Справа № 404/428/24
Номер провадження 2-о/404/23/24
30 січня 2024 року Кіровський районний суд міста Кіровограда
в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.
за участю секретаря Дзигаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-
До Кіровського районного суду міста Кіровограда 18 січня 2024 року надійшла заява ОСОБА_1 щодо видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, з забороною ОСОБА_2 перебувти у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , а саме: у квартирі АДРЕСА_1 ; забороною ОСОБА_2 наближатись на відстань до 2 км. до місця проживання ОСОБА_1 , а саме: до квартири, за адресою: АДРЕСА_2 ; з забороною ОСОБА_2 переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватись з нею. В обгрунтування поданої заяви зазначено, що сторони є колишнім подружжям та мають у спільній власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Заявник зазначає, що ОСОБА_2 у спільній квартирі постійно не проживає, а коли там з'являється, вчиняє відносно неї домашнє психологічне насилля, у вигляді образ, приниження, залякування та знущання. Заявник неодноразово зверталась до правоохоронних органів з відповідними заявами. За заявою від 10 січня 2024 року відкрито кримінальне провадження та виписано терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Однак насилля щодо неї не припиняється.
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження в судовому засіданні (а.с.20).
Через канцелярію суду представником ОСОБА_2 подано заперечення (вх. № 3480 від 30.01.2024 року) щодо видачі обмежувального припису, останній зазначає, що в провадженні Маловисківського районного суду Кіровоградської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , про визнання майна спільною сумісною власністю та його розподілу. А також в провадженні Кіровського районного суду міста Кіровограда перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя. Зазначає, що ОСОБА_2 намагався вирішити питання мирним шляхом, зокрема укладанням нотаріального договору про поділ майна, але заявниця відмовляється та не бажає розподілити спільне майно, при цьому провокує його на домашні конфлікти, після яких викликає поліцію. Вважає, що заявницею не надано до суду належним доказів на підтвердження вчинення щодо неї домашнього насилля, а окремі звернення заявника до поліції не підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насилля. (а.с.31-44).
В судове засідання заявник не з'явилась, в заяві про видачу обмежувального припису просить суд розглянути справу за її відсутності (а.с. 1-2).
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо видачі обмежувального припису, зазначив, що така заява не обґрунтована та не підтверджена належними та допустимими доказами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заінтересованої особи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 лютого 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 06.07.1985 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області (повторно), актовий запис №1278 - розірвано (а.с.3-4).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 264633346 від 06.07.2021 року, ? частка квартири АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (а.с.41).
Згідно копії довідки Кропивницького відділу поліції Головного управління поліції Національної поліції України встановлено, що 08.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою, про те, що її чоловік ОСОБА_2 вчиняє відносно неї домашнє насилля. В ході проведення перевірки встановити та опитати ОСОБА_2 не надалось можливим, так як при неодноразовому відвідуванні адреси: АДРЕСА_2 , ніхто не відчинив двері (а.с.5).
Кропивницьким відділом поліції Головного управління поліції Національної поліції України на звернення ОСОБА_1 надано листа, в якому повідомлено, що її звернення зареєстроване в журнал єдиного обліку заяв і повідомлень про вичненні кримінальні правопорушення та інші події за № 34246 від 08.07.2020 року. У ході розгляду звернення не представилось можливим опитати правопорушника та встановити всіх обставин даної події, так як відсутній за місцем мешкання і тому в разі встановлення його фактичного місця перебування буде вирішуватись питання про притягнення його до відповідальності згідно чинного законодавства (а.с.6).
Згідно копії довідки Кропивницького відділу поліції Головного управління поліції Національної поліції України встановлено, що 29.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою, про те, що її чоловік ОСОБА_2 вчиняє відносно неї домашнє насилля. При розгляді вказаних матеріалів встановлено, що ОСОБА_2 на даний час знаходиться в Польщі на заробітках та коли він повернеться не відомо (а.с.7).
Відповідно до довідки Кропивницького відділу поліції Головного управління поліції Національної поліції України встановлено, що 17.10.2022 року ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою, про те, що її чоловік ОСОБА_2 вчиняє відносно неї домашнє насилля. При розгляді вказаних матеріалів встановлено, що на момент перевірки не представилось встановити всіх обставин події, та те, що відбувається процес розлучення та поділу майна, а також відсутні свідки даної події, в даному випадку відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення (а.с.8).
Відповідно до копії заяви та пояснення 10.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з заявою про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності. З вказаної заяви та поянення вбачається, що 10.01.2024 року ОСОБА_2 вчинив сварку, почав ображати заявницю, виганяти її з квартири, почав погрожувати розправою. Зазначила, що в таких діях вбачає погрозу совєму життю та здоров'ю. (а.с.11-12).
На підставі вищевикладеного 10 січня 2024 року винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серія АА № 367784 (а.с.13).
Водночас, згідно копії термінового заборонного припису стосовно кривдника серія АА № 257563, з'ясовано, що 12 квітня 2023 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , словесно ображала та погрожувала своєму чоловіку ОСОБА_2 . Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесний строком на 7 діб з 20 год. 20 хв. 12.04.2023 року та діє до 20 год. 20 хв. 19.04.2023 року (а.с.42).
В свою чергу, з копії термінового заборонного припису стосовно кривдника серія АА № 367777, з'ясовано, що 10 січня 2024 року близько 07 год 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , почала ображати колишнього чоловіка ОСОБА_2 . Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесний строком на 10 діб з 08 год. 30 хв. 10.01.2024 року та діє до 08 год. 30 хв. 20.01.2024 року (а.с.43).
Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошує частина друга статті 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 350-2 Цивільного процесуального кодексу України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - подружжя; особи, які мають спільну дитину (дітей).
ОСОБА_1 звертаючись до суду за захистом прав і інтересів, які порушенні від домашнього насильства, шляхом видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 посилається на те, що заінтересованою особою вчинялись щодо неї психологічне насильство.
За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
За пунктом 3 частини першої статті 350-4 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Згідно з частиною третьою статті 26 «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Пунктом 9 частини першої статті 1 цього Закону передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічні висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 20 липня 2020 року у справі № 947/21516/19 (провадження № 61-4507св20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях..
Згідно зі статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 Цивільного процесуального кодексу України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши в судовому засіданні наданий заявником як доказ обгрунтування звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису флешнакопичувач, судом з'ясовано, що на вказаному пристрої записана аудіо розмова невідомого чоловіка, який виражається нецензурно.
Проте, вказаний доказ не приймається судом до уваги, так як не відповідає вимогам належності. З цієї розмови неможливо встановити осіб, які розмовляють, в який час це відбувається, при яких обставинах.
Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, з урахуванням пояснень викладених заявником у заяві та пояснень викладених заінтересованою особою у заперченнях, поданих доказах, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви з огляду на те, що заявник не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 постійного та безперервного домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Не знайшли і свого підтвердженні в судовому засіданні наявність ризиків продовження чи повторного вчинення такого у майбутньому та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для ОСОБА_1 , більш того, наданими заінтресованою особою доказами, з'ясовано, що не тільки ОСОБА_1 зверталась з заявами до поліції щодо вчинення відносно неї домашнього насильства, а і ОСОБА_2 також звертався з відповідними заявами і стосовно заявнці також застосовувались заборонні приписи, які свідчать про конфлікт між колишнім пдружжям. Але, беззаперечних доказів для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зяавником до суду не надано.
Також заявником не надано доказів постійного та систематичного вчинення ОСОБА_2 відносно неї домашнього насильства, а поодинокі звернення до правоохоронних органів є недостатніми доказоми вчинення безперервного домашнього насильства, також не може свідчити про те, що існують ризики продовження чи повторного вчинення таких дій ОСОБА_2 . Крім того, в матеріалах справи відсутні і докази того, що ОСОБА_2 притягувався до будь-яких видів юридичної відповідальності за вчинене домашнє насильство відносно заявника, доказів не дотримання вимог ОСОБА_2 термінового заборонного припису також заявником не надано, у зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
Тому, керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 76-82, 89, 258, 263, 268, 293, 294, 350-1 -350-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення складено 02.02.2024 року.
Суддя Кіровського районного
суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА
Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка
районного суду
м.Кіровограда