Справа № 640/12831/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
31 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.04.2022 № 3014 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 85% суми місячного грошового забезпечення, на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.04.2022 № 3014 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262- XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням виплаченого, без обмежень максимального розміру.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було видано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивачу яку направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для здійснення перерахунку пенсії, проте, відповідачем було протиправно відмовлено у перерахунку пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 прийнято до провадження Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 640/12831/22 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.04.2022 № 3014 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії виходячи з суми місячного грошового забезпечення на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.04.2022 № 3014 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме, здійснити перерахунок та виплату пенсії виходячи з показника 85% грошового забезпечення та без обмеження розміру пенсії максимальним показником.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в письмовому провадженні на 31.01.2024.
22.01.2024, під № 2448 до суду від сторони позивача надійшло клопотання про доручення додаткових документів до матеріалів справи.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За матеріалами справи, позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2022 у справі № 640/18524/21 визнано протиправними дії Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019. у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХИ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії. Зобов'язано Київський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.
Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виготовлено нову довідку від 27.04.2022 № 3014 (а.с. 17) про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії із зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії, яку було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для перерахунку пенсії.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії позивачу на підставі вказаної довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.07.2022 № 15939-15883/О-02/8-2600/22, позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку його пенсії на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про проведення перерахунку пенсій, призначених згідно Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після набрання законної сили, зокрема, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, до якої включено додаткові види грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з 05 березня 2019 року, а саме, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, а тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України. Разом із тим, відповідачем безпідставно не було здійснено перерахунку пенсії позивача із урахуванням нової довідки про розмір його грошового забезпечення, однак, позивач має право на перерахунок пенсії, а передумовою для його проведення є оформлення Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки від 27.04.2022 № 3014.
Разом з тим, суд першої інстанції щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 85% всіх складових грошового забезпечення, які встановлені в довідці про розмір грошового забезпечення, зазначив про те, що в межах даного провадження не було встановлено порушення прав позивача у цій частині позовних вимог, позаяк відповідач відмовив у перерахунку пенсії на підставі довідки від 27.04.2022 № 3014, відтак останнім не приймалося рішення про визначення відсотку грошового забезпечення який підлягає врахуванню при обчисленні пенсії. До того ж, суд відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити пенсію позивачу без обмеження максимальним розміром, оскільки межах даного провадження судом не встановлено порушення прав позивача органами пенсійного фонду, зокрема, шляхом обмеження розміру пенсії позивача під час її перерахунку.
Натомість, апелянт вважає висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії виходячи з показника 85% грошового забезпечення та без обмеження розміру пенсії максимальним показником, адже перерахунок пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На переконання апелянта, позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір, а відсутність заперечень у рішенні відповідача, що оскаржується, не свідчить, що з питань перерахунку та виплати пенсії позивача у розмірі 85 % сум грошового забезпечення та без обмеження максимального розміру відсутній спір.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі № 620/466/23, від 27.02.2023 у справі № 320/2455/22, від 31.01.2023 у справі № 640/3758/21.
При перерахунку пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість, відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Апелянт наголошує на тому, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7- рп/2016, а не норми Закону № 3668-VІ. Таким чином, розмір пенсії позивача не може бути обмежено її максимальним розміром.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України, а саме, щодо наявності/відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача виходячи з показника 85% грошового забезпечення та виплати пенсії без обмеження її розміру максимальним показником.
Дійсно, цілком обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що з відповідачем протиправно не було здійснено перерахунку пенсії позивача із урахуванням нової довідки про розмір його грошового забезпечення, посилаючись на те, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про проведення перерахунку пенсій, призначених згідно Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після набрання законної сили, зокрема, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, та якими б визначались умови і порядок перерахунку пенсій, призначених після дати набрання зазначеним судовим рішенням законної сили. Натомість, позивач має право на перерахунок пенсії, а передумовою для його проведення є оформлення Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки від 27.04.2022 № 3014.
Разом з цим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо передчасності позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи з 85% сум грошового забезпечення та без обмеження розміру пенсії максимальним показником, адже, перш за все, колегія суддів враховує надані вже під час апеляційного розгляду позивачем документи, отримані від відповідача, та не подані до суду першої інстанції, позаяк, позивач вважав на той час, що позов в цій частині буде задоволений адже вказував на те, що його права в цій частині були порушені пенсійним органом. Зокрема, згідно наданого пенсійним органом розрахунку, вбачається, що на виконання оскаржуваного рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 позивачу виплачується пенсія за вислугу років, виходячи з 70% грошового забезпечення та в обмеженому розмірі. Сума до виплат складає 20930,00 грн, що свідчить про те, що заявлені вимоги щодо нарахування та виплати пенсії позивачу у розмірі 85% всіх складових грошового забезпечення, які встановлені в довідці про розмір грошового забезпечення, а також щодо виплати пенсії позивачу без обмеження ЇЇ максимальним розміром, не є передчасними та наріз вже порушені пенсійним органом.
Відповідно до норм ст. 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (VanOosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Щодо наявності права на перерахунок та виплаті пенсії позивача у розмірі 85 % сум грошового забезпечення, слід зазначити, що відповідно до норм статті 13 Закону № 2262-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, частиною 2 вказаної статті, визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, встановлене статтею 13 Закону № 2262- XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, в 1998 році позивачу було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 85 % від грошового забезпечення, в подальшому, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ, неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, однак, колегія суддів вважає, що застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених.
Тобто, під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що виходячи з наданого вже після ухвалення судом першої інстанції рішення по справі розрахунку пенсії, відсотковий розмір було зменшено з 85% до 70%, що є безпідставним та вказує на те, що права позивача в цій частині вже порушені, а їх захист вимагатиме додаткових тягарів та ініціювання нових спорів. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо виплати позивачу пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром, колегія суддів зазначає таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262- ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668- VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VІ, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково- технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника- консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону № 3668-VІ, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
У зазначеному рішенні Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому, Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262- ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-УІ, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VІ.
Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини 1 статті 2 Закону № 3668- VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХИ), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7- рп/2016 та Законом № 3668-УІ - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, вважаю, що вони суперечать один одному.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VІ.
Таким чином, розмір пенсії позивача не може бути обмежено її максимальним розміром, а права позивача наразі є порушеними, позаяк, пенсійним органом вже застосовано до пенсії позивача її обмеження максимальним розміром/показником, з огляду на що, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції по суті спору є правильним, однак, не було враховано обставин, які зумовили позивача на подачу апеляційної скарги, зокрема, щодо наявності порушеного права у частині вимог про перерахунок та виплату пенсії виходячи з показника 85% грошового забезпечення та без обмеження розміру пенсії максимальним показником.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1488,60 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню в частині.
Керуючись ст. ст. 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 85% суми місячного грошового забезпечення та без обмеження максимального розміру пенсії.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою вказані позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії виходячи з 85% суми місячного грошового забезпечення на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.04.2022 № 3014 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 р. - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 1488,60 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 60 коп.)
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко