Номер провадження 2/754/895/24
Справа №754/15074/23
Іменем України
30 січня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді: Сенюти В.О.,
секретаря Солонюк К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони по справі мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16.03.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з 19.01.2017 до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12.07.2021 збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16.03.2017 та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 3000,00 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. На даний час донька потребує значно більшого догляду та коштів, у зв'язку із чим збільшується потреба у її забезпеченні. Крім того, позивачу стало відомо про те, що у відповідача покращилося матеріальне становище. На підставі викладеного, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12.07.2021 та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу Деснянського районного суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що сторона позивача не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, про що свідчить клопотання позивача, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи ухвалити заочне рішення.
Суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16.03.2017 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утриманні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з 19.01.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12-14).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12.07.2021 збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16.03.2017 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000,00 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно відповіді Головного управління ДПС у м. Києві від 30.10.2023 на запит Деснянського районного суду міста Києва, відповідач ОСОБА_2 у травні та червні 2023 отримав дохід у вигляді виплат військовослужбовцям.
Положення статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отримувати необхідний і достатній розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з вимогами статті 8 ЗУІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положення статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Частина перша статті 192 СК України встановлює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Проте, право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на визначену законодавчу можливість змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Таким чином, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
Згідно із частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Положенням ч. 2 ст. 182 СК України встановлено розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
У відповідності до роз'яснень, наданих у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у частині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, системний аналіз норм статей 181 - 184 СК України з врахуванням роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», дає підстави дійти висновку про те, що право на стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини має той з батьків, з ким проживає дитина, і право вибору способу виконання обов'язку щодо утримування дитини належить виключно останньому.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» внесено ряд змін до Сімейного кодексу України, зокрема, надано право позивачу у справах про стягнення аліментів самостійно обирати спосіб їх стягнення у частці від доходу відповідача або у твердій грошовій сумі, а також змінювати спосіб стягнення аліментів, визначений попереднім рішенням суду, за окремим позовом, незалежного від наявності у платника аліментів офіційного працевлаштування та отримання регулярного чи мінливого заробітку (доходу).
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснення позивача, які надані в судовому засіданні 12.12.2023, саме зміну (збільшення) розміру раніше стягнутих аліментів через зміну способу їх стягнення мала на увазі позивач ОСОБА_1 , звертаючись із вказаним позовом до суду.
Підставами позову слугували обставини, які, на думку позивача, зумовлюють зміну способу стягнення аліментів із відповідача (з твердої грошової суму на частку від доходу) збільшення розміру аліментів. Тобто, право стягувача аліментів на пред'явлення вимоги про зміну способу стягнення аліментів і збільшення розміру аліментів унаслідок такої зміни не заперечується, як таке.
Разом з тим, згідно зі ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, чинним законодавством визначено, що правом ініціювати спір про зміну способу стягнення аліментів наділений лише одержувач аліментів, тоді як платник аліментів наділений лише правом на зменшення (збільшення) розміру аліментів, які з нього стягуються у спосіб, що обраний одержувачем.
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин, які б унеможливлювали сплату відповідачем аліментів в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, у передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України порядку, суду надано не було.
Відповідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 2833 грн.
Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 7 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Суд виходить з принципу захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мали тоді, коли утримувалась обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 не позбавлений права в майбутньому на звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану однієї з сторін, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо зміни способу стягнення аліментів, визначених рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12.07.2021.
Проте, враховуючи роз'яснення, що містяться в абз. 4 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», аліменти у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, а не з дати реєстрації позовної заяви в суді, як вказано у її прохальній частині.
Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 141, 211, 258, 259, 280 ЦПК України, ст.ст. 182, 192 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року у справі №754/14703/20, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. на частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року по справі № 754/14703/20.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації - АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено: 31.01.2024.
Суддя В.О. Сенюта