Справа № 607/15707/22Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г.
Провадження № 22-ц/817/176/24 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
25 січня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 607/15707/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року (постановлену суддею Чорною В.Г., повний текст якої складено 24 листопада 2024 року) про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 9100 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати - суму сплаченого судового збору 3327.74 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Черніцький І.Р. звернувся до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки при вирішенні спору судом не було стягнуто понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу, що складає 14000.00 грн.
Заяву мотивує тим, що між позивачем та представником було укладено Договір про надання юридичної (правничої) допомоги представництва та ведення справ в суді від 02 лютого 2023 року, за змістом якого сторони погодили, що за надані послуги позивач сплатить адвокату винагороду, розмір якої та порядок узгоджується домовленістю між сторонами.
Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник позивача - адвокат Черніцький І.Р. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами, а саме договором про надання правової допомоги, яким встановлений фіксований розмір гонорару, який повинен бути сплачений в строк до 02 лютого 2025 року, документами, які підтверджують представництво адвоката в судовому засіданні, протоколами судових засідань, в яких брав участь адвокат, як представник позивача, наявністю у матеріалах справи процесуальних документів, підготовлених представником позивача. Враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи та час, необхідний для надання послуг, розмір понесених витрат на правничу допомогу є належним чином обґрунтований, а тому є підстави для їх стягнення, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності, а тому заява про постановлення додаткового рішення підлягала до задоволення.
У зв'язку з викладеним просить ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року скасувати та ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 січня 2024 року продовжено строк розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року - до 25 січня 2024 року.
Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяв про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що представник позивача не надав суду акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини.
У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики. При цьому в позовній заяві позивач зазначила, що орієнтовний розмір судових витрат складає сплачений судовий збір та 10000 грн. на правову допомогу (т.1 а.с.3-4).
02 лютого 2023 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Черніцький І.Р. подав до суду першої інстанції заяву, в якій зазначив, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно 14000 грн. При цьому докази на підтвердження вказаного будуть подані в строки, передбачені ст.141 ЦПК України (т.1 а.с.41).
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 9100 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати - суму сплаченого судового збору 3327.74 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
20 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Черніцький І.Р. звернувся до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки при вирішенні спору судом не було стягнуто понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу, що складає 14000.00 грн.
24 листопада 2023 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Черніцького І.Р. про ухвалення додаткового рішення, - відмовлено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст.15 ЦПК України.
Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст.137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідно до правової позиції, висловленої об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
У справі, яка переглядається апеляційний судом, представник позивача - адвокат Черніцький І.Р. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за апеляційний розгляд, надав договір про надання правничої допомоги від 02 лютого 2023 року, який укладено між ним та ОСОБА_3 (т.3 а.с.222).
Відповідно до п.1.1 договору слідує, що адвокат приймає від клієнта про надання йому правової (правничої) допомоги у справі №607/15707/22 про стягнення боргу за договором позики, що включає представництво в суді, написання позовних заяв, клопотань та інших документів.
Відповідно до п.4.2 договору встановлено, що за правову допомогу, встановлюється гонорар у фіксованому розмірі 10000 грн. за розгляд справи, незалежно чи буде досягнуто мету представництва.
Відповідно до п.4.3 договору слідує, що у випадку досягнення мети представництва, клієнт додатково сплачує адвокату гонорар 4000 грн.
Відповідно до п.4.4 договору вбачається, що грошові кошти, вказані у п.п.4.2, 4.3, клієнт зобов'язується оплатити адвокату в строк до 02 лютого 2025 року (т.1 а.с.87).
Таким чином витрати позивача ОСОБА_3 на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції, які позивачка повинна понести, підтверджені належними та допустимими доказами.
Посилання судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, що представник позивача не надав суду акт приймання - передачі наданих послуг, розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, колегія суддів не може вважати належно обґрунтованими, оскільки у договорі про надання правничої (правничої) допомоги від 02 лютого 2023 року сторони визначили фіксований розмір гонорару та порядок його сплати в строк до 02 лютого 2025 року.
Більше того, у договорі про надання правничої допомоги від 02 лютого 2023 року сторони не погоджували, що оплата здійснюється на підставі оформлення актів приймання-передачі наданих послуг.
Крім цього, рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року вирішувалось питання судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, однак питання про судові витрати, які понесені за надання правничої допомоги, не вирішувалось.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що були наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки судом першої інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат, які плануються понести позивачем і не надано належної оцінки доказам, які були подані адвокатом Черніцьким І.Р. протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду по суті, про що він зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.
Відтак апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду про відмову у прийнятті додаткового рішення скасуванню з направленням справи за заявою представника позивача про ухвалення додаткового рішення для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч.4 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про необґрунтованості постановленої судом ухвали, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити в межах, ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 29 січня 2024 року.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома