Справа № 580/11093/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Паламар П.Г., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
30 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
при секретарі: Литвин С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом Черкаської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Черкаської міської ради (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач) в якому просило (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 03.11.2023 року про стягнення виконавчого збору, яка винесена в межах ВП НОМЕР_2 від 01.09.2023 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
29.01.2024 року, через систему «Електронний суд», до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 08.08.2023, яка була підставою для відкриття оскаржуваного виконавчого провадження НОМЕР_1 від 03.11.2023 року про стягнення виконавчого збору, скасована Північним апеляційним господарським судом від 17.01.2024 року у справі №05/5026/1940/2012.
Апелянт зазначає, що станом 30.01.2024 року, повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 року у справі №05/5026/1940/2012 відсутній.
Дослідивши заявлене клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.08.2023 року не відноситься до предмету спору в даній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2023 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі наказу Господарського суду Черкаської області №05/5026/1940/2012, виданого 14.04.2022 щодо стягнення з Черкаської міської ради на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 основну грошову винагороду в сумі 250425,66 грн. та витрати в сумі 21761,59грн., разом 272 187,25 грн. з урахуванням ухвали Господарського суду Черкаської області від 08.08.2023, якою змінено спосіб та порядок виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.03.2022 (про стягнення з Черкаської міської ради коштів у сумі 272 187,25 грн.), шляхом звернення стягнення на майно, яке належим, на праві власності Черкаській міській територіальній громаді.
01.09.2023 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_2, стягнуто з Черкаської міської ради виконавчий збір в розмірі 27 218,72грн.
03.11.2023 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчено ВП НОМЕР_2, з підстав фактичного виконання рішення за виконавчим документом.
03.11.2023 року, на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 01.09.2023 ВП НОМЕР_2, головним державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо стягнення з Черкаської міської ради виконавчого збору в сумі 27 218,72 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова).
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем правомірно винесено оскаржувану постанову, оскільки постанова від 01.09.2023 ВП НОМЕР_2 щодо стягнення з Черкаської міської ради виконавчого збору є чинною, відповідно є виконачим документом, який підлягає до виконання.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закону №1404) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У відповідності до пункту 1, підпункту 1 пункту 2 статті 17 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII).
Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIIІ встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до положень ст. 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються зокрема з:
- виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; - стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постанова від 01.09.2023 року ВП НОМЕР_2, на підставі якої винесена спірна постанова, та яка в силу закону є виконавчим документом, в установленому порядку оскаржена не була.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2023 державним виконавцем закінчено ВП НОМЕР_2, і в той же день 03.11.2023 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови від 01.09.2023 ВП НОМЕР_2 щодо стягнення з Черкаської міської ради виконавчого збору.
На підставі норм чинного законодавства, постанова про стягнення коштів виконавчого провадження є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою, як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Згідно аналізу норм Закону № 1404-VIII суд апеляційної інстанції зазначає, що останнім врегульовані випадки, коли виконавчий збір та витрат виконавчого провадження за наслідками фактичного виконання у повному обсязі виконавчого документа з тих чи інших причин залишався не стягнутим.
Враховуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору приймалася одночасно з початком примусового виконання рішення і виконувалася за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача в межах основного виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору є такою, що автоматично пред'явлена до виконання з дати її прийняття.
Отже, строк їх пред'явлення до виконання був перерваний, у зв'язку з чим його початок після переривання у спірних правовідносинах необхідно обчислювати з моменту завершення виконавчого провадження у межах якого вона виконувалася (була пред'явлена до виконання).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №320/6360/18, від 26.08.2020 у справі №360/4369/19, від 29.05.2020 у справі №826/7708/17.
Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови від 01.09.2023 року про стягнення з позивача виконавчого збору, у відповідності до вимог Закону №1404-VIII.
Щодо посилань представника позивача про те, що відсутні підстави для стягнення виконавчого збору за відсутності факту фактичного виконання рішення суду державним виконавцем, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як вже зазначалося вище судом апеляційної інстанції, постанова від 01.09.2023 ВП НОМЕР_2 щодо стягнення з Черкаської міської ради виконавчого збору є чинною, а тому є виконавчим документом, який підлягає до виконання, а зазначені посилання представника позивача стосуються виключно винесення останньої.
Зокрема, частиною 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, у державного виконавця відсутні підстави для повернення виконавчого документа без виконання, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм Закону №1404-VIII, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що під час винесенні оскаржуваної постанови НОМЕР_1 від 03.11.2023 року, виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1404-VIII, а тому вона є законною та не підлягає скасуванню.
З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що встановлені судом першої інстанції обставини справи є доведеними, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Черкаської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 30.01.2024 року