09 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1767/22 (758/5818/13-ц)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ кроп"
на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - О.В. Плахов, судді: Л.М. Здоровко, Н.О. Мартюхіна) від 29.09.2023
за позовом Компанії "Novaagro limited", правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ кроп"
до ОСОБА_1
про стягнення коштів
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до 1) Компанії "Novaagro limited", правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ кроп"
2) Компанії "Phoenix capital limited"
про визнання недійсним правочину
в межах справи № 922/1767/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ кроп"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 25.04.2013 Компанія "Novaagro limited" (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ кроп" - ухвала Подільського районного суду міста Києва від 06.10.2022, залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2023 у справі №758/5818/13-ц) (далі - Позивач) подала до Подільського районного суду міста Києва позовну заяву, якою звернулась з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) на користь Позивача 586 898,37 доларів США.
1.2. Позов обґрунтований заборгованістю Відповідача перед Позивачем на спірну суму, оскільки Відповідач, як поручитель Компанії "Phoenix capital limited" (далі - Компанія) за договором поруки від 05.07.2012, не виконав зобов'язання вказаної особи перед Позивачем за укладеною між Компанією та Позивачем угодою від 01.02.2012 про розірвання (далі - Угода про розірвання) договору про надання агентських послуг № РС-004237 від 10.11.2021 (далі - Договір), а саме зобов'язання за Угодою про розірвання повернути на умовах відстрочення отриманої Компанією від Позивача суми інвестицій в цінні папери за Договором, а також сплатити проценти річні.
1.3. 30.06.2016 Відповідач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Компанії "Novaagro limited" та Компанії "Phoenix capital limited" про визнання недійсним договору поруки від 05.07.2012, укладеного між Компанією "Phoenix capital limited", Компанією "Novaagro limited" та Відповідачем на забезпечення виконання зобов'язань Компанії "Phoenix capital limited" перед Компанією "Novaagro limited" за Угодою про розірвання Договору.
1.4. 07.11.2022 Господарський суд Харківської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" (далі - Кредитор) провадження у справі № 922/1767/22 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ кроп" (далі - Боржник), визнати вимоги Кредитора до Боржника в сумі: 4 118 000 грн 00 коп., 24 810 грн 00 коп. сплаченого судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі, у сумі 60 300 грн 00 коп. витрат пов'язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно зі статтею 34 Кодексу України з процедур банкрутства) та 48 379 грн 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича тощо.
1.5. 09.03.2023 Подільський районний суду міста Києва постановив ухвалу (залишену без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.06.2023 у справі № 758/5818/13-ц) про задоволення клопотання представника Позивача - адвоката Чоломбитько Ю.О. про передачу справи № 758/5818/13-ц до господарського суду та про передачу цивільної справи № 758/58180/13-ц - за позовом Компанії "Novaagro limited" до Відповідача про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом Відповідача до Компанії "Novaagro limited", Компанії "Phoenix capital limited" про визнання недійсним правочину - до Господарського суду Харківської області, в провадженні якого перебуває господарська справа № 922/1767/22 про банкрутство Боржника (Позивача).
1.6. 18.07.2023 Господарський суд Харківської області ухвалив приєднати справу №758/5818/13-ц до справи № 922/1767/22 про банкрутство Боржника для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство тощо.
1.7. 04.08.2023 Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що належать Відповідачу.
1.8. Заява обґрунтована необхідністю вжити наведений захід забезпечення позову, оскільки для виконання Боржником (Позивачем) зобов'язань перед власними кредиторами у справі про банкрутство йому необхідно захистити власні права та стягнути існуючу заборгованість з дебіторів, зокрема, шляхом забезпечення реального виконання рішення за позовом до Відповідача, який між тим, не зважаючи на існування спірної заборгованості понад 11 років, усіма можливими способами протидіє ухваленню законного рішення у цій справі: зловживає процесуальними правами (оскаржує очевидно законні судові рішення, заявляє необґрунтовані відводи суду, подає клопотання про призначення експертизи і зупинення провадження у справі, однак не надає матеріали для проведення експертизи, а також подає клопотання про залишення позову без розгляду), що в сукупності вказує на сумніви у виконані Відповідачем рішення у цій справі у разі задоволення вимог Позивача, а також вказує, що Відповідач також буде протидіяти виконанню законного рішення.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 07.08.2023 Господарський суд Харківської області ухвалив: задовольнити клопотання Позивача та накласти арешт на грошові кошти, що належать Відповідачу, в межах суми позову в 21 305 918 грн 44 коп. (586 898,37 доларів США за курсом НБУ на дату подання заяви), які перебувають на всіх рахунках Відповідача в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, з визначенням боржником Відповідача, а стягувачем - Позивача.
2.2. Судове рішення мотивоване наявністю підстав для арешту грошових коштів Відповідача в межах спірної суми вимог, оскільки він не має жодного нерухомого майна, яке б могло бути реалізоване в процедурі виконання рішення у цій справі, а право та можливість Відповідача розпорядитись власними коштами, які перебувають на його рахунках в банківських установах, беззаперечно утруднить в майбутньому виконання судового рішення у цій справі, якщо це рішення буде ухвалене на користь Позивача.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 29.09.2023 Східний апеляційний господарський суд постановив: задовольнити апеляційну скаргу Відповідача, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.08.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні вимог про забезпечення прозову у цій справі.
3.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою Позивача, оскільки він не довів існування обставин, які б підтверджували необхідність вжиття цих заходів у цій справі, а саме не надав доказів неспроможності Відповідача виконати судове рішення у цій справі у разі задоволення вимог Позивача; а також не навів жодних конкретних обставин вчинення Відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову у цій справі, зокрема дій щодо безпідставного витрачання коштів, приховування активів тощо. При цьому, апеляційний суд врахував, що накладення арешту на грошові кошти Відповідача на всіх рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах може призвести до неможливості виконання Відповідачем інших договірних зобов'язань та до погіршення фінансового стану Відповідача. Суд зазначив, що Позивач не виконав належним чином обов'язок довести відсутність у Відповідача активів як підставу для застосування заходів забезпечення позову, тоді як у справі був наданий лише витяг стосовно нерухомого майна, яке відсутнє у Відповідача, однак не надані та у справі відсутні інші запити щодо іншого майна, яке може мати Відповідач.
Поряд з цим апеляційний суд відхилив аргументи Відповідача в апеляційній скарзі щодо накладення арешту на грошові кошти на рахунку в АТ "Укрексмбанк", на який Відповідач отримує заробітну плату військовослужбовця, оскільки відповідні докази надійшли у справу отримані після постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали, тому суд першої інстанції не надавав оцінку відповідним аргументам та доказам, а у суду відсутні повноваження перевіряти підстави відкриття та призначення відповідних рахунків боржника при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, тоді як відповідний аргумент Відповідач може заявити при зверненні до приватного виконавця з вимогою про зняття арешту з конкретної суми коштів та у разі бездіяльності виконавця, оскарживши його дії в судовому порядку.
4. Встановлені судами обставини
4.1. Предметом первісного позову у цій справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача грошових коштів в розмірі 586898,37дол.США, як поручителя за договором поруки від 05.07.2012.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що 10.11.2011 між Компанією "Phoenix capital limited" та Компанією "Novaagro limited" було укладено договір про надання агентських послуг № PC004237, відповідно до умов якого Компанія "Phoenix capital limited" зобов'язалась за рахунок Компанії "Novaagro limited" та на її користь здійснювати інвестування в цінні папери. На виконання зазначеного договору компанія "Novaagro limited" перерахувала компанії "Phoenix capital limited" 500000,00 доларів США.
4.2. 01.02.2012 було укладено угоду про розірвання договору про надання агентських послуг № PC-004237 від 10.11.2011, згідно з пунктами 2.1, 3, 5 якої Компанія "Phoenix capital limited" зобов'язалась повернути компанії "Novaagro limited" перераховані 500000,00 доларів США до 01.11.2012 та проценти.
05.07.2012 між Компанією "Novaagro limited", компанією "Phoenix capital limited" та Відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого Відповідач поручився перед компанією "Novaagro limited" за виконання обов'язків Компанії "Phoenix capital limited", встановлених Угодою про розірвання Договору (включно з усіма додатками та додатковими угодами до нього).
Відповідно до пункту 1.4 договору поруки від 05.07.2012 порукою забезпечується виконання зобов'язання щодо сплати компанією "Phoenix capital limited" грошових коштів, в тому числі основної суми боргу в розмірі 500000,00 доларів США та процентів.
Оскільки Компанією "Phoenix capital limited" зобов'язання виконано не було, Компанія "Novaagro limited" звернулась до суду з позовом до поручителя - Відповідача про стягнення грошових коштів в розмірі 586 898,37 доларів США за договором поруки від 05.07.2012.
4.3. За договором про відступлення права вимоги (заміни кредитора в зобов'язанні) від 01.10.2020 первісний кредитор - Компанія "Novaagro limited", відступив ТОВ "Топ кроп" право грошової вимоги в загальній сумі 1 150 000 доларів США, що складається з вимоги про повернення суми інвестиції в сумі 500000 доларів США, сплати відсотків за період від 01.02.2012 до 01.10.2020 в сумі 650000 доларів США та будь-якої іншої вимоги за Угодою від 10.11.2011 про розірвання Договору на користь первісного кредитора (Компанії "Novaagro limited"), що забезпечено порукою Відповідача (відповідно до договору поруки від 05.07.2012).
4.4. Відповідач зазначив, що з 14.03.2022 у зв'язку із повномасштабною війною російської федерації проти України за власним бажанням вступив до лав Збройних Сил України та виконував бойові завдання в складі військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження військові частини - місто АДРЕСА_1), що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 11.04.2022 № 174 та листом кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України.
02.03.2023 Відповідач був переведений і на даний час перебуває на військовій службі у військові частині НОМЕР_2 від 21.07.2023 № 26/1828 (форма 5), а також витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 02.03.2023 № 49ДСК.
Відповідач стверджує, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд наклав арешт на грошові кошти Відповідача у всіх банківських установах, в тому числі на рахунку в АТ "Укрексмбанк", на який ОСОБА_1 зараховується заробітна плата (грошове забезпечення військовослужбовця).
4.5. Надані Відповідачем докази перебування на військовій службі в Збройних Силах України були отримані вже після постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали від 07.08.2023, а суд першої інстанції не надавав їм оцінку.
4.6. 22.09.2023 Відповідач подав до апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№11462), а саме: належним чином посвідчену копію довідки Центрального відділення АТ "Укрексмбанк" в місті Києві від 31.08.2023 № 0016412/27677-23; копію заяви ТОВ "Топ кроп" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. про відкриття виконавчого провадження; копію постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторії Михайлівни від 10.08.2023 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4; копію постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторії Михайлівни від 10.08.2023 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4; перелік адресатів, яким приватний виконавець Жданович В.М. направив на виконання постанову від 10.08.2023 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_4; копію листа Філії АТ "Укрексмбанк" у місті Києві № БТ/0400140/5320-23 від 15.08.2023 щодо виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника; докази направлення довідки (АТ "Укрексмбанк") в місті Києві від 31.08.2023 №0016412/27677-23 від 31.08.2023 іншим учасникам справи (для суду).
28.09.2023 Позивач за первісним позовом подав до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалу господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №922/1767/22 (758/5818/13-ц) залишити без змін.
4.7. Позивач в заяві про забезпечення позову не навів жодних обставин вчинення Відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, в тому числі і дій щодо безпідставного витрачання ним коштів, приховування активів, тощо.
4.8. Позивач не надав до суду доказів неспроможності Відповідача виконати рішення суду в разі задоволення первісного позову.
4.9. Позивач до заяви про забезпечення позову додав лише витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 339894603 від 20.07.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не має жодного нерухомого майна. Будь-яких інших запитів щодо іншого майна, що може знаходитись у власності Відповідача, до матеріалів справи надано не було.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 17.10.2023 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2023, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.08.2023 залишити в силі.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі, апеляційний суд порушив норми пункту 4 частини третьої статті 2, статті 13 ГПК України - принцип змагальності (незабезпечення рівності прав учасників, що полягає у застосуванні завідомо недосяжного стандарту доказування для позивача), статті 79 ГПК України - вірогідність доказів (неврахування належних, допустимих доказів позивача …), частини другої статті 136 ГПК України - підстави застосування заходів забезпечення позову (неправильно встановлено відсутність підстав для забезпечення позову), статті 287 ГПК України - підстави скасування судового рішення (скасовано судове рішення за відсутності підстав для такого скасування), оскільки без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених в постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22 та від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність потенційних ризиків невиконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову з метою гарантування відновлення прав Позивача у спірних правовідносинах.
За аргументами скаржника, апеляційний суд також не врахував висновки щодо застосування наведених норм щодо умов та підстав для вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, що викладені в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, а також в постановах Верховного Суду: від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.08.2020 у справі № № 904/2357/20, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.
6.2. При цьому скаржник зазначив, що апеляційний суд не врахував та не надав оцінки обставинам та доказам, що вказують на намір Відповідача уникнути стягнення спірної суми та виконання рішення у цій справі (у разі ухвалення рішення на користь Позивача), а саме, не врахував:
- невдалу спробу Відповідача виїхати за кордон після ухвалення 04.10.2013 Подільським районним судом міста Києва заочного рішення у справі № 758/5818/13-ц, яким було задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 586 898,37 доларів США;
- протидію законному судовому провадженню у цій справі через неодноразові необґрунтовані відводи судді загального місцевого суду, що розглядала цю справу;
- докази на підтвердження відсутності у Відповідача будь-якого майна, за рахунок якого Відповідач може виконати рішення у цій справі у разі задоволення позову судом;
- численні клопотання про почеркознавчу технічну експертизу, однак надавити зразок власного підпису на яку Відповідач відмовився після надання Позивачем для експертизи підписані Відповідачем оригінали договорів, за якими виникла спірна заборгованість (цей факт підтверджено ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02.04.2021);
- факт заволодіння Відповідачем через підконтрольну юридичну особу (Компанію) спірною сумою грошових коштів і продовження безпідставно користуватись цими коштами з моменту заволодіння ними та протягом всього часу розгляду цієї справи.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. Згідно з аргументами у відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує аргументи в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові, наголошуючи на тому, що Позивач помилково вважає заперечення Відповідачем вимог Позивача достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, тоді як Позивач не надав доказів на підтвердження обставин того, що існують підстави вважати, що незастосування заходів забезпечення позову утруднить чи унеможливить виконання судового рішення у цій справі у разі його ухвалення на користь Позивача.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо передумов для забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів
8.1. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, винесені за результатами розгляду заяви Позивача про вжиття заходів для забезпечення позову про стягнення грошових коштів з Відповідача.
А тому Суд звертається до правил вжиття заходів забезпечення позову у господарському судочинстві.
8.2. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
8.3. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
8.4. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
8.5. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
8.6. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта зазначеної статті ГПК України ).
8.7. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17).
8.8. Крім цього, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
А тому заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Отже обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
8.9. Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а тому метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Отже забезпечення позову застосовується як гарантія реального задоволення законних вимог позивача.
А тому господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Звідти, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
8.10. Водночас, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20).
8.11. В свою чергу, господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача; забезпечити запобігання порушенню, у зв'язку з вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
8.12. Предметом спору у цій справі стала заявлена Позивачем до Відповідача спірна сума заборгованості, вимога про сплату якої обґрунтована Позивачем обов'язком Відповідача як поручителя Компанії виконати замість неї укладену Компанією з Позивачем, однак не виконану Угоду про розірвання, а саме обов'язком Відповідача як поручителя Компанії повернути отриману нею від Позивача суму інвестицій та сплатити обумовлені цією угодою проценти (пункти 1.2, 4.1, 4.2).
Отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення первісного позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного Позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
8.13. При цьому, Суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Отже інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
8.14. Водночас умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 8.3).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
8.15. Суди встановили, що у Відповідача у власності відсутнє нерухоме майно, яким би він міг розпорядитись на користь третіх осіб, однак на шкоду Позивача, тобто утруднивши або унеможлививши тим самим виконання судового рішення у разі задоволення первісного позову у цій справі за рахунок (пункт 4.9).
При цьому Позивач в заяві про забезпечення позову не навів жодних обставин вчинення Відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, в тому числі і дій щодо безпідставного витрачання ним коштів, приховування активів тощо. Також Позивач не надав до суду доказів неспроможності Відповідача виконати рішення суду в разі задоволення первісного позову (пункти 4.7, 4.8). Крім цього, апеляційний суд вказав, що Позивач не надав та у справі відсутні запити та докази щодо іншого майна, яке може мати Відповідач та за рахунок якого також може бути виконано судове рішення у разі задоволення вимог Позивача у цій справі (пункт 3.2) (автомобілі, інші транспортні засоби та/або інше рухоме майно тощо).
8.16. У зв'язку з викладеним, виходячи з наведеного Позивачем як в заяві про забезпечення позову (пункт 1.8), так і в касаційній скарзі (пункти 6.1, 6.2) обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову за вимогами Позивача у вигляді арешту грошових коштів Відповідача, Суд доходить висновку, що заявлені Позивачем підстави для застосування у цій справі вказаного заходу забезпечення позову загалом зводяться та обумовлені:
- запереченням Відповідачем вимог Позивача у спірних правовідносинах за первісним позовом;
- активною позицією Відповідача протягом всього періоду розгляду цього позову - більше ніж десять років (з квітня 2013, пункт 1.1), у запереченні вимог Позивача за первісним позовом, що виявляється, зокрема і у застосуванні відповідних процесуальних інструментів (звернення із зустрічним позовом, пункт 1.3, подання клопотань про проведення експертизи тощо);
що, між тим, не вказує та не доводить обставин існування передбачених законом передумов для застосування заявленого Позивачем заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах (стаття 136 ГПК України).
У цьому висновку Суд, попри дозвіл законодавця забезпечувати позов на будь-якій стадії розгляду справи (частина друга статті 136 ГПК України), також враховує факт звернення Позивача із заявою про забезпечення позову більше ніж через 10 років після звернення із первісним позовом у спірних правовідносинах (пункти 1.1, 1.8), тоді як Позивач, всупереч вимогам законодавця (частина друга статті 137 ГПК України, пункти 8.10, 8.11, 8.14), не навів жодних аргументів та обставин, які б вказували, що з моменту звернення Позивача із первісним позовом поведінка Відповідача змінилась і його дії (поведінка) беззаперечно вказують на достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявленого Позивачем у цій справі заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів Відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача за первісним позовом у разі ухвалення рішення про його задоволення.
8.17. А тому Суд погоджується із висновком апеляційного суду в оскаржуваній постанові про недоведення Позивачем існування обставин, які б підтверджували необхідність вжиття заявленого у цій справі заходу забезпечення первісного позову, оскільки Позивач не надав докази неспроможності Відповідача виконати судове рішення у цій справі у разі задоволення вимог Позивача, не навів всупереч положенням статей 136, 137 ГПК України жодних конкретних обставин вчинення Відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову у цій справі, зокрема дій щодо безпідставного витрачання коштів, приховування активів тощо.
Суд також погоджується і з висновком апеляційного суду в оскаржуваному рішенні, що накладення арешту на грошові кошти Відповідача на всіх рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах може призвести до неможливості виконання Відповідачем інших договірних зобов'язань та до погіршення фінансового стану Відповідача.
Дійшовши наведеного висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами Відповідача (пункт 7.1) та відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 6.1, 6.2).
8.18. У зв'язку із викладеним доводи скаржника щодо неправомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду про скасування застосованого місцевим судом заходу забезпечення первісного позову за вимогами Позивача у вигляді арешту грошових коштів Відповідача, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
8.19. А тому висновки апеляційного суду про відсутність підстав для застосування, за заявою Позивача, заходів забезпечення позову зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
8.20. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ кроп" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 у справі № 922/1767/22 (758/5818/13-ц) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді К.М. Огороднік
В.Я. Погребняк