29 січня 2024 року м. Ужгород№ 260/8615/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2015-2022 роки та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за 101 день невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки (за стаж служби) оплачуваної відпустки за 2015-2022 роки.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що наказом ГУНП в Закарпатській області № 24 о/с від 07.11.2015 року його було прийнято на службу в поліцію. Наказом Департаменту патрульної поліції №975 о/с від 01.08.2023 року його звільнено зі служби в поліції з 08.08.2023 року з виплатою грошової компенсації за 19 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2023 році.
Разом з тим позивач вважає, що відповідач повинен був здійснити компенсацію за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки за попередні роки.
Так, ним було подано звернення із вимогами надати інформацію про використані щорічні чергові оплачувані відпустки за 2015-2022 рр. та здійснити компенсацію за всі дні невикористаних щорічних чергових оплачуваних відпусток за вказаний період. Листом-відповіддю Департамент патрульної поліції повідомив, що з 2015 року і по 2022 рік позивачем не було використано 101 дні, при цьому, відмовив у такій компенсації та повідомив, що Законом не передбачена компенсація за невикористану відпустку за попередні роки.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Ухвалою судді від 06.11.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.11.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення.
При цьому, грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
Доводи позивача що до спірних правовідносин повинні застосовуватися загальні приписи трудового законодавства, визначені КЗпП України та Законом України «Про відпустки» спростовується вищенаведеними твердженнями.
Додатково зазначає, що ОСОБА_1 мав змогу написати рапорт до ДПП про компенсування частини не використаної відпустки за попередні роки.
Згідно даних у позовній заяві з приводу невикористаних відпускних днів у позивача було наявно: 3 дні за 2015 рік, 15 днів за 2016 рік, 4 дні за 2017 рік, 4 дні за 2019 рік, 18 днів у 2020 році, 25 днів у 2021 році та 32 дні у 2022 році, тобто відповідно до ст. 93 Закону №580- VIII позивач міг отримувати компенсацію за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки у 2015, 2017 та 2018 роках але він не реалізував своє право.
08.11.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, та позивач вважає, що викладені у відзиві обставини та доводи не заслуговують на увагу.
Зазначає, що вимоги статті 93 частини 10 Закону України № 580-VIII та пункту 8 розділу III Порядку № 260, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, слід розуміти як такі, що дають право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
При вирішенні питання щодо стягнення компенсації за невикористану частину відпустки за 2017-2022 рр. підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, а саме норми Кодексу законів про працю України, Закону України "Про відпустки", Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, оскільки спеціальними нормами зазначене питання не вирішено.
30.11.2023 року (в Електронному суді) і 05.12.2023 року (засобами поштового зв'язку) представником відповідача до суду надано заперечення на відповідь на відзив.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач проходив службу в Національній поліції. Наказом ГУНП в Закарпатській області № 24 о/с від 07.11.2015 року його було прийнято на службу в поліцію. Наказом Департаменту патрульної поліції № 975 о/с від 01.08.2023 року позивача звільнено зі служби в поліції з 08.08.2023 року.
На запит позивача від 19.09.2023 року щодо надання інформації про використані ним щорічні чергові оплачувані відпустки в період 2015-2022 років та здійснення компенсації за всі дні невикористаних щорічних чергових оплачуваних відпусток за вказаний період, відповідач листом від 04.10.2023 року повідомив позивача про відсутність підстав для компенсації відпустки.
В той же час, відповідно до довідки відповідача від 26.09.2023 року, згідно з обліком відпусток (за період з 07.11.2015 року по 31.12.2022 року) позивач використовував відпустки наступним чином:
- за 2015 рік - використав - 0, невикористана - 3 доби (основна);
- за 2016 рік - використав - 15 діб, невикористана - 15 діб (основна);
- за 2017 рік - використав - 26 діб, невикористана - 4 доби (основна);
- за 2018 рік - використав - 30 діб, невикористана - 0;
- за 2019 рік - використав - 26 діб, невикористана - 4 доби (основна);
- за 2020 рік - використав - 12 діб, невикористана - 18 доби (основна);
- за 2021 рік - використав - 6 діб, невикористана - 25 діб (основна - 30 діб, додаткова - 1 доба);
- за 2022 рік - використав - 0, не використав - 32 доби (основна 30 діб, додаткова - 2 доби).
Наведені обставини стосовно кількості невикористаних позивачем днів відпустки сторонами не оспорюються.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України від 15.11.1996 року №504/96-ВР "Про відпустки".
Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 8, 9, 10 та 11 статті 93 Закону № 580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок №260).
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. При цьому, як свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, зокрема: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Тобто законодавець не виключає випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, а навпаки, закріплює право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що реалізується у праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними у році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським. У протилежному випадку це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
Відтак, з огляду на неврегулювання приписами Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Так, як зазначалось, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №504/96-ВР і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів НП України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпусток.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 04.02.2021 у справі №160/5393/19.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної чергової оплачуваної відпустки, проте відповідач протиправно під час звільнення останнього її не виплатив, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо не нарахування та не виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2013 по 2020 роки, позовні вимоги відповідають вимогам закону та обставинам справи, які підтверджено належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов слід задовольнити, визнавши протиправною таку бездіяльність відповідача та зобов'язавши нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні чергової основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки в період з 2015 по 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день його звільнення.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 19, 72, 77, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3 код 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за період 2015-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
3. Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпустки за період 2015-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті