1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 24 січня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 грудня 2023 року, відносно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Семіпалатінськ Республіки Казахстан громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, на утриманні має двох малолітніх дітей, фізичної особи підприємця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України,
за участю: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку захисника підозрюваної ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_10 , продовжено строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_6 , до 23 лютого 2024 року включно.
Зобов'язано керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор», у випадку відсутності постанови уповноваженого слідчого у даному кримінальному провадженні про обмеження прав підозрюваної ОСОБА_6 , забезпечити право останньої у відповідності до вимог Закону щодо можливості користування послугами телефонного зв'язку під наглядом адміністрації слідчого ізолятора.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити у повному обсязі.
Крім того, просив ухвалу слідчого судді в частині зобов'язання керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити виконання додержання прав підозрюваної за умови відсутності постанови слідчого - змінити, та клопотання сторони захисту про зобов'язання органу державної влади забезпечити додержання прав особи, яка тримається під вартою від 25.12.2023 р., - задовольнити, зобов'язати керівника ДУ Київський слідчий ізолятор» забезпечити додержання прав ОСОБА_6 щодо користування під наглядом адміністрації слідчого ізолятора платними послугами з надання доступу до телефонного зв'язку за допомогою засобів ІР-телефонії. Надати дозвіл на користування ОСОБА_6 в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» під наглядом адміністрації слідчого ізолятора на платній основі (за власний кошт) послугами з надання доступу до телефонного зв'язку за допомогою засобів ІР-телефонії.
Слідчим суддею не взято до уваги незаконність поданого клопотання та необґрунтованість повідомлення про підозру.
Зокрема, повідомлення про підозру не містить жодного доказу наявності у підозрюваної ОСОБА_6 умислу на вчинення дій, спрямованих на допомогу РФ, а також наявності у неї мети завдати шкоди Україні. Також відсутні докази попередньої змови ОСОБА_6 та ОСОБА_11 .
Також, слідчим не зазначено, яку саме шкоду державі Україна своїми діями нібито намагалась завдати ОСОБА_6 , що є об'єктивною стороною вказаного кримінального правопорушення.
На переконання сторони захисту, сторона обвинувачення фальсифікує докази з метою створення штучного уявлення щодо обґрунтованості підозри, та створює фальсифіковану доказову базу в кримінальному провадженні.
Крім того, клопотання слідчого від 09 листопада 2023 року та 22 грудня 2023 року ідентичні і жодних нових доказів до клопотань не надано, окрім першого аркушу про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 10 жовтня 2023 року, про яку відомо і під час розгляду попереднього клопотання. Однак, про вказану експертизу орган досудового розслідування не повідомив слідчого суддю.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 , не була та не є службовою особою ТОВ Фірма «Новофарм-Біосинтез», при цьому вона надавала лише послуги на підставі укладеного з ОСОБА_11 договору про надання консультаційних та представницьких послуг на території України. Таким чином, ОСОБА_6 не виконувала організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, тому не могла впливати на прийняття ТОВ Фірмою «Новофарм-Біосинтез» рішень щодо його господарської діяльності, в тому числі щодо вибору постачальників та покупців, умов укладених договорів та контрактів щодо порядку постачання та передачі товару.
Захисник вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні, зокрема про наявність кримінального провадження № 22023000000000223 ОСОБА_6 відомо вже тривалий час, оскільки двом іншим підозрюваним у справі вручено повідомлення про підозру чотири місяці тому та30 червня 2023 року вона брала участь у всіх слідчих (процесуальних) діях, зокрема в неї було проведено обшук та її допитано як свідка та підозрюваної.
Під час обшуку, ОСОБА_6 добровільно надала для огляду свої мобільні телефони (IPhone13 mini та Redmi 5 Plus), повідомила пароль, зміст всіх застосунків для обміну повідомленнями та дзвінками, електронного листування, що мають значення для даного кримінального провадження.
Зауважує, що ОСОБА_6 не змінила місце проживання, не виїхала з території України, та всупереч припущенням слідства, не вживала жодних заходів щодо зміни роботи, місця проживання, залишалася в Україні та не відмовлялася від співпраці із слідством.
Крім цього, протягом 3-х місяців, які ОСОБА_6 перебуває під вартою, органом досудового розслідування не надається будь-яких доказів, що вони проводили слідчі дії, щодо виявлення або огляду речей і документів, які теоретично можна було б спотворити чи викрити, що також підтверджує, що всі необхідні на думку слідства дії з вилученим майном проведені.
Наголошує на тому, що в клопотанні сторона обвинувачення просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, при цьому не зазначаючи, що навіть при продовженні строків досудового розслідування слідчим суддею визнано, що орган досудового розслідування не обґрунтував необхідність продовження строку досудового розслідування до 12 місяців та, відповідно, строк досудового розслідування продовжено до 9-ти місяців.
Зазначає, що під час судового засідання стороною захисту подано клопотання про зобов'язання посадових осіб ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити право ОСОБА_6 на користування платними послугами з надання доступу до телефонного зв'язку за допомогою засобів ІР-телефонії під наглядом адміністрації слідчого ізолятора та надання дозволу на користування зазначеними послугами.
Слідчий суддя задовольнила клопотання сторони захисту та зобов'язав слідчий ізолятор забезпечити права ОСОБА_6 за умови відсутності постанови уповноваженого слідчого у даному кримінальному провадженні про обмеження прав підозрюваної ОСОБА_6 .
Проте, жодним нормативно правовим актом не передбачено таку умову для надання можливості користування послугами телефонного зв'язку під наглядом адміністрації слідчого ізолятора.
Таким чином, слідчий суддя вийшла за межі свої повноважень та постановила незаконну ухвалу, в тому числі, в частині зазначення умови надання доступу до телефонного зв'язку.
Серед іншого, слідчим суддею не враховано характеризуючи дані про особу підозрюваної, яка має міцні соціальні зв'язки, має чоловіка, двох неповнолітніх дітей, батьків - пенсіонерів, постійне місце проживання з 2017 року у АДРЕСА_2 , постійне місце роботи завідувача аптечного складу з 2008 року в компанії ТОВ «Кревель Мойзельбах», де характеризується як вкрай відповідальний співробітник.
Сторона захисту вважає за можливе змінити запобіжний захід ОСОБА_6 на заставу.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили ї задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 08 березня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22023000000000223 , за підозрою у тому числі ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
14 вересня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111-2 КК України.
20 вересня ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відносно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжено, строком до 28 грудня 2023 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 26 березня 2024 року.
Оскаржуваною ухвалою строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 23 лютого 2024 року включно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення та висновку про обґрунтованість повідомленої їйпідозри.
Відтак, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри, не заслуговують на увагу, та на даному етапі досудового розслідування не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що заявлені ризики, на даний час не відпали та підозрювана ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Врахування тяжкості покарання при розгляді питання щодо запобіжного заходу відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У зв'язку з цим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам, врахувавши дані, які характеризують особу підозрюваної ОСОБА_6 ,а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Окрім того, колегія суддів перевіряє наявність існування вказаних ризиків на момент постановлення оскаржуваної ухвали та вважає їх доведеними.
Слідчим суддею, під час розгляду клопотання враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною, стан здоров'я та вік.
Доводи сторони захисту про те, що повідомлення про підозру не містить доказів наявності у підозрюваної ОСОБА_6 умислу на вчинення дій, спрямованих на допомогу РФ, а також мети завдати шкоди Україні, а також відсутні докази попередньої змови ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження захисника про невмотивованість висновків суду щодо необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки, як вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та надано їм належну правову оцінку.
Посилання захисника на характеризуючі данні про особу підозрюваної, яка має міцні соціальні зв'язки, чоловіка, двох неповнолітніх дітей, батьків - пенсіонерів, постійне місце проживання з 2017 року у АДРЕСА_2 , постійне місце роботи завідувача аптечного складу з 2008 року в компанії ТОВ «Кревель Мойзельбах», де характеризується як відповідальний співробітник, не переважають можливих ризиків неправомірної її поведінки.
Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості продовження до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не враховано під час вирішення питання про застосування та продовження запобіжного заходу.
Беззаперечних даних, які б унеможливлювали подальше тримання підозрюваної ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Доводи захисника, що слідчим суддею не вирішено питання щодо альтернативного запобіжного заходу, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Вирішення питання, щодо зобов'язання керівника ДУ Київський слідчий ізолятор» забезпечити додержання прав ОСОБА_6 щодо користування під наглядом адміністрації слідчого ізолятора платними послугами з надання доступу до телефонного зв'язку за допомогою засобів ІР-телефонії, не входить до компетенції апеляційного суду, оскільки стосується порядку утримання підозрюваної в умовах слідчого ізолятору Державної кримінальної - виконавчої служби України.
Крім того, ухвала слідчого у вказаній частині оскарженню не підлягає.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлено згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 грудня 2023 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 761/47371/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Провадження 11сс/824/1196/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК