Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/6193/23
Провадження № 3/332/24/24
30.01.2024 р. суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна О.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Запорізькій області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 (окремий батальйон логістики), водій-механік, кранівник, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановила:
11 жовтня 2023 року о 00.05 год. в м.Запоріжжя, Заводський район, вул.Лізи Чайкіної - вул.Історична, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyndai Accent, державний номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законодавством порядку, із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат: 1,12 проміле, тест 1683. Від керування транспортним засобом відсторонений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, заявив, що немає свідків правопорушення; в протоколі зазначено, що він керував транспортним засобом в 00 год 05 хв, хоча відео розпочинається з 00 год 01 хв; в протоколі про адміністративне правопорушення мається виправлення показників Драгеру.
Крім того, надав на адресу суду письмове клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначив, що вину у правопорушенні, яке ставиться йому у вину, він не визнає, у зв'язку з грубими процесуальними порушеннями допущеними працівниками Національної поліції. Зазначає, що працівники поліції зупинили автомобіль, в якому він знаходився, без передбачених законом на те підстав, зокрема пояснили йому, що автомобіль зупинено за порушення комендантської години.
Зазначає, що відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у виключному переліку випадків, серед яких підстава «порушення комендантської години» відсутня. Крім того, транспортний засіб було зупинено ще до настання комендантської години, за порушення якої жодної відповідальності не передбачено. Також поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщу вали в митний режим транзиту.
Вважає, що в контексті статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» законодавець не наділяє поліцейського ані правом, ані обов'язком щодо зупинки транспортних засобів з метою здійснення роботи по проведенню профілактичних заходів щодо попередження правопорушень учасниками дорожнього руху. Матеріали справи не містять також інформації, що зупинка транспортного засобу була здійснена на блокпосту.
Крім того зазначає, що працівниками поліції не було роз'яснено його права, у тому числі його право на правову допомогу.
Також зазначає, що не вважає показники приладу Драгер об'єктивними, зокрема, на його думку, строк калібрування Драгеру 6820 повинен складати 6 місяців, проте з чеку, який перебуває у матеріалах справи, вбачається, що алкотестер проходив калібрування аж 27.12.2022 року.
Враховуючи наведене, вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції, суддя дійшла таких висновків.
За змістом ст.ст.251,280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння знайшов своє відображення у ст.266 КУпАП, приписах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність особи настає у разі керування особою транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
За ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №622195 від 11.10.2023 року зафіксовано порушення ОСОБА_1 п.2.9 «а» ПДР України.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.
Суддя відхиляє доводи ОСОБА_1 про наявність виправлень у протоколі про адміністративне правопорушення в частині виправлення результату застосування спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат: 1,12 проміле, тест 1683, як на підставу, яку суд має враховувати при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Згідно з загальними положеннями п. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (п.8 указаної Інструкції).
Отже, нормами цієї Інструкції встановлена заборона виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, після його підписання особою, стосовно якої його складено. Однак даних, що вищезазначені виправлення були внесені після підписання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , останній не навів.
Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 одразу після закінчення тестування із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, був ознайомлений з його результатом: 1,12 проміле, погодився із зазначеним результатом та без зауважень підписав роздруківку алкотестеру. Також ОСОБА_1 співробітником поліції був вголос зачитаний протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №622195 від 11.10.2023 та він його, після ознайомлення, підписав без будь-яких зауважень.
В свою чергу, відповідно до вимог ч.3 ст.256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, подавати пояснення, які додаються до протоколу. З чого слідує, що пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є її правом та які додаються до протоколу в разі їх наявності. В даному випадку ОСОБА_1 свої пояснення не надав.
При цьому, ОСОБА_1 не обґрунтував, у чому саме полягає порушення такого права особи, яку було ознайомлено із змістом внесених у протокол щодо нього виправлень, і такі виправлення не стали наслідком покладення на нього додаткової відповідальності за іншими правопорушеннями та не змінили суті правопорушення, яке першочергово ставилось йому у провину.
Дії посадової особи що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися.
Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується рапортом; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11 жовтня 2023 року, відповідно до якого вказані ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів з чим, як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 погодився. Також у графі «з результатами згоден» міститься підпис ОСОБА_1 без будь-яких зауважень.
Із наявного акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 11 жовтня 2023 року проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820.
Факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатами проведеного тексту (роздруківкою) за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, тест 1683, згідно з яким ОСОБА_1 11.10.2023 о 00.10 хвилин пройшов тестування на алкогольвміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 1,12 проміле. Цей результат ОСОБА_1 не оспорював, погодився з ним, про що свідчить його власноручний підпис у цій роздруківці, а також доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис з нагрудної камери поліцейського (16.26 хв).
Посилання ОСОБА_1 на те, що огляд сп'яніння не відповідає вимогам законодавства, оскільки він не був зафіксований безперервним відеозаписом, та при ньому не були присутні свідки, є безпідставними.
Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд водія на стан, в тому числі, алкогольного сп'яніння, що знижує увагу та швидкість реакції проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відтак, долучений відеозапис є самостійним засобом доказування події адміністративного правопорушення.
В матеріалах справи міститься відеозапис подій, які викладені в протоколі, а тому наявність свідків є необов'язковою.
Також,є безпідставними доводи ОСОБА_1 в тому, що відеозапис є не безперервний, оскільки з дослідженого відео з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що воно розпочинається з моменту зупинки транспортного засобу та закінчується після складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зазначений відеозапис є вичерпно інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб'єктивного ставлення, а відтак надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників подій.
Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського, з якого встановлено, що 11 жовтня 2023 року о 00.05 год співробітники поліції зупинили ОСОБА_1 на автомобілі Hyndai Accent державний номерний знак НОМЕР_3 , яким він керував у комендантську годину, зокрема ОСОБА_1 виходить зі сторони водія та не заперечує факт того, що він був водієм транспортного засобу та на вимогу працівників поліції надав посвідчення водія та інші документи.
При спілкуванні у поліцейських виникла підозра стосовно стану водія, у зв'язку з чим ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою алкотестеру Drager 6820, на що той погодився. Результат тестування склав 1,12 проміле. Будь-якої незгоди з результатом тестування за допомогою алкотестеру Drager 6820, ОСОБА_1 не висловлював. Співробітники поліції роз'яснили ОСОБА_1 , що дане правопорушення підлягає оформленню за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз'яснено йому права, вказано суд, який буде розглядати матеріали адміністративного правопорушення. Співробітники поліції також ознайомили ОСОБА_1 з матеріалами адміністративного провадження: роздруківкою з газоаналізатора Drager 6820, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 622195. ОСОБА_1 у графі протоколу про адміністративне правопорушення, яке відведена для пояснень особи, що притягується до адміністративної відповідальності будь-яких претензій до працівників поліції та заперечень проти інкримінованого йому правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, не зазначив і будь-яких пояснень, заперечень, зауважень не вказав. Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, видано копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 622195 .
Крім того, як вбачається з відеозапису, о 00.55 хв відеозапису ОСОБА_1 підтверджує факт вживання алкогольних напоїв; о 01.05 хв відеозапису ОСОБА_1 підтверджує факт керування автомобілем; о 01.50 хв відеозапису співробітником поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням спеціального технічного засобу, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі або відмовитися від проходження такого огляду, на що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням спеціального технічного засобу. Після цього ОСОБА_1 , як до проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням спеціального технічного засобу, так і після цього, неодноразово пропонував співробітникам поліції «домовитися», на що вони відповідали відмовою (02.02, 02.40, 03.34 хв), а також зателефонував невідомій особі, яка також пропонувала співробітникам поліції «домовитися» (15.20 хв).
На досліджених відеозаписах в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із ОСОБА_1 з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 291 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.
Дані зафіксовані на наявному в матеріалах справи відеозаписі узгоджуються з іншими доказами у справі, а тому доводи ОСОБА_1 про його недопустимість в якості доказу у справі є безпідставними.
Довід ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутній факт керування чи перебування його за кермом транспортного засобу, спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який додано до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 сам неодноразово співробітникам поліції пояснював, що відвозив дівчину додому. Долучений до матеріалів справи відеозапис повністю відображає події, які відбулися 11.10.2023 та дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суддя приймає його як доказ у справі.
Стосовно причини зупинки, про що було зазначено ОСОБА_1 , суддя зауважує,що відповідно до пп.в,д п 2.14 ПДР України водій має право знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і посаду; оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства.
Вказане положення узгоджується із ч.3 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З відеозапису, який долучено до матеріалів справи, вбачається що інспектором поліції було повідомлено ОСОБА_1 про причини зупинки, а саме про порушення комендантської години.
Дії поліцейського щодо зупинки транспортного засобу чи щодо іншого факту перебувають поза предметом розгляду у цьому провадженні, проте можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства чи в інший спосіб, встановлений законом.
ОСОБА_1 дії поліцейського в цій частині також не оскаржено, відповідних доказів подання скарги суду не надано, також водієм не зазначено про заперечення щодо дій працівників поліції й в протоколі.
Суддя зауважує, що статтю 8 Закону України «Про Національну поліцію» згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022 доповнено частиною четвертою, яка передбачає, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно з призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Крім того, суддя вважає за потрібне зазначити, що з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, що в свою чергу висуває до правоохоронних органів додаткові повноваження для забезпечення безпеки порядку, зокрема перевірку документів та поверхневий огляд транспортних засобів. Особливо такі вимоги є актуальними на територіях, які вважаються прифронтовими, наприклад, як місто Запоріжжя.
Крім того, правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Тому доводи ОСОБА_1 у цій частині є безпідставними, враховуючи факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується оглядом на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат 1,12 проміле.
Посилання ОСОБА_1 на те, що перевірка калібровки приладу ALCOTEST Dragger 6820 (ARНJ-0265), яким проводився його огляд на стан сп'яніння не відбувалась у встановлений шестимісячний строк, є безпідставниими у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з переліком технічних засобів, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння належать газоаналізатори «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6810», «Alcotest 6820», «Alcotest 7410 Plus com», «Алконт 01».
Всі види газоаналізаторів «Drager Alcotest» зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить один рік.
З роздруківки про результат тестування ОСОБА_1 вбачається, що останнє калібрування приладу DRAGER Alcotest 6820 відбулося 27.12.2022, тобто в межах річного строку передбаченого для калібрування вимірювача вмісту алкоголю.
Згідно роз'яснень ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 04 квітня 2017 року, Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Даним Законом України не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року.
Отже, наведене свідчить про правомірність використання приладу Драгер «Alcotest 6820» працівниками поліції під час виконання своїх службових обов'язків.
При цьому, результат тесту ОСОБА_1 підписав, а з відеозапису не встановлено, що останній в момент проходження огляду за допомогою алкотестеру «Драгеру» виявляв недовіру результату спец приладу, а навпаки погодився з таким висновком.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що належними, достатніми та доведеними допустимими доказами доведено, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП України,
Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (зокрема на право надати пояснення), порушували свої службові обов'язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 або Конституцію чи закони України, ОСОБА_1 суду не надано.
Більш того, суд вважає за необхідне констатувати, що вплив та тиск на працівників поліції, зокрема неодноразові пропозиції домовитись, як раз здійснювались зі сторони ОСОБА_1 під час здійснення процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 622195 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 щодо не пояснення йому всіх прав та обов'язків працівниками поліції спростовуються матеріалами справи, як відеозаписами, так і протоколом про адміністративне правопорушення, який містить підпис ОСОБА_1 в графі «роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП".
Суддя виходить із того, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають учасники справи. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини. Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
При цьому невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, суддя оцінює критично та вважає це способом захисту від складеного відносно нього адміністративного протоколу, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, так як досліджені суддею докази, які не викликають сумнів, підтверджують вину ОСОБА_1 . Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених в них обставин, суддя не вбачає.
Суддя зазначає, що формальний підхід до розгляду справи, із урахуванням категорії справи, може призвести не лише до підриву авторитету судової влади у суспільстві, а і до погодження можливості вчинення особами суспільно небезпечних діянь.
Відповідно до довідки поліцейського патрульної поліції в Запорізькій області ДПП, ОСОБА_1 не має повторності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП;отримав посвідчення водія НОМЕР_4 від 12.05.2019.
При накладенні адміністративного стягнення, згідно вимог ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення та його суспільну небезпеку, те, що його дії ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників,тому з урахуванням всіх обставин справи, вважає за можливе призначити адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя,-
постановила:
ОСОБА_1 , рнкопп НОМЕР_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 17 000,00 грн, (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. (Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення адміністративні штрафи з метою забезпечення безпеки дорожнього руху).
Згідно з ч.2 ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , рнкопп НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 605,60 гривень на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови, апеляційної скарги.
Суддя: О.М.Погрібна