Справа № 203/7636/23
1-кп/0203/481/2024
30 січня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження №12023043010000173, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 серпня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Медведівці Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді майстра-номер обслуги 1 зенітного артилерійського відділення 1 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , -
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2023 № 120 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_3 прийнято на військову службу відповідно до Указу Президента «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року, зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду майстра-номер обслуги 1 зенітного артилерійського відділення 1 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 .
Являючись військовослужбовцем Збройних сил України, ОСОБА_3 був обізнаний з діючим законодавством щодо заборони носіння, придбання бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Так, відповідно до положень додатку № 1 затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.
Натомість, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 , проходячи військову службу у зазначеній посаді у складі військової частини НОМЕР_1 , в серпні 2023 року (більш точна дата та час досудовим слідством не встановлені), перебуваючи на бойовому завданні біля н.п. Новоселівка Запорізької області (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене), знайшов придатні для здійснення вибуху конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпус ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та запал типу УЗРГМ-2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв промислового виготовлення, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та носіння знайдених ним предметів.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне придбання та носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу з метою їх подальшого використання, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вищевказані предмети являються вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, а також розуміючи, що не має передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаними предметами, ОСОБА_3 , в серпні 2023 року (більш точна дата та час досудовим слідством не встановлені), перебуваючи у н.п. Новоселівка Запорізької області (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлене), взяв до своїх рук придатні для здійснення вибуху конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпус ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та запал типу УЗРГМ-2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв промислового виготовлення, таким чином здійснивши придбання вибухових речовин та вибухових припасів без передбаченого законом дозволу, поклав їх до свого рюкзаку та носив при собі без передбаченого законом дозволу до 19 години 32 хвилин 19.08.2023, здійснивши таким чином носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
19.08.2023 о 19 годині 32 хвилини на залізничному вокзалі станції Дніпро-Головний, який розташований за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11, під час здійснення контролю пасажирів при проходженні ОСОБА_3 рентгено-телевізійного інтроскопу в його рюкзаку виявлено придатні для здійснення вибуху конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпус ручної, осколкової, оборонної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та запал типу УЗРГМ-2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв промислового виготовлення, які він носив при собі без передбаченого законом дозволу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини його вчинення так, як вони викладені у вироку вище, та пояснив, що у серпні 2023 року, перебуваючи на бойовому завданні біля Новоселівки Запорізької області знайшов гранату та запал, після чого поклав їх до свого рюкзаку і забув викласти. 19 серпня 2023 року, під час здійснення огляду його багажу на залізничному вокзалі у м. Дніпро, зазначену гранату та запал було виявлено у його рюкзаку. У скоєному щиро кається та просить суд суворо не карати.
Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, та, як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думки учасників судового розгляду, роз'яснивши учасникам судового провадження вимоги ст. 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також, що підтверджують процесуальні витрати по кримінальному провадженню та визнання предметів речовими доказами.
Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у носінні та придбанні вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини у скоєному, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений. Має двох дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, згідно службової характеристики, за час військової служби зарекомендував себе виключно з позитивного боку, має грамоту та подяку за сумлінне та зразкове виконання службових обов'язків, обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, проходження обвинуваченим служби в Збройних силах України, прийняття ним активної участі у відсічі збройній агресії РФ, відсутність обставин, що його обтяжує, а також, думку прокурора та захисника щодо виду та міри покарання.
В судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, у виді арешту строком на 1 місяць.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Отже, під час розгляду даного кримінального провадження, судом встановлено декілька обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, проходження обвинуваченим служби в Збройних силах України, прийняття ним активної участі у відсічі збройній агресії РФ, а тому, суд визнає ці обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину. Вказані обставини свідчать про те, що мета кари - виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального права. Не тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, що буде відповідати принципу розумності та справедливості і буде необхідним і достатнім видом покарання для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
З урахуванням викладеного, особи обвинуваченого, наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також, відсутності обставин, що його обтяжують, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 можливо призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, визначивши йому більш м'який вид покарання, не зазначений у санкції ч. 1 ст. 263 КК України, а саме, покарання у виді арешту.
Саме таке покарання, на переконання суду, є достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Питання про відшкодування витрат на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 122,124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Постановою слідчого СВ ВП №12 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, предмет схожий на корпус гранати Ф-1, який поміщено до спецпакету KIV4114907 та предмет схожий на запал типу УЗРГМ, який поміщено до спецпакету KIV4114914. Вилучені у ОСОБА_3 в ході огляду місця події 19.08.2023, визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні та передано до Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України для проведення експертного дослідження. Згідно Акту знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують №747 від 28.08.2023 року, зазначені речові докази знищено, а тому, суд їх долю не вирішує.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі, запобіжні заходи, не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та, з урахуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць, з відбуванням покарання на гауптвахті.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в дохід держави витрати на проведення судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/104-23/28850-ВТХ від 17.11.2023 року в розмірі 1 912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) гривень 00 копійок.
Речовий доказ - відеозапис (вісім відеофайлів) з бодікамери працівника СРПП ВП 12 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 19.08.2023, який скопійований на оптичний носій - диск DVD-R, зберігати при матеріалах кримінального провадження №12023043010000173.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.
Копію вироку вручити учасникам судового провадження відповідно до вимог ст. 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1