31 січня 2024 р. Справа № 520/24261/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., по справі № 520/24261/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просив :
- визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області включити до розрахованого страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ТОВ "Полісся" (ЕДРПОУ 13550351) з 30.03.1999 по 01.11.205 (6 років 7 місяців 2 дні) та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п.4 ч. 1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 12.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він після досягнення 55-річного віку, маючи статус учасника бойових дій та будучи з 14.03.2022 року згідно Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 12.04.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення дострокової пенсії за віком. На час звернення його страховий стаж становив більше 25 років, що відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надає право на призначення дострокової пенсії за віком.
За наслідком розгляду його звернення рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області №262940013923 від 20.04.2023, прийнятим за принципу екстериторіальності, відмовлено у призначенні дострокової пенсії з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків. Про зазначене рішення ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача листом від 25.04.2023 .
Не погодившись із рішенням пенсійного органу позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачем визнано наявність у позивача стажу 27 років 02 місяці 19 днів, що також підтверджується доказами, наявними в справі, яким судом першої інстанції не надано оцінки. Крім того судом не враховані висновки Верховного Суду викладені у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 14.09.2018 у справі №482/434/17, у яких зазначено, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Зазначив, що приймаючи документи орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності. Крім того має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтування їх видачі. Проте відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки причин утворення заборгованості по сплаті страхових внесків ТОВ "Полісся" (ЄДРПОУ 13550351), не дивлячись на те, що воно і на даний час є діючим підприємством.
Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що рішення відповідача №262940013923 від 20.04.2023, оформлене у вигляді окремого письмового документа, але не може вважатися правовим актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, адже підписано начальником відділу, а не керівником ГУ ПФУ в Донецькій області.
Також зазначає, що судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, оскільки останнє впливає на права та обов'язки ГУ ПФУ в м.Києві, яке не було залучено судом першої інстанції до участі у справі.
ГУ ПФУ в Донецькій області надало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що на час звернення позивача за призначенням пенсії його страховий стаж склав 22 роки 03 місяці 27 днів, що є недостатнім для дострокової призначення пенсії за віком (необхідно не менше 25 років). До страхового стажу не зараховано період роботи з 30.03.1999 по 01.11.2005 на підприємстві "Полісся", оскільки в трудовій книжці позивача номер підстави звільнення дописано та не засвідчено належним чином, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування відсутні індивідуальні відомості.
Позивачем надано додаткові пояснення, з урахуванням відзиву, в яких зазначає, що відповідачем не зазначено який саме пункт Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не дотриманий начальником відділу кадрів ТОВ " Полісся", також просить врахувати, що дописок або виправлень до його трудової книжки ТОВ " Полісся" не вносилось, а тому неналежне оформлення трудової книжки є припущеннями відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.04.2023 звернувся за місцем реєстрації та фактичного проживання до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (Солом'янський район) із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви про призначення пенсії додав копії документів, а саме: паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, трудової книжки НОМЕР_2 , диплому про навчання НОМЕР_3 , військового квитка НОМЕР_4 , посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_5 , довідку АТ «Приватбанк» про відкритий рахунок.
Заява розглянута за екстериторіальним принципом та рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області №262940013923 від 20.04.2023 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком. Вказано, що згідно документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 22 роки 03 місяці 27 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 21.12.1998 серії НОМЕР_2 з 30.03.1999 по 01.11.2005, оскільки номер наказу дописано та одночасно з цим в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні індивідуальні відомості про сплату страхових внесків за зазначений період.
Не погодившись з відмовою у призначенні дострокової пенсії за віком позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушив.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (далі також - Закон № 1058) право на призначення дострокової пенсії за віком мають:
- військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, -а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту- Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6;
-особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
-особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування, територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6;
-особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"- після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами) (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за місцем реєстрації та фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в.м. Києві (Солом'янський район).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Проте, адміністративний позов звернуто позивачем виключно до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
До суду ГУ ПФУ у Донецькій області подав заяву про залучення до участі в справі ГУ ПФУ в м. Києві , оскільки вирішення даної справи впливає на його права та обов'язки.
При цьому, відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві судом першої інстанції залучено не було.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
30 березня 2021 року набрала чинності Постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено ГУ ПФУ у Донецькій області, а органом, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в м.Києві.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належними відповідачами у спірних правовідносинах щодо визнання протиправним та скасування рішення № 262940013923 від 20.04.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені дострокової пенсії за віком та зобов'язання призначити ОСОБА_1 з 12.04.2023 року дострокову пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є ГУ ПФУ у Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (переведення) пенсії та прийняв рішення про відмову, а також ГУ ПФУ у м. Києві, до повноважень якого належить вирішення питання про призначення дострокової пенсії.
Проте, як зазначалось вище, вказані позовні вимоги заявлено позивачем лише до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.
З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Частиною 3 статті 48 КАС України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб'єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір не з'ясував належне коло учасників справи, відповідачів, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного співвідповідача, не прийняв процесуального рішення за клопотанням відповідача про залучення до участі в справі ГУ ПФУ в м.Києві, а також не перевірив дотримання позивачем принципу територіальної підсудності справи.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлялось клопотання про залучення до участі в справі співвідповідача ГУ ПФУ в м.Києві, проте жодного процесуального рішення за ним судом першої інстанції не прийнято.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що вирішення данної справи зачіпає права та обовязки ГУ ПФУ в м.Києві.
З огляду на викладене, колегія суддів не може констатувати обґрунтованість звернення з цими позовними вимогами виключно до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, як відповідача, адже такі обставини справи, як звернення позивача до ГУ ПФУ м.Києва ( з відповідною заявою за місцем реєстрації) судом першої інстанцій не встановлювалися та не досліджувалися, а враховуючи відсутність повноважень у суду апеляційної інстанції щодо заміни відповідача на належного або залучення в якості співвідповідача, що унеможливлює дослідження таких обставин під час апеляційного перегляду справи.
Також, під час вирішення справи судом першої інстанції не з'ясовано обставини дотримання позивачем принципу територіальної підсудності та звернення безпосередньо до Харківського окружного адміністративного суду, оскільки доказів пред'явлення позивачем позову за його зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) матеріали справи не містять, місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_2 , місцем знаходження відповідача ГУ ПФУ у Донецькій області є м. Слов'янськ, Донецької області.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши залучення до справи співвідповідача , яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, мала бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно колегія суддів роз'яснює позивачу його право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
При цьому, слід звернути увагу апелянта на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах або про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 по справі № 520/24261/23 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій