24.01.2024 Єдиний унікальний номер 205/9695/23
Справа № 205/9695/23
Провадження № 2/205/563/23
24 січня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Бондар В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2023 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову зазначив, що 07.08.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/3158/82/622844 (далі - Кредитний договір) за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку та зобов'язався його повернути зі сплатою відсотків за користування кредитом. 20.12.2022 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір відступлення право вимоги № 114/2-57-F, за яким АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступає ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за плату належній йому права вимоги за реєстром боржників в т.ч. щодо відповідача. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 114/2-57-F від 20.12.2022 року, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/3158/82/622844 від 07.08.2019 року у розмірі 65 182,98 грн., з яких 62 788,42 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 2 394,56 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Відповідач порушив умови договору і тому має заборгованість, яку до теперішнього часу добровільно не сплатив.
На підставі викладеного, представник позивача звертається до суду та просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати по справі у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1 400 грн.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.09.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, у прохальній частині позову просив розгляд справи провести за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 надав до суду заяву у якій просив судове засідання проводити без застосування засобів технічної фіксації, позовні вимоги визнав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 07.08.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/3158/82/622844 (а.с. 4).
Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 6).
Також судом встановлено, що 20.12.2022 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» укладено договір відступлення право вимоги №114/2-57-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» приймає належні АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 37-41).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 114/2-57-F від 20.12.2022 року, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/3158/82/622844 від 07.08.2019 року у розмірі 65 182,98 грн., з яких 62 788,42 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 2 394,56 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 45).
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
Згідно із статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з виписки по рахунку відповідача, останній користувався кредитними коштами, наданими банком.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.
За загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються. У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Положеннями ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поняття договору факторингу закріплено у ст. 1077 ЦК України.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов кредитного договору відносно строків повернення кредитної заборгованості та визнає право позивача на стягнення її в судовому порядку.
Також, суд погоджується із правильністю розрахунку позивачем основної суми заборгованості, які містяться в позовній заяві та письмовому розрахунку до позову.
Відповідач, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, не надав суду жодних доказів, які б спростовували факт існування вказаної заборгованості, натомість у своїй заяві від 24.01.2024 року позовні вимоги визнав.
Положеннями ч. 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як роз'яснено у п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050,1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, оскільки відповідачем до цього часу отримані грошові кошти за вказаним кредитним договором повернуті не були, суд вважає можливим захистити право позивача шляхом стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором № 010/3158/82/622844 від 07.08.2019 року у розмірі 65 182,98 грн., з яких 62 788,42 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 2 394,56 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходив з наступного.
Представник позивача у позовній заяві просив суд стягнути із відповідача судові витрати по справі у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 1 400 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу було надано: копію договору № 14/06/2023 від 14.06.2023 року про надання професійної правничої допомоги (а.с. 52-54), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Титаренко В.В. (а.с. 60), ордер на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» адвокатом Титаренком В.В. (а.с. 59), додаток № 1 (а.с. 55), замовлення № 105 (а.с. 56), акт виконаних робіт до замовлення № 105 на загальну суму 1 400 грн. (а.с. 57), платіжну інструкцію № 1290 від 09.08.2023 року про оплату послуг з правничої допомоги за замовлення № 105 до договору № 14/06/2023 від 14.06.2023 року (а.с. 58).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що представником позивача надано належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, а тому суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1 400 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позовні вимоги судом було задоволено, позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (а.с. 4), з урахуванням того, що відповідачем позовні вимоги було визнано до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору в розмірі 1 342 грн. (2 684,00 грн. х 50 % = 1 342 грн.), інші 50 % судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 15-16, 514, 525-526, 598-599, 610, 612, 626, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 137, 141, 206, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» (ЄДРПОУ 39508708, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41) заборгованість за кредитним договором № 010/3158/82/622844 від 07.08.2019 року у розмірі 65 182,98 (шістдесят п'ять тисяч сто вісімдесят дві) гривні 98 копійок, з яких 62 788,42 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 2 394,56 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» (ЄДРПОУ 39508708, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41) 50% судового збору у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) гривень.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»» (ЄДРПОУ 39508708, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41)50% сплаченого судового збору у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок за платіжною інструкцією № 1274 від 09.08.2023 року в АТ «Райффайзен банк».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя: Федотова В.М.