Справа № 308/108/24
1-кс/308/500/24
25 січня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Лумшори Перечинського району Закарпатської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, у кримінальному провадженні № 12023071170000905, відомості про яке 16.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Слідчий СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, у кримінальному провадженні № 1202307110000905, відомості про яке 16.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що 15 грудня 2023 року близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи на території двору за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , в ОСОБА_4 виник прямий злочинний умисел на вбивство двох безпородних собак рудого кольору, так як останні розірвали сім його курей. У подальшому, ОСОБА_4 , нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, відношенням до тварин, в порушення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», яким передбачено, що при поводженні з тваринами не допускаються дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, та бажаючи загибелі тварин, а саме: двох безпородний собак, рудого кольору iз застосуванням жорстоких методів, які вчиняються особливо болючим способом та завдають тварині мучення, фізичного болю i страждань, реалізовуючи свій злочинний умисел, відловив вказаних собак. Після чого, одній собаці наніс один удар важким тупим предметом по голові в область правого вуха та три удари ріжучим предметом (ножем) в область глоточної, запотиличної ділянок, іншій - один удар важким тупим предметом по голові в область правого вуха та два удари ріжучим предметом (ножем) в область глоточної, запотиличної ділянок. Далі, продовжуючи свої злочинні дії, використовуючи мотузку, одним кінцем якої обв'язав кожну окремо в шийному відділі, інші кінці якої прив'язав до гілля дерева, яке розміщене на огородженій території свого дворогосподарства, здійснив повішання двох безпородних собак рудого кольору, які віднесені до хребетних тварин, що призвело до їх загибелі.
Згідно звіту про результати досліджень Закарпатської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в першої собаки на голові в ділянці правого вуха рана нанесена важким тупим предметом. Рана поверхнева зі засохлою кров'ю, глибина рани 0,3 мм з ушкодженням м'яких тканин. На шиї в області глоточної, запотиличної ділянок нанесено три колото-різані рани розміром до 3 см, глибина порізу до 0,5 см. Рани нанесено ріжучим предметом (ножом), краї ран гладкі з рівними краями. В другої собаки на голові в ділянці правого вуха рана нанесена важким тупим предметом. Рана глибока зі засохлою кров'ю, глибина рани 0,5 мм з ушкодженням м'яких тканин. На шиї в області глоточної, запотиличної ділянок нанесено дві колото-різані рани розміром до 2 см, глибина порізу до 0,5 см. Рани нанесено ріжучим предметом (ножом), краї ран гладкі з рівними краями. Смерть наступила від асфіксії, внаслідок удушення зашморгом.
Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, повністю підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, зокрема: протоколом огляду місця події від 15.12.2023; протоколом огляду відео документа від 26.12.2023; показання свідка ОСОБА_8 від 26.12.2023, показаннями свідка ОСОБА_9 від 20.12.2023; показаннями свідка ОСОБА_10 від 16.12.2023; показаннями свідка ОСОБА_11 від 20.12.2023; показання підозрюваного ОСОБА_12 від 28.12.2023; DVD-R диском з відеофайлом виданий в порядку ст.93 КПК України гр. ОСОБА_8 в ході допиту свідка.
Як зауважує слідчий, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування, зокрема це підтверджується тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років з конфіскацією тварини, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зокрема, 02.01.2024 до Ужгородського міськрайонного суду подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу призначено слідчим суддею на 15.00 год. 03.01.2024, проте ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею перенесено на 15.00 год. 04.01.2024, проте ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився. 04.01.2024 винесено ухвалу про привід підозрюваного ОСОБА_4 на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 05.01.2024 на 15 годину. Працівниками ВП № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області не виконано привід, так як підозрюваний ОСОБА_4 відсутній за місцем проживання. 15.01.2024 винесено постанову про оголошення в розшук ОСОБА_4 та зупинено досудове розслідування. 24.01.2024 встановлено місце знаходження підозрюваного ОСОБА_4 та досудове розслідування відновлено. 24.01.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду №308/194/24 від 09 січня 2024 року про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_4 затримано. Такий може також незаконно впливати на свідків з метою зміни наданих раніше показань на свою користь; може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в минулому був причетним до вчинення злочинів, пов'язаних з насильством, зокрема обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 направлено до розгляду до суду за ч. 1, 2 ст. 127, ч. 2 ст. 186 КК України.
На думку слідчого, вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, так як такі ним дотримані не будуть та являються недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам, порівняно з запобіжним заходом у виді тримання під вартою. З цих підстав більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не забезпечать реальної можливості запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КК України.
На підставі викладеного, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Лумшори Перечинського району Закарпатської області та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання слідчого, просила відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, вказав, що має трьох дітей, на життя заробляє з домашнього господарства.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні, слідчим відділенням відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023071170000905, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України.
28.12.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, а саме у жорстокому поводженні з тваринами, які належать до хребетних, що вчинено умисно та призвело до загибелі двох тварин, вчинене з особливою жорстокістю.
04.01.2024 Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Лумшори, Перечинського району, Закарпатської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, у кримінальному провадженні № 12023071170000905, відомості про яке 16.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
15.01.2024 винесено постанову про оголошення в розшук ОСОБА_4 та зупинено досудове розслідування. 24.01.2024 встановлено місце знаходження підозрюваного ОСОБА_4 та досудове розслідування відновлено.
24.01.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду №308/194/24 від 09 січня 2024 року про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 затримано.
Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією тварини.
Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: протокол огляду місця події від 15.12.2023; протокол огляду відео документа від 26.12.2023; показання свідка ОСОБА_8 від 26.12.2023, показання свідка ОСОБА_9 від 20.12.2023; показання свідка ОСОБА_10 від 16.12.2023; показання свідка ОСОБА_13 від 20.12.2023; показання підозрюваного ОСОБА_4 від 28.12.2023; звіт про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від 26.12.2023, характеризуючі дані, слідчий суддя вважає обгрунтованою підозру ОСОБА_4 .
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Наявність ризику, передбаченого п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначав слідчий в клопотанні та в судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеними з підстав, наведених ним в клопотанні та під час судового засідання.
Існування інших ризиків, про які зазначав прокурор в судовому засіданні не доведено. Зокрема, наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором під час судового засідання та слідчим за змістом клопотання не обґрунтовано.
При цьому, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_4 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру.
Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через існування встановлених ризиків, недоведеність існування інших ризиків, та враховуючи обставини справи, особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Враховуючи наведене, слідчий суддя доходить висновку, що сама лише обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
При цьому, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, є обґрунтовані підстави вважати, що останній може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосуваннм електронних засобів контролю, оскільки необхідним та достатнім буде саме такий запобіжний захід, та такий на даному етапі кримінального провадження зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України. В силу ч. 5 ст. 194 КПК України, та зважаючи на встановлені ризики в судовому засідання, на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені п. п. 1-3, 8 зазначеної норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 без застосування засобу електронного контролю.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії даної ухвали та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків до 27 лютого 2024 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 30.01.2024.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1