Справа № 559/3349/21
1-кп/569/382/24
30 січня 2024 рокум. Рівне
Рівненський міський суд у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку обвинувальний акт по кримінальному провадженні №12021181040000259 від 19.07.2021 відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, -
В провадженні суду перебуває вказаний обвинувальний акт.
Під час судового розгляду прокурор подала письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, яке просила задоволити з викладенних у ньому підстав, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування більш м"якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може бути достатнім для запобігання вказаних ризиків.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно дослідивши клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, судом встановлено, що 20.07.2021 ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 обрано запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів без визначення розміру застави, та в подальшому неодноразово було продовжено, востаннє до 03.02.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особистості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги позицію учасників судового провадження, суд вважає доцільним продовження раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ст.ст. 183, 197 КПК України із урахуванням зазначених в ухвалі суду ризиків та підстав обрання такого запобіжного заходу, які на теперішній час фактично не відпали і не змінились.
Крім того, обвинувачений знаючи про тяжкість правопорушення та міру покарання у виді позбавлення волі на певний строк, перебуваючи на волі може ухилитись від суду, впливати на потерпілу для зміни нею своїх показань, уникнути від суду та можливість продовжувати далі злочинну діяльність. Також, злочин в якому обвинувачуються ОСОБА_4 , відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років. Крім того, обвинувачений підозрюється у вчиненні вказаного правопорушення відносно малолітньої потерпілої, яка виховувалась у неповній сім"ї, що становить значний суспільний інтерес.
Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст. ст. 3, 7 Конституції права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від злочинів проти життя та здоров'я особи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ст. 177 КПК України та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, суд погоджується із думкою прокурора в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов"язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов"язків передбачених цим Кодексом.
Однак згідно із п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331, 314-316, 369, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів без визначення розміру застави.
Утримувати ОСОБА_4 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Визначити строк дії ухвали з 30 січня 2024 року до 30 березня 2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвалу від 06.12.2023 вважати такою, що втратила силу.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя -