16 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 908/713/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" та ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Т.А. Верхогляд, судді: А.Є. Чередко, Ю.Б. Парусніков) від 13.09.2023
за заявою Комунального підприємства "Водоканал"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора (Комунального підприємства "Водоканал") - Руденко Д.В. (в порядку самопредставництва),
представник боржника - Віталій Максименко, директор, Мартиненко К.І., адвокат,
розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Загрія Р.О.,
представник скаржника (ОСОБА_1) - не з'явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 11.06.2020 Господарський суд Запорізької області ухвалив: відкрити, за заявою Комунального підприємства "Водоканал", провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Грааль" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Колошина В.П.
25.11.2021 Господарський суд Запорізької області ухвалив: задовольнити заяву арбітражного керуючого Колошина В.П. про відсторонення його від виконання обов'язків розпорядника майна Боржника, відсторонити арбітражного керуючого Колошина В.П. від виконання повноважень розпорядника майна у цій справі та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Загрію Романа Олеговича, якого зобов'язано скликати збори кредиторів, де вирішити питання про подальший рух справи, а також визначена дата підсумкового засідання суду у цій справі тощо.
1.2. 05.10.2022 розпорядника майна Загрія Р.О. подав до суду звіт про хід процедури розпорядження майна Боржника та реєстр вимог кредиторів, згідно з якими у Боржника відсутня заборгованість із заробітної плати, до реєстру вимог кредиторів включені вимоги: Комунального підприємства "Водоканал" - на суму 626 83 грн 54 коп. (із задоволенням у четверту чергу, Приватного підприємства "Піранья" - на суму 4 204 грн 00 коп. (із задоволенням у першу чергу) та на суму 388 018 грн 00 коп. (із задоволенням у четверту чергу), та Концерну "Міські теплові мережі" - на суму 4 204 грн 00 коп. (із задоволенням у першу чергу) та на суму 2 205 941 грн 20 коп. (із задоволенням у четверту чергу); серед активів Боржника основні фонди (частина (759/1000) гуртожитку по вул. Руставелі, 12 в місті Запоріжжя, далі- Гуртожиток) та дозвіл на користування надрами Другарського родовища, що розташоване в Куйбишевському районі Запорізької області.
При цьому, у звіті зазначено, що зборами кредиторів відкладено вирішення питання про прийняття рішення щодо наступної процедури банкрутства Боржника.
Також у звіті розпорядник майна зазначив про відшкодування йому несплаченої за період виконання повноважень у цій справі з 25.11.2021 до 29.09.2022 грошової винагороди в сумі 198 600 грн 00 коп.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 08.11.2022 Господарський суд Запорізької області ухвалив: затвердити звіт арбітражного керуючого Загрія Р.О. про нарахування грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна Боржника за період з 25.11.2021 до 29.09.2022 в сумі 198 600 грн 00 коп. та звіт про здійснення та відшкодування витрат в сумі 836 грн 00 коп.; а провадження у справі про банкрутство Боржника закрити.
2.2. Судове рішення мотивоване відсутністю ознак неплатоспроможності Боржника, оскільки загальна сума заборгованості Боржника перед кредиторами (3 229 238 грн 74 коп.) грн складає лише 7,46 % від суми його активів, вартість яких становить 43 258 280 грн 00 коп. Рішення в частині затвердження звіту розпорядника майна мотивовано схваленням цього звіту рішенням комітету кредиторів Боржника 29.09.2022, правильністю розрахунку винагороди та витрат в цьому звіті та відповідністю цього звіту вимогам КУзПБ.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 13.09.2023 Центральний апеляційний господарський суд за результатами розгляду апеляційної скарги ініціюючого кредитора на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.11.2022 постановив скасувати цю ухвалу місцевого суду, а справу передати до місцевого суду для продовження розгляду на стадію розпорядження майном.
3.2. Судове рішення мотивоване передчасністю висновку місцевого суду про відсутність ознак неплатоспроможності Боржника з посиланням на вартість активів Боржника - частини Гуртожитку вартістю 43 258 280 грн 00 коп., оскільки суд не дослідив обставини щодо спроможності Боржника погасити заборгованість перед його кредиторами, відсутній аналіз фінансово-господарського стану Боржника через нездійснення цього аналізу внаслідок ненадання Боржником розпоряднику майна відомостей за останні три роки, відсутність прояву Боржником добросовісної поведінки щодо виконання зобов'язань, не зважаючи на факт прострочення кредиторської заборгованості, зокрема перед ініціюючим кредитором з 2010 року. Поряд з цим апеляційний суд вказав на неможливість задоволення кредиторських вимог від реалізації нерухомого майна Боржника, оскільки встановлена постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2023 року у справі №908/713/20 (908/1472/20) (за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" про передачу у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради частини Гуртожитку) дія мораторію згідно із Законом України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" на відчуження Гуртожитку позбавляє кредиторів Боржника можливості задовольнити їх вимоги за рахунок продажу цього нерухомого майна.
З посиланням на вказану постанову апеляційний суд вказав, що Гуртожиток, включений до статутного капіталу Боржника, може бути переданий до територіальної громади на компенсаційній основі або на частково-компенсаційній основі, однак застосування цих механізмів поза межами провадження у справі про банкрутство фактично унеможливлять задоволення кредиторських вимог кредиторів, зокрема ініціюючого кредитора, та призведуть до порушення їх прав, що є неприпустимим.
Суд врахував, що саме через розгляд вказаної справи щодо Гуртожитку, рішення у якій може вплинути на подальший хід справи про банкрутство Боржника, зборами кредиторів не було прийнято рішення щодо подальшого руху цієї справи про банкрутство.
Ухвала в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Загрія Р.О. про нарахування основної грошової винагороди та відшкодування витрат не оскаржувалась, а тому і не переглядалась.
4. Встановлені судами обставини
4.1. Відповідно до звіту розпорядника майна від 04.02.2022 № 02-43/66 розпорядником майна сумісно з керівником Боржника було проведено повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів в касі, цінних паперів та бланків суворої звітності, розрахунків з дебіторами та кредиторами, незавершеного будівництва, незавершеного капітального будівництва та незавершеного ремонту з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 20.12.2021.
4.2. Внаслідок проведеної інвентаризації встановлено, що до основних засобів Боржника належить Гуртожиток (літ. А-5) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12, загальною площею 5 768, кв.м, частка власності 759/1000, а також обліковується дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги в сумі 3 044 237 грн 99 коп. та кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги - 3 229 240 грн 74 коп.
4.3. Листом від 27.09.2022 керівник Боржника надав довідку про дебіторську заборгованість станом на 01.09.2022, яка становить 3 901 954 грн 14 коп.
4.4. Відповідно до звіту про оцінку № 02-09-2022 від 27.09.2022 ринкова вартість 759/1000 гуртожитку /літ.А-5/ в м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12 становить 43 258 280 грн 00 коп.
4.5. 15.09.2022 розпорядник майна Боржника направив на адресу керівника Боржника, кредитора, уповноваженій особі учасників, уповноваженій особі працівників Боржника запрошення на збори кредиторів та засідання комітету кредиторів, які призначено було на 29.09.2022.
Відповідно до запрошення запронований наступний порядок денний зборів кредиторів: прийняття рішення щодо наступної процедури банкрутства: схвалення плану санації та клопотання перед судом про введення процедури санації боржника або звернення до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
4.6. 29.09.2022 відбулись збори кредиторів, оформлені протоколом № 1, які, зокрема, прийняли наступні рішення: відкласти збори кредиторів з розгляду питання про прийняття рішення щодо наступної процедури банкрутства: схвалення плану санації та клопотання перед судом про введення процедури санації боржника або звернення до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Станом на 08.11.2022 рішення зборів кредиторів відносно подальшого руху справи про банкрутство Боржника суду не надано.
4.7. У Боржника наявна кредиторська заборгованість в сумі 3 229 238 грн 74 коп., яка визнана господарським судом та включена розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За наслідком проведеної процедури розпорядження майном вартість активів Боржника становить 43 258 280 грн 00 коп. Загальна сума заборгованості Боржника перед кредиторами складає 7,46 % від суми його активів.
4.8. Основним видом діяльності Боржника є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
4.9. 29.09.2022 під час проведення зборів кредиторів було встановлено, що у провадженні господарського суду Запорізької області в межах справи про банкрутство перебуває справа №908/713/20 (908/1472/20) за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" про передачу у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради частини гуртожитку. Предметом спору у цій справі є частина 759/1000 будівлі № 12 по вул. Руставі в місті Запоріжжі, яка належить Боржнику на праві власності. Рішенням господарського суду Запорізької області відмовлено Запорізькій міській раді у задоволенні позову.
4.10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі № 908/713/20 (908/1472/20) за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" про передачу у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради частини гуртожитку, встановлено, що спірна будівля Гуртожитку в силу положень частини четвертої 4 статті 1, пункту 2 статі 1-1 Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" за характеристиками підпадає під категорію гуртожитків, на які розповсюджується дія цього Закону.
У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі № 908/713/20 (908/1472/20) зазначено, що Гуртожиток, включений до статутного капіталу товариства, може бути переданий до територіальної громади на компенсаційній основі або на частково-компенсаційній основі.
4.11. Аналізу дійсного фінансово-господарського стану Боржника не було здійснено розпорядником майна у зв'язку з ненаданням Боржником відомостей за останні 3 роки.
5. Короткий зміст вимог касаційних скарг
5.1. 19.10.2023 Боржник та фізична особа ОСОБА_1 (який, посилаючись на право кредитора Боржника та право спільної з Боржником часткової власності на будівлю Гуртожитку, зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено про його права та інтереси) подали касаційні скарги, у яких просять скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2023, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.11.2022 залишити в силі.
6. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
6.1. Згідно з аргументами в касаційних скаргах, які є аналогічними, підставою для касаційного оскарження судового рішення у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, апеляційний суд, не врахувавши висновок Верховного Суду в постанові від 03.06.2020 у справі № 908/2030/19 (щодо закриття провадження у справі про банкрутство у разі встановлення відсутності ознак неплатоспроможності боржника) порушив норми статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункт 10 частини першої статті 90 КУзПБ, направивши цю справу для здійснення провадження у справі про банкрутство Боржника за відсутністю підстав для визнання Боржника банкрутом, тоді як наведені норми не пов'язують стан неплатоспроможності боржника з неможливістю продажу майна, вартість активів Боржника (нерухомого майна) перевищує сумою його кредиторських вимог, а Боржник, з урахуванням висновків постанові Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі №908/713/20 (908/1472/20), має право та реальну можливість поза межами справи про банкрутство, у виконавчому провадженні, продати свою частку Гуртожитку або отримати компенсацію за ринковою вартістю Гуртожитку у разі його передачі в комунальну власність і розрахуватись за рахунок отриманої компенсації зі своїми кредиторами.
6.2. Також, згідно з аргументами ОСОБА_1 в касаційній скарзі та Боржника в поясненнях щодо уточнення підстав касаційного оскарження (наданих на виконання ухвали Суду від 17.11.2023 про залишення касаційної скарги без руху) підставою для касаційного оскарження судового рішення у цій справі є також положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно застосував положення абзацу третього частини третьої Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" щодо мораторію на відчуження гуртожитків, який не діє з 01.01.2022, які у спірних правовідносинах не застосовуються та не поширюються на Гуртожиток, тому є помилковим висновок апеляційного суду про перешкоду на продаж Гуртожитку та нереальність задоволення вимог кредиторів Боржника за рахунок грошей, отриманих Боржником від його реалізації, тоді як відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної норми.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. Аргументи арбітражного керуючого Загрія Р.О. та Комунального підприємства "Водоканал" у відзивах на касаційні скарги, в яких ці особи погоджуються з оскаржуваною постановою, як правомірною та обґрунтованою, аналогічні мотивам в цьому рішенні, в яких (аргументах) вказані особи наголошують на тому, що Боржник помиляється щодо неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду в постанові від 03.06.2020 у справі № 908/2030/19, оскільки відповідний висновок був врахований апеляційним судом; а положення абзацу третього частини третьої Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" щодо мораторію на відчуження гуртожитків поширюється на Гуртожиток не припинили свою дію з 01.01.2022, як помилково стверджує ОСОБА_1 , оскільки у 2019 році були внесені зміни у вказану норму, які виключили норму щодо строку дію мораторію.
Також Комунальне підприємство "Водоканал" у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказало на відсутність у вказаної фізичної особи процесуальної дієздатності на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, оскільки його тверджень про його право кредитора Боржника та право спільної з Боржником часткової власності на будівлю Гуртожитку для цього недостатньо, так як ОСОБА_1 із вимогами про визнання кредитором Боржника у цій справі не звертався, суд, відповідно, не визнавав його кредитором Боржника та не змінював склад кредиторів у цій справі, а вирішення питання щодо переходу у цій справі до іншої процедури банкрутства не стосується та не впливає на права ОСОБА_1 , як співвласника Гуртожитку.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо ознак неплатоспроможності боржника у справі про банкрутство
8.1. Предметом спору у цій справі стало закриття провадження у справі про банкрутство Боржника (юридичної особи) з підстави невстановлення господарським судом ознак неплатоспроможності боржника (пункт 8 частини першої статті 90 КУзПБ в редакції, чинній на дату постановлення ухвали місцевого суду у цій справі - 08.11.2022, а також пункт 10 цієї статті КУзПб в його редакції станом на дату ухвалення оскаржуваної постанови - 13.09.2023).
У зв'язку з цим Суд насамперед звертається до визначення законом неплатоспроможності та її ознак.
8.2. Пряме визначення неплатоспроможності наведено в спеціальному законі, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, а саме в положеннях КУзПБ.
Статтею 1 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату ухвалення судових рішень попередніх інстанцій) передбачено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Судові процедури, що застосовуються у справі про банкрутство юридичної особи передбачені частиною першою статті 6 КУзПБ, а саме: розпорядження майном боржника, санація боржника, ліквідація банкрута.
8.3. Натомість, ні положення ГК України, на порушення статті 205 якого посилаються скаржники, ні ЦК України, на порушення статті 110 якого він також посилається (пункт 6.1) не містять норми із визначенням неплатоспроможності юридичної особи, її змісту та ознак.
Зокрема, частиною четвертою статті 205 ГК України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.
Частиною третьою статті 110 ЦК України передбачено: якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (чинним КУзПБ).
8.4. Водночас, порівнюючи наведені положення ГК України та ЦК України із положеннями КУзПБ, що мають аналогічний зміст, зокрема з положеннями статті 1 (яка визначає банкрутство, як визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури), Суд зазначає, що наведені норми ГК України та ЦК України (пункт 8.5) визначають не умови та/або ознаки неплатоспроможності боржника, а загальні, однак не спеціальні передумови для застосування норм з відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (чинного КУзПБ), а також для визнання боржника банкрутом, питання про що, між тим, не було предметом розгляду згідно з оскаржуваними судовими рішеннями.
8.5. Отже, на відміну від положень ЦК України та ГК України, за якими можна визначити загальні передумови для визнання юридичної особи (суб'єкта господарювання) - боржника банкрутом, спеціальні норми КУзПБ прямо визначають категорію, зміст та підстави як банкрутства, так і неплатоспроможності боржника, за якими зміст та ознаки неплатоспроможності є відмінними від ознак та змісту банкрутства.
8.6. Отже, неплатоспроможність боржника визначається не співвідношенням розміру активів та пасивів боржника, про що зробив помилковий висновок суд першої інстанції в скасованій апеляційним судом ухвалі та помилково вважають скаржники (пункти 2.2, 6.1), а визначається встановленими судами обставинами, які вказують на неможливість (неспроможність) боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами іншим шляхом, ніж через застосування процедур, передбачених цим КУзПБ.
8.7. При цьому Суд зауважує на такому.
Не зважаючи на таку найпоширенішу практику як задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації у справі про банкрутство юридичної особи (розділ ІV КУзПБ), задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство також здійснюється і у процедурі розпорядження майном (частина сьома статті 41 КУзПБ тощо), іу процедурі санації (розділ ІІІ КУзПБ).
Тобто законодавчі умови проведення кожної із цих процедур та встановлений в кожній із них порядок задоволення вимог кредиторів, який є відмінним від порядку та умов задоволення вимог кредиторів поза межами процедур банкрутства, саме і забезпечують можливість задовольнити грошові вимоги кредиторів відповідного боржника з дотриманням вимог закону, якщо боржник не може задовольнити ці вимоги поза межами процедур банкрутства.
Суд наголошує, що причини, за яких боржник не може задовольнити вимоги кредиторів поза межами процедур банкрутства, не зводяться лише до недостатності майна боржника (перевищення розміру пасиву боржника над його активами), а можуть бути обумовлені іншими обставинами.
8.8. Крім викладеного Суд зазначає, що за змістом вимог пункту 4 частини п'ятої статті 48, частин першої, другої статті 49 та частини першої статті 58 КУзПБ визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, зокрема, та з'ясування ознак банкрутства, здійснюється судом у підсумковому засіданні суду, а звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство належить до компетенції зборів кредиторів.
Водночас, згідно з встановленими судами обставинами збори кредиторів Боржника 29.09.2022 ухвалили відкласти вирішення питання щодо подальшої процедури банкрутства у цій справі, а станом на 08.11.2022 рішення зборів кредиторів відносно подальшого руху справи про банкрутство Боржника суду не надано (пункт 4.6).
8.9. Суд зазначає, що рішення суду, зокрема, про визнання боржника банкрутом, не може ґрунтуватись на підставі лише рішення зборів кредиторів відносно подальшого руху справи про банкрутство та клопотанні цього органу про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, однак таке рішення, як позиція такого органу у справі про банкрутство як збори кредиторів, має враховуватись та оцінюватись судом при вирішенні питання щодо застосування до боржника - юридичної особи подальшої/наступної за процедурою розпорядження майном судової процедури у справі про банкрутство (подібні висновки одноразово викладені Верховним Судом, зокрема, в постановах від 17.05.2018 у справі № 916/4932/15, від 14.08.2019 у справі № 911/2672/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9136/18, 09.10.2019 у справі № 910/12349/18, від 23.01.2020 у справі № 924/1155/18, від 16.02.2022 у справі № 927/885/17, від 13.12.2022 у справі № 904/4608/21).
8.10. Таким чином скаржники, попри вирішення судами згідно з оскаржуваними судовими рішеннями про закриття провадження у цій справі про банкрутство з підстав невстановлення ознак неплатоспроможності Боржника, помиляються у своїх аргументах в касаційній скарзі щодо цих ознак та щодо визначення неплатоспроможності, оскільки їх аргументи фактично зводяться до необхідності дослідження визначених ГК України та ЦК України передумов для застосування норм з відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (чинного КУзПБ), а також для визнання боржника банкрутом (пункт 6.1).
Між тим, ознаки банкрутства та підстави для визнання Боржника банкрутом не були, не могли та не мали бути досліджені судом на цій стадії провадження у цій справі, оскільки у справі відсутнє рішення зборів кредиторів щодо подальшої процедури банкрутства Боржника (пункт 4.6), відповідне клопотання у справі не подане та не призначене для розгляду в судовому засіданні, а суди не встановили обставин зволікання (саботування) зборами кредиторів у прийнятті такого рішення та щодо недотримання строків перебування Боржника у процедурі розпорядження майна.
8.11. Поряд з викладеним щодо закриття провадження у цій справі про банкрутство з підстав невстановлення ознак неплатоспроможності Боржника в умовах непогашеної заборгованості перед його кредиторами за наявності активу, вартість якого значно перевищує сукупний розмір визнаних судом у справі про банкрутство грошових вимог кредиторів боржника, Суд, окрім висновків в пунктах 8.6, 8.7, також враховує таке.
8.12. Метою врегулювання неплатоспроможності у процедурі банкрутства, за загальним правилом, є задоволення існуючих вимог кредиторів у межах процедур, встановлених КУзПБ (положення преамбули цього Кодексу).
Водночас суд у межах процедур банкрутства повинен аналізувати реальний економічний характер відносин, що склався у межах процедури банкрутства, аби, за загальним правилом, не допустити ліквідації платоспроможного боржника, що мало б ознаки фіктивного банкрутства, але й не допустити ситуації, аби законні вимоги конкурсних кредиторів залишалися б незадоволеними, зокрема й у випадку закриття провадження у справі про банкрутство з мотиву відсутності ознак неплатоспроможності.
Тому наявність або відсутність ознак неплатоспроможності має встановлюватися не лише формально, а й з огляду на зміст реальної економічної діяльності боржника та інтереси кредиторів, які полягають, передусім, у бажанні погасити свої вимоги у межах існуючої процедури банкрутства.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2023 у справі № 908/794/19.
8.13. Крім цього, в умовах щодо фактичного конфлікту інтересів між Боржником - з однієї сторони, та кредиторами - з іншої сторони, про що свідчить заперечення кредиторами на всіх стадіях як ухвалення оскаржуваних судових рішень та і їх перегляду (пункти 3.1, 7.1) закриття провадження у цій справі з підстав невстановлення ознак неплатоспроможності Боржника, Суд вважає за необхідне при прийнятті рішення про закриття провадження у цій справі також досліджувати як об'єктивну, так і суб'єктивну складові діяльності Боржника.
Об'єктивна складова діяльності боржника полягає в аналізі наявних у боржника активів, економічної доцільності та ефективності їх використання у розрізі можливості погашення наявного боргу перед конкурсним кредитором.
Суб'єктивна складова діяльності боржника зводиться до аналізу поведінки боржника, яка повинна бути максимально відкритою відносно конкурсного кредитора і спрямована на пошук реальних шляхів погашення боргу перед ним до моменту введення ліквідаційної процедури.
8.14. У судовому засіданні в суді касаційної інстанції було підтверджено, що за відсутності проведеного розпорядником майна аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності Боржника та становища на ринках Боржника (пункт 4.11), подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов'язком розпорядника майна боржника, визначеним частиною третьою статті 44 КУзПБ, та дозволяє суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника, унеможливлюється погодження конфліктуючими сторонами (у спірних правовідносинах: боржником та кредиторами) способів, які б призвели до погашення наявного боргу перед усіма кредиторами Боржника на всю визнану судами у цій справі суму кредиторських вимог.
8.15. Отже, у такий ситуації обов'язком суду при вирішенні питання подальшої долі процедури банкрутства є питання врахування інтересів всіх кредиторів у справі, аби забезпечити їх законний інтерес у погашенні своїх вимог до боржника.
Крім цього, закриття провадження у справі про банкрутство за умови існування непогашеної кредиторської заборгованості, відсутності рішення/згоди кредиторів щодо шляхів погашення такої заборгованості поза межами процедури банкрутства, відсутності аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності Боржника та становища на ринках Боржника та встановлених судовим рішенням обмежень щодо вільного розпорядження Боржником єдиним його активом було би невиправданим втручанням у право таких кредиторів на майно у світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на відсутність видимих, чітко визначених з юридичної точки зору перспектив погашення такої заборгованості.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2023 у справі № 908/794/19.
8.16. Суд критично ставиться до можливості покластися у спірних правовідносинах на положення Розділу І Книги ІІІ КУЗпБ, які регулюють процедуру відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб, згідно з якими у випадку закриття провадження у цій справі про банкрутство залишаються передумови для відкриття нового провадження у справі про банкрутство того ж боржника з ініціативи кредиторів, чиї вимоги залишаться незадоволеними у межах цієї справи про банкрутство боржника, з огляду на таке.
Подібний хід подій, на думку Суду, не відповідав би головному завданню провадження у справі про банкрутство - найповнішому задоволенню вимог існуючих кредиторів, зокрема конкурсних, у межах вже відкритого провадження у справі про банкрутство. Верховний Суд зазначає, що процедура банкрутства об'єднує в собі не лише юридичні, а й економічні аспекти, які можуть змінюватися протягом процедур банкрутства, при цьому суд повинен відповідним чином реагувати на ситуацію у справі про банкрутство заради основної мети банкрутства - погашення існуючих боргів боржника, а у випадку можливості - й відновлення платоспроможності боржника.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2023 у справі № 908/794/19.
8.17. У цій справі суди встановили обставини, зокрема, щодо:
- єдиного активу Боржника, яким є частка у Гуртожитку вартістю 43 258 280 грн 00 коп. (пункти 4.4, 4.7)
- основного виду діяльності Боржника, яким є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (пункт 4.8);
- суми кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, тобто, пасиву Боржника, який складає 3 229 238 грн 74 коп. (пункт 4.7);
- нездійснення розпорядником майна аналізу дійсного фінансово-господарського стану Боржника у зв'язку з ненаданням Боржником відомостей за останні 3 роки (пункт 4.11);
- встановлення 29.09.2022 під час проведення зборів кредиторів Боржника обставин перебування у провадженні Господарського суду Запорізької області в межах справи про банкрутство справи № 908/713/20 (908/1472/20) за позовом Запорізької міської ради до Боржника про передачу у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради частини Гуртожитку, яка належить Боржнику на праві власності, та ухвалення у вказаній справі рішення про відмову Запорізькій міській раді у задоволенні позову (пункт 4.10);
- формулювання апеляційним судом в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі № 908/713/20 (908/1472/20) висновків про належність спірної будівлі Гуртожитку за її характеристиками, згідно з частиною четвертою статті 1, пункту 2 статі 1-1 Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків", до категорії гуртожитків, на які поширюється дія вказаного Закону - мораторію на його відчуження на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно), а саме: Гуртожиток, включений до статутного капіталу товариства, може бути переданий до територіальної громади на компенсаційній основі або на частково-компенсаційній основі (пункт 4.10).
8.18. Враховуючи викладене та наведені встановлені судами обставини у цій справі, Суд погоджується із висновком апеляційного суду, що наявність у Боржника такого активу як частини Гуртожитку оціночною вартістю 43 258 280 грн 00 коп., попри кредиторську заборгованість в 3 229 238 грн 74 коп., яка становить 7,46 % від суми активів Боржника, за наявності судових висновків в іншій справі про законодавчі перешкоди щодо вільного розпорядження Боржником цими активами через поширення на Гуртожиток мораторію на його відчуження на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно), а також за відсутності аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності Боржника та становища на ринках Боржника, зокрема, і у контексті можливості реалізації вказаних активів Боржника з метою задоволення вимог кредиторів Боржника у межах процедур у справі про банкрутство, між тим спростовує відсутність ознак неплатоспроможності Боржника станом, як на дату ухвалення місцевим судом рішення про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника, так і на дату ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови.
8.19. Суд відхиляє аргументи скаржників (пункт 6.2) про неправильне застосування апеляційним судом у спірних правовідносинах положень абзацу третього частини третьої Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" щодо мораторію на відчуження гуртожитків, оскільки застосування норм цього закону при ухваленні оскаржуваних рішень не мало місце, відповідні висновки були сформульовані апеляційним судом не в оскаржуваній постанові, а в судових рішеннях в іншій справі (№ 908/713/20 (908/1472/20), за позовом Запорізької міської ради до Боржника про передачу у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради частини Гуртожитку), тоді як суд апеляційної інстанції у цій справі лише послався на цей висновок та врахував його, взявши до уваги, а тому Суд позбавлений процесуального права оцінювати правильність висновків, що були сформульовані в іншій справі, а не у цій - при ухваленні оскаржуваної постанови.
8.20. Таким чином доводи скаржників (пункти 6.1, 6.2) про відсутність ознак неплатоспроможності Боржника у цій справі та про незаконність скасування апеляційним судом ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника з підстав невстановлення щодо нього ознак неплатоспроможності, з направленням апеляційним судом справи до місцевого суду для продовження її розгляду на стадію розпорядження майном не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
8.21. А тому висновки суду в оскаржуваній постанові про відсутність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Боржника та про спростування висновків в скасованій ухвалі суду першої інстанції про відсутність ознак неплатоспроможності Боржника у цій справі зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
8.22. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг та залишення без змін оскаржуваної постанови апеляційного суду, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" та ОСОБА_1 залишити без задоволення
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 908/713/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді С.В. Жуков
В.Я. Погребняк