Справа № 755/556/24
Провадження №: 3/755/386/24
"24" січня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
встановила:
30 грудня 2023 року близько 16 год 45 хв ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру до сестри ОСОБА_2 у присутності малолітніх дітей, а саме: кричав, висловлювався нецензурною лайкою, обзивав.
Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що того дня прийшов додому випивший, його привів друг, а сестра його вигнала. Потім у них відбувся конфлікт з сестрою. Дітей він не ображав, а загалом з сестрою часто виникають сварки. Він не хоче, щоб його хтось чіпав.
Крім того, надав пояснення, підготовлені захисником, у яких зазначено, що у них в сім'ї відбулось непорозуміння, конфлікт, він нікому не погрожував. Працівниками поліції винесено терміновий заборонний припис незаконно і з перевищенням повноважень.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що за цією адресою проживає ще її мама 82 роки, дочка брата та вона з малолітніми дітьми 2016 та 2023 року народження. Вона сама виховує дітей, оскільки декілька місяців тому її чоловік, військовослужбовець ЗСУ, зник безвісти під час бойових дій. Протягом цього часу вона з дітьми перебуває у важкому емоційному стані, оскільки діти почали хворіти. Брат періодично вчиняє з нею сварки. Вона боїться, що він може застосувати до неї фізичне насильство, оскільки часто вживає алкогольні напої. Лише протягом останніх трьох тижнів не вживає. 30 грудня 2023 року, близько 16 год 45 хв брат прийшов п'яний разом з товаришем. Оскільки в квартирі була вона, двоє малолітніх дітей на жінка похилого віку, то попросила чужого нетверезого чоловіка залишити їх житло. В результаті цього її брат почав кричати та висловлюватись нецензурною лайкою та ображати її. Коли вона сказала, що викличе поліцію, то брат сказав «викликай». Зараз вона претензій до брата не має, але оскільки вони всі проживають в одній квартирі, то вона хвилюється за психологічне здоров'я своїх дітей. Це не був конфлікт, оскільки вона почувалась наляканою та пригнічено і хвилювалась за здоров'я дітей, які були з температурою.
Суддя, допитавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілу ОСОБА_2 ,дослідивши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував свою вину, незважаючи на подані письмові пояснення. Підтвердив, що сестра самостійно здійснює догляд за двома маленькими дітьми, матір'ю похилого віку, а він просто працює і не допомагає. Він знає, що у сестри зник безвісти чоловік та хворіють діти. Однак, при цьому вважає, що побутові питання і безпека рідних, які проживають від посторонніх осіб не його справа. Не знає, яким чином він має долучитись до спільного побуту та як спілкуватись з сестрою.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 30.12.2023 серії ВАВ № 587173; рапортом інспектора СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП у м. Києві; письмовими та усними поясненнями потерпілої та особи, яка притягається до відповідальності; копіями протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 587174 та серії ВАВ № 587175.
Щодо заперечень, підготовлених захисником, у частині незаконності термінового заборонного припису, то суддя не може надати їм оцінку, оскільки у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які відомості, що вказаний припис працівниками поліції був винесений.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Левчук проти України»(Levchuk v. Ukraine) no. 17496/19 від 03 вересня 2020 року п. 78-80 Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що проблема домашнього насильства, яке може мати різні форми, - від фізичного нападу до сексуального, економічного, емоційного насильства або словесної образи - виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка в тій чи іншій мірі непокоїть усіх держав-членів та не завжди лежить на поверхні, оскільки часто постає в контексті особистих стосунків або закритих систем (рішення в справі Володіної, згадане вище, п. 71). Хоча це явище може найчастіше зачіпати жінок, Суд визнає, що чоловіки також можуть бути жертвами домашнього насильства і, насправді, діти теж часто страждають, прямо чи опосередковано. Відповідно, Суд враховуватиме серйозність згаданої проблеми під час розгляду цієї справи (див. «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey), № 33401/02, п. 132, ЄСПЛ, 2009 рік).
У різних справах, залежно від індивідуальних обставин цих справ, Суд попередньо розглядав проблему домашнього насильства відповідно до статей 2, 3, 8 та 14 Конвенції (див., зокрема, рішення в справі «Талпіс проти Італії» (Talpis v. Italy), № 41237/14, п. 100, від 2 березня 2017 року). У всіх цих справах Суд встановив, що згідно з Конвенцією, органи державної влади мають позитивне зобов'язання розробити та застосувати належну нормативно-правову базу, що забезпечить ефективний захист від актів домашнього насильства (див., зокрема, рішення в справах «Беваква та С. проти Болгарії» (Bevacquaand S. v. Bulgaria), № 71127/01, п. 65, від 12 червня 2008 року; «А. проти Хорватії» (A. v. Croatia), №55164/08, п. 60, від 14 жовтня 2010 року; «ОСОБА_4 проти Словаччини» (Hajduova v. Slovakia), №2660/03, п. 46, від 30 листопада 2010 року).
У зв'язку з цим Суд постановив, зокрема, що там, де особа достовірно стверджує про те, що вона зазнавала неодноразових актів домашнього насильства, якими б незначними поодинокі випадки не були, національні органи влади повинні оцінити ситуацію у всіх аспектах, включно з ризиком повторення подібних інцидентів (див., mutatismutandis, рішення в справі «ОСОБА_3 проти України», №1870/05, пп. 71 та 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка повинна належним чином брати до уваги особливу вразливість жертв, які часто емоційно, фінансово чи іншим чином залежать від своїх кривдників, а також психологічний вплив можливого повторного знущання, залякування та насильства на їхнє повсякденне життя (див., mutatismutandis, згадане вище рішення в справі «ОСОБА_4», п. 46, та «ОСОБА_3», там само). Якщо встановлено, що на конкретну особу націлені систематичні дії, і за ними ймовірно йтимуть подальші випадки насильства, окрім реагування на конкретні випадки, органам влади може бути запропоновано вжити відповідних заходів загального характеру для боротьби з основною проблемою та запобігання жорстокому поводженню в майбутньому (див. рішення у справах «Дордевіч проти Хорватії» (Рorрeviж v. Croatia) №41526/10, пп. 92-93 та 147-49, ЄСПЛ, 2012 р.; та ОСОБА_3 , цитоване вище, там само).
Наявні у справі про адміністративне правопорушення докази в сукупності дозволяють судді дійти висновку, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинено психологічне насильство до потерпілої, яке полягало у тому, що ОСОБА_1 кричав, висловлювався нецензурною лайкою, ображав.
Суддя зазначає, що будь-яке насильство стосується розподілу сили між учасниками. Насильство, як правило, застосовує той хто емоційно та/або фізично є більш сильним та впливовим. Насильство пов'язано із порушенням, зсуненням кордонів іншого члена сім'ї.
Вчинення вказаних дій є насильством, якщо особа, по відношенню до якого вони чиняться, відчуває психологічне страждання, яке може привести до розладу здоров'я, емоційної залежності або погіршенню якості її життя.
Також насильство від конфлікту відрізняє перевага сил однієї зі сторін. Якщо дві людини можуть однаково захищати себе, відстоювати свої кордони - то це конфлікт. А якщо одна зі сторін у вразливішому стані, а інша людина цим вразливим станом користується - це ознака насильства.
Враховуючи пояснення всіх сторін справи про адміністративне правопорушення, суддею встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 перебувала у більш вразливому емоційному та фізичному стані порівняно з ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Отже, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, офіційно працює та має роздільний бюджет з потерпілою, з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, суддя дійшла висновку про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно із ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Як зазначається у ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
Також, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , з метою реалізації комплексного підходу до вирішення проблеми насильства, суддя вважає за необхідне, направити останнього до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наявних матеріалів суддею встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 3, 28 Конституції України, ст. 33, 173-2, 251, 283-285 КУпАП, суддя
постановила:
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн 00 коп.
Направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, розташованого за адресою м. Київ, вул. Остафія Дашкевича 7-а, каб. 11-а, для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк 3 (три) місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: В.Б. Левко