ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" січня 2024 р. справа № 300/6432/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
18.09.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за № 092950010196 від 07.10.2023 та про зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу період її роботи з 10.10.1992 до 08.12.2000 та призначити пенсію з 30.09.2022.
25.09.2023 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не зарахував до її загального страхового стажу, підтверджений трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , період її роботи з 10.10.1992 до 08.12.2000, оскільки відсутня довідка про перейменування колгоспу в Асоціацію Пайовиків «Дружба» та оскаржуваним рішенням відмовив у призначенні пенсії за віком. З вказаних підстав, вважає оскаржуване рішення протиправним, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з мотивів викладених у відзиві.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 30.09.2022 про призначення пенсії за віком.
Рішенням органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії за № 092950010196 від 07.10.2022 визначено страховий стаж позивача 21 рік 06 місяців 24 дні, при необхідному страховому стажі 24 роки, відмовлено у зарахування до страхового стажу періоду її роботи з 10.10.1992 до 08.12.2000 оскільки відсутня довідка про перейменування колгоспу в Асоціацію пайовиків «Дружба», та відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком. Також цим рішенням встановлено, що позивач станом на 01.01.1993 проживала у зоні посиленого радіологічного контролю 06 років 08 місяців 05 днів.
Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки позивача, що містять відомості про його роботу та військову службу, не є підставою для відмови у зарахуванні таких періодів до стажу роботи.
При цьому суд зазначає, що висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі за № 688/947/17, провадження № К/9901/35103/18 встановлено, що фактично внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії періодів роботи на такому підприємстві.
Суд встановив, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , як основного документу, позивач з 01.02.1990 працювала в колгоспі «Дружба", який реорганізовано в Асоціацію пайовиків «Дружба». В період з 10.10.1992 до 08.12.2000 позивача працювала та була членом Асоціацію пайовиків «Дружба».
При цьому, щодо тверджень відповідача про відсутність довідки про перейменування колгоспу в Асоціацію пайовиків «Дружба», суд зазначає, що відповідно до довідки Архівного відділу № 2 Коломийського районної державної адміністрації Івано-Франківської області за № 144/08-40 від 13.04.2022 книги протоколів засідань правління колгоспу «Дружба» за 1992 рік, в архівний відділ на збереження не передавалися, тому надати рішення загальних зборів колгоспників № 2 від 10.10.1992 про те, що колгосп «Дружба» реорганізовано в Асоціацію пайовиків «Дружба» є неможливим.
Таким чином, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , підтверджено, що колгосп «Дужба" реорганізовано в Асоціацію пайовиків «Дружба», а ОСОБА_1 в період з 10.10.1992 до 08.12.2000 працювала в Асоціації пайовиків «Дружба», а у суду не виникає сумнів щодо наявності таких обставин.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 10.10.1992 до 08.12.2000, що становить більше 8 років, підлягає зарахуванню органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача.
Суд, враховуючи визначений органом Пенсійного фонду України страховий стаж позивача 21 рік 6 місяців 24 дні, при необхідному 24 роки, та встановлений наявний стаж позивача більше 8 років за період з 10.10.1992 до 08.12.2000, то на момент звернення позивача 30.09.2022 за призначенням пенсії у неї був необхідний страховий стаж більше 24 роки, і позивача мала право на призначення пенсії.
За таких обставин, суд вважає, що орган Пенсійного фонду України протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоду її роботи з 10.10.1992 до 08.12.2000 та відмовив у призначенні пенсії, тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за № 092950010196 від 07.10.2022, є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи вимоги зобов'язального характеру та застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням змісту заявлених вимог, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 10.10.1992 до 08.12.2000 в Асоціації пайовиків «Дружба» та повторно розглянути заяву позивача від 30.09.2022 про призначення їй пенсії за віком.
Вимоги в частині призначення пенсії задоволенню не підлягають, оскільки орган Пенсійного фонду України відмову у призначенні пенсії обґрунтовує відсутністю у позивача стажу роботи визначеного Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а позивач у позовних вимогах не заявляє у відповідності до якого закону має право на призначення пенсії, тільки обґрунтовує заявлені вимоги Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно, суду не доведено за яким законом позивач має право на пенсію.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Щодо тверджень відповідача про розбіжності у прізвищі позивача у долучених нею довідках та у паспорті громадянина України, то суд зазначає, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 позивач після реєстрації 24.11.1990 шлюбу позивач змінили дівоче прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, позивач, згідно з квитанцією за № 25 від 15.09.2023, підтвердила сплату судового збору на суму 1 073, 60 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору в розмірі 800 гривень пропорційно до розміру задоволених вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення за № 092950010196 від 07.10.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) від 30.09.2022 про призначення пенсії та зарахувати до її страхового стажу період роботи з 10.10.1992 до 08.12.2000 в Асоціації пайовиків «Дружба».
В задоволенні решти повних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) частину сплаченого судового збору в розмірі 800 (вісімсот) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.