П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28051/23
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, про зобов'язання нарахувати і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року,
13.10.2023 року засобами поштового зв'язку, а саме кур'єрською службою доставки ТОВ “Двадцять п'ять годин” до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивачка просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 07.12.2021 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 за період з 30.01.2020 року по 07.12.2021 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2021 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2021 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2021 роки;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію не використаної щорічної основної відпустки за 2021 рік при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік при звільненні з військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної у 2021 році додаткової відпустки при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаної у 2021 році додаткової відпустки при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації невикористаної у 2021 році додаткової відпустки при звільненні з військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в повному обсязі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січеня 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року. Ухвалою суду від 18.10.2023 року позовну заяву було залишено без руху, у зв'язку із поданням позову з порушенням строку звернення до суду передбаченого ст. 122 КАС України та ст. 233 КЗпП України без заяви про його поновлення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме для подання заяви про поновлення строку.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 позовна заява повернута позивачці.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про протиправне не врахування часу поштового перебігу, а відтак суд не переконався, чи усунув учасник процесу недоліки апеляційної скарги шляхом відправлення їх вчасно поштою.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач, послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, статтею 122 КАС України передбачено подання позову в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Спеціальною нормою щодо строків звернення до суду у спорах про стягнення сум грошового забезпечення є стаття 233 КЗпП України, якою встановлено тримісячний строк позовної давності у спорах щодо виплати усіх належних працівникові сум при звільненні, який починає свій перебіг з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Зміни до КЗпП України в частині строку позовної давності внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022 року.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, перебіг строку позовної давності мав розпочатися з дати набрання чинності цим законом, а саме з 19.07.2022.
Однак, відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 року “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин.
Таким чином, з 01.07.2023 року підлягають застосуванню строки, визначені статтею 233 КЗпП України.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Так, тримісячний строк звернення до суду закінчився 02.10.2023 року.
10.11.2023 року позивачка подала заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що позовну заяву подано засобами поштового зв'язку із дотриманням строків звернення до суду, тому тривала доставка її до суду є відповідальністю кур'єрської служби доставки. Позивачка вважає, що вона не має нести відповідальність за дії оператора поштового зв'язку та посилається на ст. 32 Закону України “Про поштовий зв'язок”.
При цьому, позовну заяву доставлено до суду тільки 13.10.2023 року у зв'язку із тим, що оператор поштового зв'язку загубив це відправлення серед інших, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 02.11.2023 №121 (а.с. 49) та актом про розшук поштового відправлення від 11.10.2023 (а.с. 50), і тільки 11.10.2023 року воно було знайдене про що складено відповідний акт. На підтвердження наведеної інформації надано відповідь ТОВ “Двадцять п'ять годин” на адвокатський запит від 02.11.2023 року №121.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені обставини не є поважними для поновлення строку звернення до суду, оскільки майже чотири місяці позивачка не цікавилась своєю позовною заявою та результатами її розгляду, що свідчить про байдуже ставлення до своїх прав та інтересів. Крім того, процесуальні наслідки несвоєчасної доставки поштової кореспонденції до суду покладаються на відправника, оскільки така особа на власний вибір обирає засоби поштового зв'язку, яким відправляє поштове відправлення.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.
Позовна заява у цій справі була подана позивачем шляхом її направлення поштою, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією приймання відправлення кур'єрською службою доставки від 26.06.2023 (а.с. 46, 53).
Відповідно до частини дев'ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Отже, позовна заява у цій справі була подана у строки, передбачені нормами КАС України, через що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення її без руху з підстав пропуску строку, а також для повернення позовної заяви.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення позовної заяви із порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим це судове рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 121, 229, 242, 294, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі №420/28051/23 скасувати.
Справу №420/28051/23 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 30.01.2024.
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький