вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" січня 2024 р. Справа№ 910/3742/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційних скарг
Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес страхування"
на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 (повний текст рішення складено 22.05.2023)
у справі № 910/3742/23 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес страхування"
про стягнення 13 979,72 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В березні 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес страхування» про стягнення 13 979,72 грн, з яких: 10 046,09 грн - виплачене страхове відшкодування; 2 958,78 грн - пеня; 797,32 грн - інфляційні втрати; 177,53 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до умов договору добровільного майнового страхування позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування за пошкоджений у ДТП автомобіль, при цьому відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3742/23 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес страхування" на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" страхове відшкодування у розмірі 10 046 грн 09 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 593 грн 09 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 928 грн 77 коп. В іншій частині вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення та отримання відповідачем вимоги в порядку суброгації від 06.05.2022, у зв'язку із чим, суд позбавлений можливості встановити факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст апеляційних скарг та їх доводів. Позиції інших учасників.
Частково не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3742/23, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог про стягнення страхового відшкодування та судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Підставою апеляційного оскарження відповідач вказує на порушення норм матеріального та процесуального права (зокрема, ст.ст. 1166, 999 ЦК України, п. 2.1 ст. 2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 236 ГПК України).
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що господарським судом встановлено відсутність належних та допустимих доказів з боку позивача, що підтверджують направлення заяви про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації, а відтак, в даному випадку підлягає застосуванню ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якій зазначено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Також до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3742/23 звернувся позивач, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягненні пені, інфляційних втрат та 3 % річних та ухвалити в цій частині нове рішення, які вимоги задовольнити, а також відшкодувати 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована посиланням на те, що ним виконано всі дії для повідомлення відповідача про настання ДТП, а саме надіслано заяву про страхове відшкодування з додатками. Місцевий суд не врахував, що відповідач не подавав заперечень та клопотань про зменшення витрат на правову допомогу.
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - скасувати в задоволеній частині з посиланням на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження відправлення та отримання вимоги в порядку суброгації.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М, Євсіков О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3742/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М, Євсіков О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3742/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 19.12.2021 року по вул. Якуба Колоса, 2 у м. Києві, за участю транспортного засобу Suzuki Grand Vitara д.р.н. НОМЕР_1 , та транспортного засобу КІА д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_1 , автомобілю Suzuki Grand Vitara, який стояв без руху, завдано механічних пошкоджень.
Дорожньо-транспортна пригода оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) від 19.12.2021, у відповідних пунктах якого зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
На день ДТП відповідальність власника автомобіля (КІА д.н.з НОМЕР_2 ) була застрахована позивачем згідно з полісом № АР/6076118.
Згідно з відомостями європротоколу від 19.12.2021 та відповідної схеми, ДТП відбулася з вини водія автомобіля КІА д.н.з НОМЕР_2 , громадянина ОСОБА_1
20.12.2021 страхувальник звернувся до позивача з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Suzuki Grand Vitara д.р.н. НОМЕР_1 , склала 10 046,09 грн, що підтверджується рахунком на оплату по замовленню № 244 від 10.02.2022.
16.02.2022 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Suzuki Grand Vitara д.р.н. НОМЕР_1 у розмірі 10 046,09 грн на підставі платіжного доручення № 27265 від 16.02.2022.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із заявою від 06.05.2022 № 03/824 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації, яку залишено відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ТОВ СК «Альфа-Гарант» з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої цієї ж статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За умовами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Інструкцією щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженою протоколом Президії Моторним (транспортним) страховим бюро України від 11.08.2011 № 274/2011 та погодженою з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України, визначено умови заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке надається Страховику чи Моторному (транспортному) страховому бюро України водієм транспортного засобу на виконання підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також застосування Типових схем дорожньо-транспортних пригод та розподілу відповідальності учасників дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну ними шкоду при оформленні документів по дорожньо-транспортним пригодам без участі уповноважених на те працівників міліції.
Відповідно з Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з відомостями європротоколу від 19.12.2021 та відповідної схеми, спірна ДТП відбулася з вини водія автомобіля КІА д.н.з НОМЕР_2 , громадянина ОСОБА_1 .
На день ДТП відповідальність власника автомобіля (КІА д.н.з НОМЕР_2 ) була застрахована відповідачем згідно з полісом № АР/6076118. з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
16.02.2022 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Suzuki Grand Vitara д.р.н. НОМЕР_1 у розмірі 10 046,09 грн на підставі платіжного доручення № 27265 від 16.02.2022.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у розмірі 10 046,09 грн, у позивача виникло право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування", як страхувальника особи, винної у ДТП.
З огляду на зазначене вище, правомірним є висновок про задоволення позову в частині стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі, що за відсутності доказів на підтвердження відправлення та отримання вимоги в порядку суброгації та пропуск строку, визначеного ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд апеляційної інстанції зважає на те, що в даному випадку виплата страхового відшкодування за завданий матеріальний збиток в результаті спірного ДТП було здійснено позивачем потерпілій особі, а відтак, зазначене посилання скаржника є безпідставним.
В частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності належних доказів направлення вимоги відповідачу.
Позивачем на підтвердження направлення вимоги було надано суду роздруківку з електронної пошти про направлення поштової кореспонденції на електронну адресу ds@express-group.com.ua, отримання якої відповідач заперечує, зазначаючи, що на його сайті міститься інша адреса для звернень, а електронна адреса на сайті МТСБУ також є відмінною від тієї на яку позивач надсилав вимогу.
Згідно зі ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
З урахуванням зазначеного вище, а також того, що у відповідача як страхувальника особи, винної у ДТП, зобов'язання з виплати спірної суми виникло після звернення позивача, в даному випадку до суду, обґрунтованим є висновок суду про відмову в позові в цій частині.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, укладений з Адвокатським Бюро «Грідін і Партнери» в особі керуючого бюро адвоката Грідіна Володимира Володимировича, платіжне дорученням № ID-186645 від 19.10.2022 про сплату 39 000,00 грн за надані йому послуги за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019, в тому числі й щодо страхової справи СТ/21/0280, що була предметом розгляду у господарській справі №910/3742/23, детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг) від 07.03.2023, виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 07.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, яким сторони підтвердили, що адвокатське бюро надало клієнту правову допомогу згідно визначеного та погодженого завдання-доручення № 200 від 18.10.2022 на суму 5 000,00 грн та підтвердили відсутність претензій один до одного.
Згідно детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг) від 07.03.2023, виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019, позивачу була надана наступна правнича допомога:
- консультація клієнта щодо порядку та строків надання правничої допомоги Адвокатом відповідно до погодженого завдання-доручення (вартість однієї години роботи - 2 000,00 грн; кількість годин - 0,5; загальна вартість - 1 000,00 грн);
- підготовчі дії (з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз та вивчення судової практики, визначення підсудності, визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та судових витрат, написання позовної заяви, копіювання, завірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки в суд) - (вартість однієї години роботи - 2 000,00 грн; кількість годин - 2; загальна вартість - 4 000,00 грн).
Слід враховувати, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Таким чином, позивачем надано докази, що підтверджують загальний розмір винагороди у 5 000,00 грн за договором про надання правничої (правової) допомоги від 14.05.2019 та завдання-доручення № 200 від 18.10.2022, які обґрунтовано були стягнуті судом з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
За правилами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення на сторін судових витрат, у тому числі понесених на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Рішення суду в частині розподілу судових витрат колегія суддів вважає законним і обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційних скарг, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, судовий збір за подання апеляційних скарг в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес страхування" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/3742/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова