Провадження: 2/484/259/24
Справа: 484/7021/23
Рішення
іменем України
30.01.2024 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Максютенко О.А.,
секретар судового засідання Завірюха В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та штрафних санкцій
встановив
20.12.2023 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки суми боргу в сумі 400000 грн., інфляційних витрат в сумі 2324,50 грн., 3% річних в сумі 7134,25 грн. та витрат на сплату судового збору в сумі 4094,59 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 20 квітня 2021 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким позивач надав у борг відповідачці безпроцентно 400000,00 грн. Згідно п. 3 договору позики документом, що підтверджує видачу позики, є розписка про отримання коштів, яку власноручно підписала відповідачка.
У відповідності до умов п. 4 договору позики відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалася повернути грошові кошти в строк до 01.05.2023 року. Такий самий строк повернення коштів вказано і в розписці про отримання грошових коштів від 20.04.2021 року.
На звернення та прохання позивача повернути грошові кошти, відповідчака уникає зутрічі і гроші не повертає. Таким чином, відповідачка відмовляється виконати належним чином свої зобов'язання передбачені договором, ігнорує звернення позивача щодо повернення суми позики.
Посилаючись на викладене позивач просить стягнути з відповідачки суму боргу в розмір 400000,00 грн., інфляційні втрати за період з 02.05.2023 по 04.12.2023 в сумі 2324,50 грн., три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 7134,25 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4094,59 грн.
Ухвалою суду від 04.01.2024 року у справі відкрито спрощене провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від відповідачки ОСОБА_2 26.01.2024 на адресу суду надійшла заява від 22.01.2024 про визнання позовних вимог, пояснивши, що через військову агресію росії проти України вона не змогла вчасно повернути кошти. Від свого обов'язку щодо повернення коштів не відмовляється і за першої можливості, одразу поверне кошти позивачу.
Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1049 ч.1 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передні йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 20 квітня 2021 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 було укладено договір, згідно із яким отримала у власність грошові кошти в сумі 400 тис. грн, про що власноруч надала розписку від 20.04.2021 року.
За умовами п.п. 4, 8 вказаного письмового договору позичальник зобов'язується повернути грошові кошти в строк до 01.05.2023 року. Якщо позичальник прострочить повернення суми позики, він крім повернення основної суми, повинен сплатити позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь час не виконання грошового зобов'язання. С
Договір було оформлено у письмовому виді, що відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України та що підтверджується оригіналом цього договору, залученого до матеріалів справи.
Факт підписання договору 20.04.2021 року підтверджено розпискою.
Як встановлено судом, свої зобов'язання перед позивачем по поверненню суми боргу відповідачка до тепер не виконала.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, прийнятої за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 ст.355 ЦПК України.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610, 612 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Так, згідно з розрахунком суми боргу відповідачці на суму заборгованості за вищевказаним договором (400000 грн.) нараховано інфляційне збільшення в сумі 2324 грн 50 коп. (400000 грн 00 коп. х 1.00581125 - 400000 грн 00 коп.) та три відсотки річних в сумі 7134 грн 25 коп. (400000 грн 00 коп. х 3% х 217 дн. : 365 : 100).
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.
Крім того необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір сплачений позивачем до подання позову відповідно квитанції в сумі 4094 грн 59 коп., як то передбачено ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2,5,10,12,13,258,259,263-265,280-283 ЦПК України, суд
ухвалив
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та штрафних санкцій - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 20 квітня 2021 року в загальній сумі 409 458 (чотириста дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 75 коп., з яких: основний борг - 400 000 грн., інфляційне збільшення - 2324 грн. 50 коп. та три відсотки річних - 7134 грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4094 (чотири тисячі дев'яносто чотири) грн.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриттяапеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя: