Справа № 161/18623/23
Провадження № 2/161/822/24
24 січня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
25 жовтня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сорокопуд Микола Олександрович звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 червня 2017 року відповідачем позивачу видана розписка, в якій він зазначив, що взяв в боргу в останнього 25 000,00 доларів США під 10% річних. 28.11.2018 року відповідач повернув ОСОБА_1 частину боргу у розмірі 3000 доларів США, а 20.06.2019 року повернув ОСОБА_1 частину боргу у розмірі 7 000 грн.
При цьому, станом на момент звернення з даним позовом до суду, решту боргу у розмірі 15 000 доларів США відповідач не повернув.30.06.2020 року позивачем надсилалась на адресу відповідача досудова вимога про повернення боргу, однак така залишилась без виконання. 02.06.2023 року позивач повторно надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення коштів, однак така знову залишилась без виконання.Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2020 року у цивільній справі №161/14835/20 ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача відсотки за користування позикою за період з 17 червня 2017 року по 17 червня 2020 року у розмірі 6 359,17 доларів США.
На підставі наведеного, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 червня 2017 року у розмірі 15 000 доларів США , а також на підставі ч.2 ст.625 ЦПК України 3% річних за весь час прострочення в розмірі 54 368,65 грн., та понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 17 листопада 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу запропоновано подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання вказаної ухвали.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Сорокопуд М.О. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій останній просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказує, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини 3, 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у випадку визнання відповідчем позову, суд ухвалює рішення в порядку встановленому статтею 206 цього кодексу.
Відповідно до положень частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність його задоволення.
Відповідно до ч.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Судом встановлено, що 17 червня 2017 року відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 видана розписка, в якій він зазначив, що взяв в боргу в останнього 25 000,00 доларів США під 10% річних.
Також ця розписка містить наступний текст «Я, ОСОБА_3 виступаю поручителем замість ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », який підписаний відповідачем ОСОБА_3 . Цей текст позивач вважає порукою за основним зобов'язанням.
Текст розписки також містить написи про погашення 27 листопада 2018 року 3 000,00 доларів США заборгованості, а 20 червня 2019 року - 7 000,00 доларів США. Ці написи скріплені підписом позивача (а.с.8).
Наведена обставина підтверджується оригіналом розписки, долученої представником позивача до матеріалів цивільної справи № 161/18623/23.
Пред'являючи даний позов, позивач вказує, що відповідач частково здійснив повернення боргу згідно договором позики, зокрема, 28.11.2018 року повернув 3000 доларів США, а 20.06.2019 року повернув 7 000 доларів США, разом з тим, відповідач борг у повному обсязі не повернув, що зумовлює необхідність захисту порушених прав позивача.
У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до вимог статті 545 ЦК України кредитор прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, позичені кошти у розмірі 15 000 доларів США залишаються неповернуті, а тому оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи заяву відповідача ОСОБА_2 про визнання позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики від 17 червня 2017 року в розмірі 15 000 доларів США.
Разом з тим, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості підлягають задоволенню з урахуванням розрахунків здійснених позивачем за період з 03 липня 2020 року по 20.10.2023 року в сумі 54 368,65 грн.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 6035,46 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 1046, 1047 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 червня 2017 року в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США та 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання, що за період з 03.07.2020 року по 20.10.2023 року становить 54 368 (п'ятдесят чотири тисячі триста шістдесят вісім) гривень 65 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6035 ( шість тисяч тридцять п'ять) гривень 46 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; паспорт серії НОМЕР_2 ).
Дата складення повного тексту рішення 29 січня 2024 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк