номер провадження справи 9/262/23
30.01.2024 Справа № 908/3385/23
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», код ЄДРПОУ 16285602 (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА-СІЧ», код ЄДРПОУ 0230792 (69104, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16)
про стягнення суми 109482,01 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення з відповідача: Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА-СІЧ» суми 109482,01 грн страхового відшкодування.
Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов'язань щодо компенсації страхового відшкодування, виплаченого позивачем власнику пошкодженого автомобіля «Skoda Karoq», д.н. НОМЕР_1 у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 19.02.2022 внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу «Hyundai Sonata», д.н. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого на момент скоєння ДТП була застрахована в ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА-СІЧ». Позов обґрунтовано ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України,ст.ст. 3, 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором добровільного страхування №570545052.21 від 17.12.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.11.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3385/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою господарського суду від 13.11.2023 позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
27.11.2023 від позивача до господарського суду надійшла заява на виконання вимог ухвали від 13.11.2023, до якої додані відповідні документи на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.12.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3385/23, присвоєний номер провадження 9/262/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.12.2023 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, зокрема, що під час розгляду Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя справи про адміністративне правопорушення №335/3433/22 питання про наявність або відсутність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не досліджувалось. Таким чином, у ПрАТ «СК «Оранта-Січ» відсутні правові підстави для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що трапилась 19.02.2022.
У відповіді на відзив від 13.12.2023 позивач на спростування доводів відповідача, зокрема, зазначив, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
10.01.2024 до суду від Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» надійшло клопотання №111 від 09.01.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.01.2024), в якому позивач, враховуючи складність справи, можливість залучення третіх осіб, призначення експертизи у справі, просив суд розгляд даної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання АТ «СК «ІНГО» про розгляд справи №908/3385/23 за правилами загального позовного провадження.
16.01.2024 до суду від Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» надійшло клопотання №78 від 15.01.2023 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.01.2024) про долучення до матеріалів справи висновку судового експерта №9-24 від 10.01.2024 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи.
Суд не приймає до розгляду наданий позивачем висновок експерта, оскільки зазначений доказ подано поза строками встановленими приписами діючого законодавства.
Порядок здійснення судочинства у господарських судах визначається Господарським процесуальним Кодексом України.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З положень ч. 5 ст. 13 ГПК України, зокрема, слідує, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до положень п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З аналізу вищенаведених приписів процесуального законодавства слідує, що учасники справи, реалізуючи свої права, зобов'язані вчиняти відповідні процесуальні дії, в тому числі, подавати заяви по суті справи, докази, заяви з процесуальних питань тощо, у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України та не допускати зловживання своїми процесуальними правами. В іншому ж випадку посилання учасника справи на недодержання гарантій на справедливий суд та доступ до ефективного судочинства є безпідставним.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, метою яких є недопущення перетворення судового розгляду у безладний процес.
Статтями 113, 118 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи той факт, що дана справа розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без участі (виклику) представників сторін, сторони повинні були надати суду докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень разом з заявами по суті, але в будь-якому разі до моменту початку розгляду справи по суті, який починається через 30-ть днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив не зазначав: про доказ, який не може бути подано, в даному випадку це висновок експерта; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Позивач не зазначав про необхідність проведення судової експертизи, не заявляв про продовження процесуального строку для подання доказу.
30.01.2024 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
17.12.2021 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування засобів наземного транспорту №570545052.21, предметом якого є страхування транспортного засобу «Skoda Karoq», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
19.02.2022 о 14 год. 00 хв. в м. Запоріжжя на вул. Лермонтова-Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Karoq», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу «HYUNDAI Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про ДТП №3022051393631501 від 19.02.2022, протоколу про адміністративне правопорушення № 063840, схеми місця ДТП вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 16.6 Правил дорожнього руху.
Аварійним комісаром складено рапорт №4696837, в якому зафіксовані обставини події.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2022 по справі № 335/3433/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП - закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_2 (Страхувальник) звернулася до АТ «СК «ІНГО» з повідомленням про настання страхового випадку та із заявою про виплату страхового відшкодування.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Skoda Karoq», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведено його огляд та складено Протокол огляду колісного транспортного засобу №31864 від 23.02.2022, яким зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.
Матеріали справи містять рахунок-фактуру ТОВ «ІНТЕР-АВТО ПЛЮС» (станція технічного обслуговування) на оплату №І-00002833 від 11.03.2022, який виставлено ОСОБА_2 на суму 110 030,35 грн.
Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. №31864 від 10.03.2022 та ремонтної калькуляції, складено страховий Акт № 4728354 від 22.03.2022, згідно з яким вищезазначену ДТП, що сталася 19.02.2022, визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 109 482,01 грн, яку розраховано за вирахуванням зносу шин та дисків в сумі 518,34 грн.
Відповідно до розпорядження АТ «СК «ІНГО» від 22.03.2022 №4728354 на виплату по страховій події, отримувачем страхового відшкодування визначено - ТОВ «ІНТЕР-АВТО ПЛЮС».
На підставі вищевказаних документів, АТ «СК «ІНГО» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 109482,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4512 від 28.03.2022 року (копія міститься в матеріалах справи).
Згідно з полісом серії АР № 6055662 (діючим станом на 19.02.2022) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «HYUNDAI Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ПрАТ «СК «ОРАНТА СІЧ» (відповідач у справі).
Позивач 25.10.2022 направив на адресу ПрАТ «Страхова компанія «ОРАНТА СІЧ» претензію про виплату страхового відшкодування за вих. № 4696837 від 24.10.2022, відповідно до якої просив здійснити перерахування страхового відшкодування в розмірі 109482,01 грн.
Зазначена претензія отримана відповідачем 01.11.2022, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування страхової виплати стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду, за якою відкрито провадження у даній справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивач у позові, зокрема, зазначив, що для визначення розміру матеріального збитку автомобіля «Skoda Karoq», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 було складено звіт №31864 від 10.03.2022, відповідно до якого вартість матеріальних збитків складає 110314,02 грн.
Як зазначено судом вище, на підставі страхового акту № 4728354 від 22.03.2022 позивачем, як страховиком, в рамках Договору добровільного страхування засобів наземного транспорту №570545052.21 від 17.12.2021 було здійснено страхове відшкодування потерпілому - страхувальнику.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з положеннями статті 108 Закону України «Про страхування», в якій зазначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд також враховує наступне.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 32.1 ч. 1 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав відсутності вини в діях особи, цивільна-правова відповідальність якої застрахована в ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ», звертав увагу суду, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2022 по справі №335/3433/22 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП - закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 по справі № 927/120/18 з подібних правовідносин зроблено висновок, що постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, може бути належним доказом вини відповідної особи у вчиненні адміністративного правопорушення виключно лише в разі, якщо в такій постанові чітко встановлено та визнано доведеним як факт скоєння адміністративного правопорушення, так і чітко встановлено та визнано доведеним, що дане правопорушення скоєно саме конкретною, зазначеною в цій постанові особою.
Отже, враховуючи викладене та положення ст. 284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу.
Зі змісту вказаної постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2022 по справі №335/3433/22 не вбачається встановлення вини ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Отже доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
При цьому, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, до основних засад господарського судочинства, зокрема, відноситься змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 статті 13 ГПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказування полягає не лише в поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме: суду не надані докази того, що ДТП сталася саме внаслідок протиправної поведінки водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача. Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Суд зауважує, що наявні в матеріалах справи копії відповіді Національної поліції України, протоколу про адміністративне правопорушення та схеми місця ДТП не свідчать про вину водія ОСОБА_1 , а засвідчують лише факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди, заподіяної внаслідок порушення правил дорожнього руху.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва