. Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до подачі позовної заяви до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Росава» (далі - ПрАТ «Росава», третя особа 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: приватний нотаріус Бобков Олександр Вікторович (далі - приватний нотаріус Бобков О.В., третя особа 2), про:
- визнання незаконним та скасування наказу Мінюста України «Про задоволення скарги» від 19.08.2022 № 3503/5,
- усунення Мінюстом України порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , якого обрано директором Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі - ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»), допущені незаконним скасуванням реєстраційних дій.
2. Зупинити дію пунктів 1, 2, 4 наказу Мінюста України «Про задоволення скарги» від 19.08.2022 № 3503/5 до вирішення спору по суті.
3. Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Мінюсту України та його територіальним органам, комісіям, Офісу протидії рейдерству, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР), іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти в Єдиному державному реєстрі реєстраційні дії на виконання пунктів 1, 2, 4 наказу Мінюста України «Про задоволення скарги» від 19.08.2022 № 3503/5 (далі - Наказ), до вирішення спору по суті.
1.2. В обґрунтування заяви заявник зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви у вигляді зупинення дії пунктів 1, 2, 4 Наказу та заборони відповідним суб'єктам здійснювати в ЄДР реєстраційні дії на виконання пунктів 1, 2, 4 Наказу до вирішення спору по суті викликана тим, що рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» від 18.01.2022 обрано директором цього Товариства ОСОБА_1 .
Зазначене рішення позачергових Загальних зборів акціонерів від 18.01.2022 є чинним та було виконано, про що свідчить проведена реєстраційна дія в Єдиному державному реєстрі від 18.01.2022 № 1003531070038000085 «Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи», відповідно до якої у ЄДР внесено відомості про ОСОБА_1 як керівника товариства.
Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Невжиття таких заходів забезпечення позову може потягнути за собою проведення в Єдиному державному реєстрі реєстраційних дій про зміну керівника товариства, що вимусить ОСОБА_1 оскаржувати такі реєстраційні дії, тобто заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі №910/12337/23 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви) задоволено частково.
Заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Мінюсту України та його територіальним органам, комісіям, Офісу протидії рейдерству, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти в Єдиному державному реєстрі дії на виконання пунктів 1, 2, 4 Наказу до вирішення спору по суті.
В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
2.1.1. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, яку заявник має намір подати до суду, може зробити неможливим та істотно ускладнить виконання рішення суду про усунення Міністерством юстиції України порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , якого обрано директором ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», допущені незаконним скасуванням реєстраційних дій, а також може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №910/12337/22 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 у справі залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Мінюст України просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №910/12337/23 та ухвалити постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на частину другу статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме - частини четверту, одинадцяту статті 137 ГПК України.
Скаржник відзначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, а також висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 30.03.2021 у справі №420/4037/20.
Мінюст України наголошує, що оскаржуваними судовими рішеннями судами фактично розглянуто спір по суті, адже заходи забезпечення позову є тотожними позовним вимогам, що суперечить статті 137 ГПК України.
3.2. ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» у касаційній скарзі до Верховного Суду просило Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №910/12337/23 з підстав порушення норм процесуального права.
3.2. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.
4. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень
4.1. Рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» від 18.01.2022, оформлених протоколом від 18.01.2022, за результатами розгляду 15 питання порядку денного обрано директором цього товариства ОСОБА_1
Зазначене рішення позачергових Загальних зборів акціонерів від 18.01.2022 було виконано, про що свідчать проведені реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі від 18.01.2022 № 1003531070038000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 20.01.2022 № 1003531070039000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та №1003531070040000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу».
4.2. З Висновку Центральної Колегії Мінюста України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мінюста (далі - Колегія) від 11.07.2022 вбачається, що до зазначеної Колегії надійшла скарга ПрАТ «Росава» від 19.01.2022, зареєстрована 20.01.2022 за № СК- 288-22 (з доповненнями) на реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі від 18.01.2022 №1003531070038000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 20.01.2022 №1003531070039000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу»; №1003531070040000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. щодо ПрАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль».
На підставі Висновку Колегії, Мінюст України прийняв наказ «Про задоволення скарги» від 19.08.2022 № 3503/5 такого змісту:
1. Скаргу ПрАТ «Росава» від 19.01.2022 з доповненнями від 21.01.2022 задовольнити у повному обсязі.
2. Скасувати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі від 18.01.2022 №1003531070038000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 20.01.2022 № 1003531070039000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та № 1003531070040000085 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. щодо ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль».
3. Анулювати приватному нотаріусу Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобкову О.В. доступ до Єдиного державного реєстру.
4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
4.3. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- невжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви призведе до того, що у період до набрання судовим рішенням законної сили за позовом ОСОБА_1 останній фактично не зможе реалізувати свої повноваження директора товариства;
- невжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви може потягнути за собою та дозволить Офісу протидії рейдерству на виконання наказу провести в Єдиному державному реєстрі реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про керівника товариства, що вимусить ОСОБА_1 оскаржувати такі реєстраційні дії у адміністративному та судовому порядку;
- невжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви може ускладнити виконання рішення суду Міністерству юстиції України усунути порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , допущені незаконним скасуванням реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, оскільки в разі невжиття заборони проводити реєстраційні дії, заявник буде вимушений оскаржувати інші реєстраційні дії, які будуть вчинені в ЄДР щодо товариства без участі та підписання заявника, а тому не зможе захисти свої права в межах одного судового провадження за цим позовом;
- існують ризики, що після виконання Наказу та до набрання рішенням суду у справі законної сили, ПрАТ «Росава» або іншими зацікавленими особами, відомості про яких буде поновлено в ЄДР як представників товариства, можуть буди вжиті заборони на проведення реєстраційних дії щодо керівника товариства, які унеможливлять вчинення в ЄДР реєстраційної дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу та внесення відомостей про заявника як керівника товариства;
- ризики виникнення кожної окремо з таких обставин, так і їх у сукупності є реальними та обґрунтованими, доводяться оспорюваним Наказом, Висновком Колегії, іншими матеріалами, витягом з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду за позовом, який буде подано ОСОБА_1 про скасування Наказу та вчинити дії, а також може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він має намір звернутися до суду з вищезазначеними позовними вимогами;
- щодо забезпечення позову заявника у спосіб зупинення дії пунктів 1, 2, 4 Наказу, то такий захід не належить до вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову згідно із частиною першою статті 137 ГПК України, а відтак заява в цій частині задоволенню не підлягає.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.11.2023 у справі №910/12337/23 за касаційною скаргою Мінюста України визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.12.2023 у справі №910/12337/23 за касаційною скаргою ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Ухвалами Верховного Суду від 19.12.2023 та від 09.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/12337/23 за касаційними скаргами Мінюста України та ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №910/12337/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.01.2024 у справі №910/12337/23 за касаційними скаргами ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" та Мінюста України визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №917/1610/23, якими частково задоволено заяву про забезпечення позову.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення при розгляді заяви про забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.
6.2. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Окрім того, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача.
Колегія суддів відзначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
6.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» від 18.01.2022, зокрема обрано директором цього товариства ОСОБА_1 (заявника).
Зазначене рішення позачергових Загальних зборів акціонерів від 18.01.2022 виконано, про що свідчать проведені реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі від 18.01.2022 №1003531070038000085, а також від 20.01.2022 №1003531070039000085 та №1003531070040000085.
Разом з тим, Мінюст України 19.08.2022 на підставі Висновку Колегії прийняв спірний Наказ «Про задоволення скарги», відповідно до якого, зокрема скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі від 18.01.2022 №1003531070038000085, від 20.01.2022 №1003531070039000085 та №1003531070040000085, проведені приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. щодо ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль».
Станом на день постановлення судом оскаржуваної ухвали про забезпечення позову вказаний Наказ Мінюста не виконаний.
Тобто предметом спору у цій справі є Наказ Міністерства юстиції України (Відповідача), яким скасовано в Єдиному державному реєстрі реєстраційну дію, зокрема щодо внесення відомостей про позивача як директора товариства.
Таким чином, вимоги позивача зводяться та спрямовані на захист тих прав, що виникають з реєстраційної дії щодо внесення змін відносно особи директора товариства, вчиненої відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", на законності якої наполягає позивач та протиправність скасування якої за Наказом він заперечує.
Отже, позивач мав намір звернутись до суду з позовною вимогою немайнового характеру.
Суд першої інстанції, вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Мінюсту України та його територіальним органам, комісіям, Офісу протидії рейдерству, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти в Єдиному державному реєстрі дії на виконання пунктів 1, 2, 4 Наказу до вирішення спору по суті, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви призведе до того, що у період до набрання судовим рішенням законної сили за позовом ОСОБА_1 :
- останній не зможе реалізувати свої повноваження як директора товариства;
- у разі виконання спірного Наказу ОСОБА_1 вимушений буде оскаржувати такі реєстраційні дії у адміністративному та судовому порядку;
- заявник буде вимушений оскаржувати інші реєстраційні дії, які будуть вчинені в ЄДР щодо товариства без участі та підписання заявника, а тому не зможе захисти свої права в межах одного судового провадження за цим позовом;
- існують ризики, що після виконання Наказу та до набрання рішенням суду у справі законної сили, ПрАТ «Росава» або іншими зацікавленими особами, відомості про яких буде поновлено в ЄДР як представників товариства, можуть буди вжиті заборони на проведення реєстраційних дій щодо керівника товариства, які унеможливлять вчинення в ЄДР реєстраційної дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу та внесення відомостей про заявника як керівника товариства.
6.4. Колегія суддів відзначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у постановах від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 19.10.2020 у справі №916/30/20 від 16.12.2020 у справі № 915/2460/19 ).
При цьому заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
6.5. Ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у контексті доводів заяви про забезпечення позову, суті позовних вимог та мотивів, з яких виходили суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, колегія суддів, вважає, що здійснене судами правозастосування статей 136, 137 ГПК України засновані на вірному застосуванні цих норм та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду.
З оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди надавали оцінку спірному наказу на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства, а виходили лише зі співмірності заходів із предметом майбутнього позову, адекватності та обґрунтованості заходів забезпечення позову, а тому посилання скаржника на вирішення судами справи по суті заявлених вимог під час розгляду заяви про забезпечення позову є необґрунтованими. Вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі, носить тимчасовий характер та спрямоване виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.
При цьому обраний заявником захід забезпечення позову не обмежує прав Міністерства юстиції України щодо його діяльності до вирішення майбутнього спору по суті, оскільки унеможливлює лише внесення змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наведене узгоджується з висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21, у якій вирішувалось питання щодо допустимого заходу забезпечення позову у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України. Зокрема у пункті 8.10 цієї постанови зазначено: «Дійшовши цього висновку та врахувавши встановлені судами обставини щодо скасування Наказом Відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії щодо Позивача (внесення змін щодо керівника та змін до складу членів - учасників Позивача тощо) (пункт 3.1 цієї постанови), Суд погоджується з рішенням в частині заборони Відповідачу (та/або його структурним підрозділам тощо) вчиняти будь-які дії щодо виконання Наказу, в тому числі шляхом заборони Відповідачу скасовувати реєстраційну дію від 12.02.2021 № 1003561070009002541, окрім проведення скасування реєстраційних дій, що здійснюється на підставі рішення суду».
З урахуванням вищевикладеного, колегія відхиляє доводи скаржників про порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 136, 137 ГПК України як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.
Наведені скаржниками у касаційних скаргах доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття зазначених заходів забезпечення позову.
Щодо посилання Міністерства юстиції у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі №800/521/17, а також висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 30.03.2021 у справі №420/4037/20 щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у розгляді заяв про забезпечення позову, суд виходить з того, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Застосування судом апеляційної інстанції норм права при розгляді заяви про забезпечення позову не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.
6.6. Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.
Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у правовому та процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
7.1. Доводи скаржників про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.
7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення.
8. Судові витрати
8.1. Судовий збір за подання касаційних скарг покладається на скаржників, оскільки Касаційний господарський суд касаційні скарги залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,
1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі №910/12337/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець